Надійка Гербіш (Шевченко) – закохана жінка, вперта мандрівниця, письменниця й перекладачка, трохи фотограф і трохи – кавова чарівниця. Живе разом з родиною в затишному будинку, вікна якого виходять на старовинний Збаразький замок. Викладає «Історію світової літератури» й стверджує, що книжки й кава будуть навіть у Раю.
У книжці «Теплі історії до кави» зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.
.jpg)
Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.
Книжку «Теплі історії до кави» було визнано «Європейською Християнською Книгою Року 2012» в рамках Будапештського книжкового ярмарку.