Арсен Мірзоян 23 листопада виступить у Вінниці: «Я роблю те, за що точно не буде соромно!»

Арсен Мірзоян народився та зростав у Запоріжжі і за спеціальністю мав би бути інженером кольорової металургії. Проте доля та сам співак розпорядилися інакше. Після «дворових» гуртів, зміни їх назв та складів, Арсен Мірзоян почав брати участь у фестивалях з колективом «Бабурка».

Помітити співака з особливим голосом українці змогли завдяки талант-шоу «Голос країни», у якому він став фіналістом.

Одразу після шоу Арсен Мірзоян гучно заявив про себе в українському шоу-бізнесі. Сьогодні його називають «головним бунтарем» і «українським Висоцьким».

Цього року артист святкує 5-річчя на великій сцені масштабним ювілейним туром, у рамках якого виступить і у Вінниці.

Вінницький концерт Арсена Мірзояна пройде 23 листопада о 19.00 у Будинку офіцерів (квитки можна замовити за телефонами: (0432)57-55-55, (093)101-00-63, доставка безкоштовна).

Перед приїздом артиста у Вінницю, ми поцікавилися, як йому вдалося повернутися до співу після втрати слуху, що найбільше його дратувало на шоу «Голос країни», як змінилося його ставлення до подій в Україні після численних виступів на сході і що для нього тепер є головним у творчості.

- Арсене, не всі знають, що кілька років тому ви втратили слух і вам протезували обидва вуха.

– Зараз все добре. Але тоді… Після такої операції порушена координація рухів, вчишся потім місяць ходити і «ставити очі на місце»: якщо поковиряти у вусі, можна було помітити, що зіниці спрямовані в різні сторони (сміється). Або дивишся в одну точку, повертаєшся, а перед тобою ще те, що бачив до повороту голови. Я розумів, що обоє вух пластмасові і з музикою прийдеться зав'язати. Але мій хірург сказав: «Сам думай, навіщо я тобі слух повернув».

- Ви – інженер кольорової металургії з великим стажем роботи на заводі. Не маючи музичної освіти, сам пишете пісні. У нас на заводах трудяться настільки чуттєві натури?

- Натури є скрізь, все питання у бажанні. Я просто почав писати тексти і музику. Багато пісень того періоду «канули в лету», тому що стали неактуальними: у них втілена моя юнацька філософія, від якої згодом відійшов. Зараз я роблю те, за що точно не буде соромно. І навіть не знаю, коли саме я перестав викидати пісні в урну.

- А як усе почалося? Із «дворового» співу під гітару?

- Ні. Моя творчість завжди була для душі, але на своєму рівні. У мене не було продюсера, я сам собою займався, нічого в шоу-бізнесі не розумів, і як просунутися – теж не знав. Можна написати хоч тисячу пісень, і ніхто їх не почує. У мене не було моменту реалізації, але дуже хотілося показати себе. Я почав записувати пісні в дорогій студії, у дорогого звукорежисера. І став розуміти, що люди такого рівня працюють зі мною не просто так. Вони в мене вірять. Так я записав альбом під керівництвом Віталія Телезіна, відомого співпрацею з групами «Океан Ельзи», «Ляпіс Трубецькой». Зняв кліп у режисера Олександра Стеколенко, що також працював над кліпами «Океану Ельзи», «Ляпісів», ZdobsiZdub. Вартість того кліпу – це були мої дві річні зарплати на заводі.

- Де ж ви брали стільки грошей?

- Я був резидентом проекту ComedyСlub у Москві, а потім і в Україні. В 2007 році рулив телеканал ТНТ, у 2008-му трапилася криза, і всі виїхали з Москви. Так трохи почали жити українські програми. От і нахалтурив на корпоративах. Всі запитували, чому я не займаюся музикою в серйозному плані. Але я не хотів так, потребу потрібно виховувати. Коли закінчився «Голос країни», мене хтось почав пізнавати, комусь я почав подобатись і тоді я показав, що в мене уже є альбом і навіть кліп.

- Виходить, участь у проекті «Голос країни» була змушеним вішенням?

- Звичайно, якщо немає багажу, то пробитися важко. Тому талант-шоу – це трамплін. Але є нюанси: важливо, щоб продюсери своїми заморочками нічого не зіпсували. Багатьох намагаються переконати, мовляв, ти от такий артист. Секундочку, у мене, наприклад, альбом записаний, я давно й усвідомлено у творчості. Із чого ви взяли, що я якийсь не такий? Це ви в минулому не продюсери, а зараз продюсери. А я в минулому музикант і зараз музикант. Ким був, тим і залишився. На проекті деяким людям псували амплуа, і це погано. Мені говорили: «Вибери іншу пісню. Із цією ти вилетиш!» А я відповідав: та заради Бога! А так я вилечу з іншою, але мене ніхто не зрозуміє, тому що нав'язане продюсерами – це вже не я.

- Тому на проекті вас прозвали головним бунтарем шоу-бізнесу?

- Кого завгодно можна так назвати. Тоню Матвієнко давайте так назвемо, вона на шоу відмовилася співати російською. От так ламають артистів, а потім на сцену виходить «ніхто», зате продукт масового споживання.

- Деякі співаки, що відбулися, теж беруть участь у народних проектах. Навіщо? Довести щось?

- Це промоушен. Найчастіше їх запрошують продюсери, яким важливий тільки рейтинг. Але при цьому вони намагаються нав'язувати свою думку, а не розкрити артиста. А що таке рейтинг? Візьми і створи його сам. Ти ставиш пісню, яка подобається юрбі, виходить, ти йдеш за юрбою. Але ти не відносишся до культури як до такої взагалі. Якщо ти не привносиш свій внесок у культурне виховання – ти злочинець. Є своя лепта навіть у конфлікті на сході України. За 15 років там не виступав жоден україномовний артист. Там не знають українську мову, і всі, хто говорить українською, – «бандерівці». Вийшло культурне роз’єднання країни, коли на бюджетні гроші робилися дорогущі свята із запрошеними російськими артистами. І ми – українські виконавці – стали для них зайвими, а потім і ворогами...

