По три вистави за день іде зараз на сцені Вінницького театру музики і драми. Повні аншлаги! І це реальність. Уже кілька років як я знаходжу час, що завітати на новорічні вистави у наш театр. Цього року вінницькі служителі Мельпомени зробили подарунок і створили цілий мюзикл по казочці про маленьку дівчинку всього в 0,0254 метра ростом. Вийшло дуже симпатичне дійство, замішане на оригінальних досить вдалих текстах, які супроводжуються музикою світових шлягерів з репертуару Боні Тейлор, Фреді Меркьюрі, Джері Хелівел та інших. Вже і не знаю як вдалося владнати справу з авторськими правами...
У виставі не погребували грати молоді і провідні актори, які явно піймали кураж від своєї роботи і взаємодії з залом.
Діти на чесне око сприймають і переживають події вічного сюжету. Дорослі ж можуть відчути і легкий вітер іронії та різних смішних ремінісценцій на оточую нас дійсність. Сценографія, танці надають всім відомій історії нової динаміки і сучасності.
Жаль лише, що із-за технічної відсталості нашого театру (відсутності професійної якості мікрофонів) всі музичні номери виконуються під плюсові фонограми. А нам вже давно не вистачає живих голосів, ти більш, що якість записів говорить на користь непересічності вокальних талантів артистів театру Миколи Садовського.
Приємним бонусом вистави є її передмова з Дідом Морозом, Снігуронькою та її Неземності Мельпоменою. Театр таким чином намагається виховувати свого майбутнього глядача. А у Вінниці такий глядач має право бути. З Новим Роком!