«Постійно - в русі!» - такий девіз по життю лідера гурту «ТІК» Віктора Бронюка. Півдня відсипатися після концертів і байдикувати - не його історія. Кожна хвилина у лідера «ТІК» розписана, бо він всюди намагається встигнути, аби порадувати не тільки шанувальників на концертах, а й приділити час родині і підтримати бойових товаришів на передовій.
27 лютого, 22.00 - відгримів концерт в Чернігові. Віктор Бронюк мчить у рідну Вінницю. Вдома його чекає кохана дружина Тетяна і діти. Недільна розлука для цієї дружної родини - ціле випробування. Але всі все намагаються розуміти: робота і справи не чекають…
28 лютого, ранок - наперебій 4-річний Даня і 5-річна Єва стараються всеціло заволодіти увагою тата. Тато нарешті вдома: готовий впадати у дитинство, дуріти і виконувати всі їхні забаганки. А ось і дружина з приємною новиною: в саду біля будинку зацвіли перші підсніжники. Весна на порозі…
День - вінницький автосалон «Mazda». Віктор вже у справах. Вирішує питання про чергову цінну передачу на передову:
- А як інакше?! - розводить руками музикант, коли в черговий раз в кафе за обідом зустрічає шанувальниць, які одразу починають дякувати за пісні і волонтерську роботу. - Зараз вже звучить банально, але дійсно: хто, як не ми? Тільки ми самі маємо допомагати один одному.
17.00 - виїжджає на Жмеринку. За дві години концерт у Будинку науки і техніки і насолода від колориту міста.
- О-о-о, Жмеринка - це культове місто! Одразу, як приїжджаєш сюди, настрій миттю підіймається. По-іншому ніяк! Саме в Жмеринці можна побачити в реальному житті те, що чуєш в анекдотах, - ділиться Віктор Бронюк. - А ще знаю, що обов’язково буде мандраж. Цікава річ: чим ближче проводиш концерти до дому, тим, з однієї сторони, набагато простіше і приємніше, а з другої - набагато відповідальніше. Завжди з’являється багато знайомих, долає якийсь незрозумілий мандраж, який буває тільки при виступі у Вінниці чи Вінницькій області.
17.30 - в гримерці - справжнє свято. На правах господаря вже рік, як жмеринчанин, тромбоніст Сергій Шамрай пригощає всіх коронними родинними стравами: фарширована рибка, фарширована курочка… А сам особливо неспокійний: в залі на концерті буде теща - треба вразити…
18.00 - час саунд-чеку. Для «тверезих і культурних» - це свята справа. Без налаштування звуку і розспівування гурт не проводить жоден концерт. Бо вже якщо грати, то тільки - бездоганно!
18.30 - за півгодини до концерту у гримерці не вщухають жарти - головний атрибут закулісного життя гурту «ТІК».
Фотограф Олег в Інтернеті вишукав майбутні костюми для виступів - светри з малюнком незмінних совкових настінних червоних килимів. Слоган продажів диво-светрів вражає: «Мы встроили ковер со стены твоего дома в твой свитер, что бы ты мог смотреть на ковер со стены твоего дома, когда ты не дома".
Вже за хвилину - гітарист Вітя Голяк усіх розважає таджицьким репом і неодмінно радить подивитися «Бердмена»:
- Я одразу говорив, що цей фільм візьме «Оскара» - дуже достойний! - говорить музикант.
З веселої атмосфери Вітю Бронюка вихоплює дзвінок з передової - бійцям «Азову» потрібна допомога волонтерів.
- Зараз щось придумаємо, - обіцяє Вітя. Робить один дзвінок - і вже проблема вирішена. - За цей рік ми навчилися неймовірній координації дій. Раз-другий передзвонив - і вже за два дні безкоштовна посилка готова.
Цього дня новинні стрічки у соцмережах всіх музикантів майорять основною сенсацією - вбивством Нємцова.
- І вже росіяни в цьому шукають український слід. Раніше був би американський, але поки Америка їм не по зубах, тож скоро знайдуть візитку Яроша, - передбачає Віктор і вже за хвилину розпочинає концерт.
20.30 - жмеринський концерт у розпалі. «ТІК» дає жару на сцені, глядачі ледве всиджують на місцях. Дітки старанно витанцьовують під сценою і виводять «Тихую» і «Сірожине пірожине». Вітя читає вірші у перерві між піснями і ділиться історією створення головних хітів. «Ще не вмерла Україна», стоячи, співає вся зала.
- От молодці! І ногою грали, і витанцьовували так, що аж самій кортіло пуститися в танок, і пісні такі різні: ліричні й запальні. Я отримала величезне задоволення від концерту! Аж долоні червоні, так аплодувала, - - зазначає жмеринчанка Наталя Мельник. - А під час виконання фінальної пісні «Люби ти Україну» навіть сльози потекли. Так цей Бронюк співає, що аж душа тремтить…
21.30 - після концерту традиційно гурт роздає автографи і фотографується з шанувальниками.
- Шкода тільки, що всі хлопці жонаті… - зітхають дівчата. - Що? Трубач вільний? Чого ж ви раніше не сказали! Ми б до нього ближче підступилися.
21.45 - музиканти «ТІК» у гримерці святкують черговий вдалий виступ. Попереду тиждень перепочинку між концертами в турі, тож можна собі дозволити і чарочку випити, і просто посидіти поспілкуватися, нікуди не поспішаючи. Віктору Бронюку сидіти немає коли, він зі всіма прощається і вирушає до Вінниці.
22.00 - по дорозі розповідає про Сталінську трасу, яка якраз проходить від Жмеринки до Вінниці:
- Зараз їдемо «по кістках». Сталін планував нападати на Європу, тож у 1937 році руками в’язнів почав будівництво дороги, яка мала йти від Ленінграду до кордону з Румунією. Каторжну роботу виснажені в’язні часто не витримували, тож їх тіла закопували прямо на місці…
Історик за освітою, цікавих фактів Віктор Бронюк знає безліч, чим завжди вражає усіх, з ким спілкується. Екскурс в історію перериває телефонний дзвінок з передової.
- Жах… Хлопці пишуть, що у них повна бойова готовність. По ним луплять, чим можуть. От вам і відведення техніки, - говорить Віктор Бронюк і далі їде мовчки.
28 лютого, 22.30 - дзвінок від дружини. «Так, кохана, я вже у Вінниці. Відвезу фотографа на вокзал і до вас. Запар чайку...»