На честь 200-річчя від дня народження всесвітньовідомого композитора цей проект презентували вінничанам Департамент культури Вінницької міської ради та партнер проекту Сергій Кудлаєнко.
На вінницькій сцені ледь помістились співаки галицького академічний хору, Камернорго хору «Глорія» та музиканти Академічного симфонічного оркестру Львівської державної філармонії – загалом більше сотні виконавців. Під диригуванням одного з найталановитіших диригентів Європи Іллі Ступеля (Швеція), вщерть заповнена слухачами зала, почула перші ноти величного твору.
Сольні партії блискуче виконували солісти Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, заслужена артистка України Світлана Мамчур (драматичне сопрано) та Тетяна Вахновська (мецо-сопрано), соліст Астраханського державного театру опери і балету Роман Корен (тенор) та соліст Королівського оперного театру Данії Пер-Андерс Гедлюнд (бас).
«Реквієм» Джузеппе Верді — один із найцікавіших «Реквіємів» усіх часів і народів, і один з найскладніших до виконання, адже дуже насичений. Він вражає своєю глибиною, динамікою та драматизмом. Джузеппе Верді широко використовує в «Реквіємі» енергійні ритми, піднесені мелодії і драматичні контрасти, подібно до того, як він робив це в операх, щоб виразити сильні емоції, що йдуть від тексту. Мужня героїка, гнівний протест, глибокі страждання, просвітлений ліризм та пристрасна мрія про щастя знайшли втілення у звучанні твору. Світла лірика «Реквієму» весь час мов балансує між життям і смертю.
Поява цього твору була пов\'язана з обставинами особистого життя композитора: на рубежі 1860-70-х років Верді пережив втрату цілого ряду дорогих йому людей. Померли один за одним його батько, близький друг лібретист Піаве та геніальний співвітчизник, попередник в опері – Россіні. Завершила цей скорботний список смерть поета і письменника Алессандро Манцоні, який був для Верді зразком чеснот і патріотизму.
Широкі пластичні наспіви «Реквієму» емоційно виразні, барвисті, сповненні сильними почуттями та яскравими контрастами, їх музична мова так само образно конкретна, як мова опер Верді. У творі вражає свіжість та різноманітність тембрових та гармонійних барв, часом густих та похмурих, часом сяюче-яскравих, а часом імпресіоністично тонких та вишуканих. Верді фактично повністю долає сюїтність побудови церковної служби: сім самостійних розділів скріплені шляхом цементуючого форму постійного повернення найбільш значних музичних епізодів. Страшний (і впізнаваний) «Судний день» (Dies Irae), що відкриває традиційний латинський похоронний обряд, повторюється впродовж твору, надаючи цілісності. Все це дає змогу слухачеві глибше осягнути трагічність смерті та прагнення людини бути прощеною.
Цей монументальний музичний твір у чудовому виконанні справжніх майстрів вразив вінницьку публіку. Тривалі бурхливі оплески довго не змовкали. Вечір став справжньою насолодою для поціновувачів класики.