До дня весняного рівнодення у нас ще є трохи часу. Після нього, нарешті, дні збільшуватимуться, а ночі скорочуватимуться. Для наших пращурів святкування приходу весни були сповнені важливим сакральним змістом перемоги світла над пітьмою, пробудження всього живого і початку нового життя.
9 березня (22 березня за новим стилем) за народним календарем святкували свято «Сороки», «Сорочини», «Сорок сороків» або «Жаворонки». За православною традицією у цей день вшановується пам'ять 40 мучеників Севастійських. Свята сплелись в одне і вважалось, що сороки та інші пташки в’ють гнізда з 40 паличок у цей день. Від цього дня, нарешті, можна було весну офіційно зустрічати, зустрічаючи приліт перших жайворонків та куликів. Саме ці маленькі пташки несли з собою на крилах весну і відкривали шлях усім іншим птахам, які повертаються до нас з зимівлі в теплих краях.
А щоб прискорити приліт пташок та наблизити прихід весни випікали «жайворонків» з прісного дріжджового тіста. Потім діти бігли з ними на вулицю, співаючи веснянок. Вони підкидували «пташок» вверх і ловили, або ж садовили на гілки чим вище, або тримали на високих палях, щоб ті були ближче до сонця. Форми цієї обрядової випічки були найрізноманітніші.
Днями у світлиці Центру народної творчості, членкині етномайстерні «Коло» вчили всіх бажаючих робити з тіста перших провісників весни – «жайворонків» з тіста. Прийшли повчитись жінки та діти. Розпочали з розповідей про традиції свята: виявляється у нас, на Поділлі, пташечок пекли і на Різдво, і на весілля, і на Пасху. Після того найменшим доручили робити опару з борошна, дріжджів та цукру. Поки чекали на бродіння, почали майструвати обрядових пташечок з уже заготовленого тіста.
Юлія Васюк, членкиня ГО «Етномайстерня Коло», співачка, фольклористка, розповіла, що простий рецепт «жайворонків» дістався їй у спадок від прабабці Феодори Павлівни, що народилася 1922 року у селі Бондурівка Чечельницького району.
Плетуть з тіста пташечок кожен по своєму, аби були крильця, хвостики та дзьобики. Прикрашають родзинками, перцем та гвоздикою. «Жайворонків» змащують збитим яйцем, а потім садять у піч, сучасну, електричну, так зручніше. І всі знову беруться за тісто, а головні хазяйки, членкині «Коло», час від часу поглядають за процесом випікання, співають веснянок, просять всіх підняти руки догори, щоб тісто добре росло. Діти ж бавляться з півнем Петрусем. Тим часом у печі «пташечки» ростуть та покриваються рум’яною шкоринкою.
Пахощі з печі сповіщають про готовність «жайворонків». Їх виймають, милуються. А миска з давнім подільським орнаментом слугує тимчасовим гніздечком для гарячих «птахів», бо щойно вони трохи підстигнуть, діти вже їх з задоволенням їдять.
А на вулиці тим часом уже сяє зовсім весняне сонечко. Здрастуй, Весна-Красна! Приходь до нас швидше!