- Ваша участь у благодійному турі «Підтримай своїх» на фронті і містах сходу – це спроби культурного возз'єднання?

- Ні, це посильна реальна підтримка «своїх». Є націоналізм і патріотизм – два різні явища. Націоналізм – це правильно. Це коли людина навіть не зрозуміє питання: чому ви говорите українською? А як?! Я ж в Україні живу, мені що французькою говорити? А патріотизм – це коли йде нав'язування, мовляв, французька мова нам не потрібна і так далі. Це походить від того, що люди пишаються не собою, а своєю країною. Люди, треба ж пишатися своїми вчинками, своїм народом. Щоб українці, що живуть за межами країни, пишалися своїм походженням. Я хочу, щоб всі чітко розділяли і розуміли свою національність.

- Змінилося світовідчування після побаченого в гарячих точках?

- Так… Люди – дурні. Всі ці статуси в соціальних мережах, високі думки. Проводять паралелі, згадують Другу світову війну, фашистів. І у всіх філософія. А хіба була філософія в тій війні? Хтось писав про мирних жителів? Це війна, мирні жителі у будь-якому разі будуть гинути. І економіку починають згадувати, як було, як буде. Всі звикли бачити різниці. Не потрібно робити висновки з телевізора. Приїдь і подивися. Поговори з мирним населенням. Щоб махати язиком – треба щось знати. Я не допомагаю армії, я допомагаю людям. Хлопцям, які виконують обов'язок. І хочеться бути корисним, але не використаним.

– Не страшно було брати кохану Тоню Матвієнко із собою?

- Це її бажання. Там було багато жінок. Траплялося, на блокпостах і поштовхатися потрібно було, і йти довго, і автомати, бувало, стріляли. Але там не страшно. Не страшно на війні. Ти можеш перебувати у найбільш небезпечному місці, із найбільш небезпечними людьми і при цьому почувати себе в безпеці. Є видимий ворог, його видно в приціл і здалеку. А тут, на «гражданці», ворог невидимий. Ти, наприклад, публічна особистість. Завтра вночі тебе в під'їзді заріжуть, а ти не зрозумієш хто і за що…

- Вам надходили пропозиції від партій йти в парламент? Хотіли б ви стати нардепом у майбутньому?

- Пропозицій вистачало, навіть смішно згадувати. Але це не моє. Потрібно розуміти одне: або ти в системі і граєш за правилами, які вона диктує, або ти проти системи і тоді в тебе зв'язані руки. Навіщо бути ніким?

- Як думаєте, чи може співак стати Президентом України? Чи під силу йому таке? Недавно такі заклики звучали в соцмережах на адресу Вакарчука. Мовляв, нехай він у президенти йде, а ми підтримаємо.

- Ну, у нас президентами стають навіть представники олігархату, з якими ми з вами боремося, навіть зеки були. Можливо все, інакше як? Люди ж повинні комусь вірити. Але «Святослав-Президент» - це лише чиясь збуджена фантазія. Дрібно це для нього. Але назвати Вакарчука співаком... Ви мене вибачте. Я не знаю більш успішного проекту в Україні, ніж «Океан Ельзи». І квота довіри до його творчості дуже велика. Але я вже говорив, що є система, а проти неї не попреш.

- Зараз ви багато пишете про війну. Про що будуть наступні пісні?

- Це не прогнозується. Залежить від музи, від натхнення. А надихнути може що завгодно – випадок, книга, діалог з перехожим. Можу просто їхати в поїзді і перед сном написати пару пісень. Хтось, напевно, чекав від мене цілий альбом, присвячений війні. Але я написав небагато пісень. І половина з них залишилася на папері, це неприємна тема. Я не хочу присвячувати свою творчість цій тематиці. Є висновки, на емоційному зриві. Але далі брати, витягати із цього філософію… Я так не люблю наших кон'юнктурників.

- Що для вас головне у творчості?

– Єдина ціль – мати свій «почерк». Звісно, можна бути мегапопулярним, займати дивізіон «попси»… Але тоді ти потрапляєш в «номінації» і стаєш гірше чи краще, ніж хтось. А для нас головне бути не гірше, не краще, головне бути іншими. Не треба нас ні з ким порівнювати. Музиканти, які зі мною грають, дуже серйозного рівня. Хлопці вже побували в «кругосвітках», тому… Я можу, звісно, навіть гучно сказати, що це музиканти світового рівня (усміхається)… Але вони точно до цього прагнуть!

- Який девіз вашого життя?

- Перемога не означає бути першим, перемога – це краще, ніж ти був. З юності я назавжди запам’ятав слова свого тренера: «Ти не зобов'язаний зараз вийти і повторити те, що було на тренуванні. Змагання – це тренування. А на кожному тренуванні ти стаєш кращим, ніж був. А якщо ти став кращим, ти не будеш винити себе в тому, що програв».

Квитки на вінницький концерт Арсена Мірзояна коштують від 150 до 370 гривень.

Квитки продаються на сайті bilet.vn.ua, у касах ТСК «Магігранд» (2 поверх), ТЦ «Петроцентр», Вінницького театру імені Садовського і Будинку офіцерів. Замовити безкоштовну доставку квитків у будь-яку точку Вінниці можна за телефонами: (0432)57-55-55, (098)101-00-63, (093)101-00-63.

Організатор – компанія «ВІННИЦЯКОНЦЕРТ».