В краєзнавчому музеї відкрилась виставка, що розповідає про існування Магдебурзького права на Поділлі

Нещодавно в Академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею працює виставка «Саксонське дзеркало і Магдебурзьке право – основи для Європи», матеріали якої надані Центром політичної освіти землі Саксонія-Ангальт (Німеччина). Виставку створено під науковим керівництвом професора кафедри цивільного права Хайнера Люка (Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера). Презентація проекту відбулась 1 лютого – 10 березня 2006 р. в парламенті Саксонії-Ангальт. Досі виставка демонструвалась містами Німеччини, побувала у Бельгії, Республіці Білорусь, Україні (Київ, Переяслав-Хмельницький). Вінницький обласний краєзнавчий музей доповнив виставку матеріалами, що розповідають про існування Магдебурзького права на Поділлі.

Магдебурзьке право – одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки, що містила в собі норми німецького збірника правових норм «Саксонське дзеркало», судових ухвал Магдебурга, збірки «Саксонський Вейхбільд» і поширювалася на групу східно-саксонських міст, у Бранденбурзі, Сілезії, Пруссії, Польщі, Чехії, Україні.

За дослідженнями сучасних істориків та лінгвістів головні витоки магдебурзького права сягають сучасної федеральної землі Саксонія-Ангальт. Столиця землі місто Магдебург представлене на виставці в якості столиці європейської правової культури Середньовіччя та раннього Нового часу. Матеріали, надані Центром політичної освіти землі Саксонія-Ангальт розповідають про джерела, історичні пам’ятки, наукові роботи, пов’язані із батьківщиною походження магдебургії. В центрі експозиції – постать Ейке фон Репкова – автора «Саксонського дзеркала», історія виникнення та поширення збірника і магдебурзького права в Європі.

Розділ експозиції, створений Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм, присвячений магдебурзькому праву на Поділлі. З початку формування перших міст на Поділлі ця територія стала форпостом зв’язків українських земель з Центральною і Південно-Східною Європою. Мабуть, це і був початок шляху України до Європи, який, попри всі перешкоди й труднощі, триває понад тисячу років. Особливо яскраво цей процес на ранній стадії розвитку проявився під час входження Поділля до складу Великого князівства Литовського у другій половині ХІV – у першій третині ХV ст. За дослідженнями науковців, на теренах України Магдебурзьким правом з 1324 р. до 1787 р. користувалися 103 міста, в тому числі 50 – на Поділлі. У XІV ст. це право мали 16 українських міст (на Поділлі у 1374 р. лише Кам`янець-Подільський), у XV ст. – 20 міст (4 подільських – Хмільник, Сатанів, Смотрич, Ярмолинці), у XVІ ст. – 44 міста (19 подільських – Бар, Ялтушків, Уланів, Погребище, Шаргород, Брацлав, Ямпіль, Літин, Немирів, Чечельник, Меджибіж тощо), у XVІІ ст. – 15 міст (3 на Поділлі – Деражня, Копайгород, Вінниця), у XVІІІ ст. – 6 міст (2 подільських – Гайсин і Тульчин). Отже, майже половина всіх міст Поділля магдебурзьке право здобула у XVІ ст. У перші роки входження Правобережної України до складу Російської імперії Магдебурзьке право ще діяло на цій території, однак Указом імператора Миколи І було скасовано у 1831 р. (у Києві – в 1835 р.), в західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії – у 1786 р.

В експозиції представлено зображення гербів міст, що мали магдебурзьке право: Брацлав, Хмільник, Шаргород, Вінниця тощо, цехові прапори ХVІІІ–ХІХ ст., картину Олександра Рожкова «Бонна Сфорца. Будівництво барської фортеці». Магдебурзьке право в Україні та, зокрема, на Поділлі є об`єктом дослідження науковців і краєзнавців, особливо в контексті відродження кращих традицій магдебурзького права для проектування сучасного сталого соціально-політичного розвитку історичних міст. Виставка демонструє розуміння важливості історії права для формування юридичних відносин у європейських країнах, виражає орієнтовані в майбутнє співвідношення регіонального, національного та європейського, показуючи, що європейська інтеграція ні в якій мірі не призводить до дефіциту регіональної ідентичності, а оцінка і заохочення відносин між людьми сприятиме створенню спільного європейського дому в контексті розширення ЄС.