Неперевершена солістка вінницької філармонії, кавалер ордену Княгині Ольги та заслужена артистка України Ірина Швець у день свого народження подарувала прихильникам захоплюючий музичний вечір. Чаруючі звуки класичних романсів, дива з перенесенням у часі та зміною образів і, нарешті, море квітів та океан овацій для улюбленої артистки від вдячних вінницьких слухачів. Але, про все по черзі.
Напівтемна зала Вінницької обласної філармонії перетворилась у затишну невеличку квартирку старенького конферансьє, який пригадує минуле, перебираючи листки зі свого щоденника. У цій ролі виступив заслужений артист України, актор Вінницького музично-драматичного театру ім. Садовського Анатолій Вольський. Постановником вечору романсів, просякнутого світлою ностальгією, виступила його дружина, заслужена артистка України та режисер Таїсія Славінська.
Заглиблений у думки про часи, що давно минули, старий конферансьє розповідає: «Її називали «Мадам Аншлаг» за завжди повні зали, або ж «Білою циганкою» за пристрасну манеру співу. Її чарівний голос заворожував публіку, що вірила кожному її слову, кожному звуку!». І от на сцену виходить, здається сама Ізабелла Юрьєва. У зірку естради 20-30 років минулого сторіччя перетворилась Ірина Швець, яка під акомпанемент блискучого піаніста Володимира Тюріна виконала відомі романси, у тому числі класичний «Всё, что было». Сильний, пристрасний голос, дивовижні сердечні інтонації, пікові переживання палких героїнь романсів – Ірина Швець оживила на сцені епоху, що давно відійшла.
І знову спогади конферансьє. Клавдія Шульженко – примадонна радянської естради, виконавиця культових пісень. Силою свого артистизму Ірина Швець блискуче виконала роль відомої співачки. З якою емоційністю, з яким темпераментом вона співала відомі романси «Три вальса», «Записка», «Руки»! Звучало не архівне ретро, а пісні про вічні почуття, яким пані Ірина надала особливого звучання завдяки своєму таланту.
І знову пожовтілі листки з блокноту спогадів старого конферансьє. Любов Орлова – ця жінка – ціла епоха, цілий блискучий світ кінематографу і естради 1930-1940-х. Про зіркову акторку ходило чимало легенд, але що нам до того, якою вона була в житті, якщо плівка зберегла чудесні образи втілені нею. І ось на сцену впурхує героїня фільму «Весна», звучить відома мелодія І. Дунаєвського. Якою артистичною та запальною показала себе Ірина Швець. Зал наспівував та аплодував без упину!
І знову зміна мізансцени. І спогади-розповіді продовжуються. Людмила Гурченко – завжди струнка та підтягнута, з вогником у очах та посмішкою на обличчі. Ось вона, на сцені. Звучить монолог: «Єдина моя жіноча брехня - бажання обдурити своє тіло. Зберегти його молодість. Ех, щось я сьогодні зовсім розкисла… Пам’ятай завжди тримати спину, якщо дивиться хоча б одна стороння людина!» І звучить пісня про гарний настрій з кінофільму «Карнавальна ніч» і знову лунають оплески – найвища нагорода для будь-якого артиста.
Творчий вечір Ірини Швець висвітлив багатогранність таланту співачки. Її здатність до перевтілення, до створення міні-спектаклю з кожної пісні вражає! Наприкінці об’явлено було вихід на сцену ще однієї зірки – нашої сучасниці, нинішньої королеви романсів, улюблениці вінницької публіки Ірини Швець. І тут вже овації не стихали десять хвилин, а букети квітів заполонили сцену, до якої все йшов потік тих, хто бажав привітати з днем народження талановиту співачку! З ювілеєм, пані Ірино, і довгих років творчого життя! А нам, слухачам, незмінної насолоди від ваших видовищних та змістовних концертів!