Останній день культурно-мистецької резиденції «Над Богом» став днем відкриття підсумкової експозиції від двох десятків молодих сучасних художників, які впродовж десяти днів жили, творили, дискутували та пізнавали Вінницю. Тема робіт – мутація міста та трансформація пам’яті. Вся резиденція була присвячена переосмисленню історичного минулого та впровадженню декомунізації силами мистецтва.

За десять днів що тривала «Над Богом» у ожилому кінотеатрі «Росія» змінилось багато. У похмурі сірі покинуті стіни привнесли свіжі розмови, палкі суперечки та творчу енергію.

Зацікавлені вінничани та митці з усієї України пропонували свої погляди на існування пострадянських об’єктів та символів, намагались порозумітись, поглянути по-новому на процес звільнення від впливу та наслідків комуністичної ідеології.

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

Вивчення місцевого контенту вилилось і у перетворення всередині «Росії» (нові паростки у діжках з давно загнилими фікусами, графіті на сірих стінах, домальовування внутрішнього облицювання приміщення, кінотеатр просто неба «Сходи в кіно», який продовжить своє життя) та ще чимало провокативних мистецьких робіт, кожна з яких вражала по-своєму.

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

«Кожен художник висловився, продемонструвавши власне бачення процесу декомунізації. Ми всі разом намагались сформувати свіже відношення до нашої історичної спадщини. А серед нас є творчі люди з Луганська, Харкова, Києва, різних міст України і навіть з Берліну», – розповіла куратора експозиції Аліна Якубенко.

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

Затактом для відкриття експозиції слугувало запрошення на виставку портретів від відомої київської художниці Жани Кадирової. Присутнім пропонувалось піднятись на сцену кінотеатру та поглянути в зал. Замість глядачів на стільцях буди розміщені портрети – тут і образи відомих людей, і просто схематичні швидкі ескізи. Більшість з робіт була надана вінницькими професійними художниками, меншість – написана під час роботи резиденції з натури. Уважні очі з портретів очікувально споглядають за відвідувачами виставки. Ідеєю Жани було перекинути роль спостерігача з глядача на саме мистецтво.

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

А сама експозиція відкрилась під вибухи пляшок шампанського, які відкорковували. На пляшках попереду назви «Советское шампанское» було дописано «Пост-». Пострадянське шампанське смакувало так само. Інша робота пропонує посміятись над зміною назв вулиць, художники продемонстрували карту міста, де всі назви змінено на іронічні, або названі іменами художників-резидентів. Анархісти пішли ще далі і гіперболізували факт знесення монументів діячам минулого провокативною аргументацією заборони пам’ятників відомих діячів української культури.

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

Художники пильно підмічають гострі моменти, виносять їх назовні та пропонують у власній мистецькій інтерпретації. Місцями це може бути травматично, але ж мета – обговорити суть процесів декомунізації, знайти найкраще застосування привидам минулого. Один з художників (Євген Нікіфоров) зробив фотографії всіх монументально-декоративних мозаїк, які зміг знайти у Вінниці. Він документує цих свідків епохи, які все ще потребують мистецької оцінки, але можуть бути знищені вже скоро. Інсталяція іншого автора демонструє водні артерії Вінниці в об’ємі. Мирослав Вайда створив символічну «зірку» з дверей куплених на вінницькому базарі. Аліна Якубенко аналізувала своє ставлення до Гітлера, відвідавши його ставку під Вінницею. Олександр Нікітюк іронічно пропонував кота-сфінкса у якості об’єкта для поклоніння. Одні художники робили фаст-фуд чорним, інші вибілювали стіни на набережній міста. Також пропонувались нарко-доріжки в кольорах російського прапора, міні-фільм про Гітлера та Путіна, нічийний портрет на червоному фоні з німбом із гільз та інше. Одна з найбільш вражаючих робіт – планшет в рамці, на якому закарбовано відеозображення українського прапора. Поміщена робота в самий затхлий закапелок нутрощів кінотеатру «Росія».

Підсумкова експозиція резиденції «Над Богом»

Художники створили особливе середовище у закинутому кінотеатрі, неймовірну атмосферу на виставках та дискусіях, надали імпульсу небайдужим творчим вінничанам. Вони обіцяли повернутись за рік, можливо. Тепер черга за вінничанами: думати, творити, змінювати простір, переосмислювати історію, приймати виваженні рішення та знаходити точки дотику у вирішенні найгостріших питань декомунізації, зрештою, створювати майбутнє.



Переглядів: 4008
Поширень: 0