З нагоди ювілею вінницької поетеси Ніни Гнатюк у ВДПУ влаштували творчий вечір

Я не згорю, не змовкну. Я – Людина
Мені дано не час, не день, не мить.
В життя нема забутості, спочину, –
Життя розквітнюється, рясне, пломенить

Ці поетичні рядки стали епіграфом до творчої зустрічі у Вінницькому педагогічному університеті ім. М.Коцюбинського на честь ювілею відомої української поетеси Ніни Гнатюк.

18 березня 2017 року Ніна Юхимівна відсвяткувала свій 70- річний ювілей. Тож сьогодні, 23 березня, привітати ювілярку зібрались колеги-письменники, друзі, викладачі та студенти університету.

Зі щирими словами вітання звернулась до ювілярки ректор ВДПІ ім. М.Коцюбинського Наталія Лазаренко. Теплими спогадами поділились колеги по творчому цеху – вінницькі письменники Вадим Вітковський, Валентина Сторожук, Тетяна Яковенко. Акапельним співом віншували улюблену поетесу учасниці вокального колективу факультету філології й журналістики. У виконанні студентів звучали також ліричні вірші Ніни Гнатюк.

Слова любові і захоплення адресувала ювілярці директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Світлана Василюк: «Це – особлива людина,- зазначила вона,- коли ми почали реалізовувати проект із видання творів місцевих авторів, я мала змогу пізнати Ніну Юхимівну ближче – була вражена красою її мови і відчуттям слова. Здавалось,що в неї є відповіді на усі найскладніші питання. Ці відповіді – у її книгах».

Найкращі свої поетичні твори Ніна Гнатюк присвятила землякам - вінничанам. З особливою ніжністю пише вона про ямпільських буряководів та клембівських вишивальниць, теплом і сердечністю пронизані рядки поетеси про рідну маму, її ласкаві очі, веселу вдачу і невтомні руки.

«Віршам її притаманні велика людська жага жити і творити на землі, а також впевненість у невмирущості добрих справ, глибока віра у високі ідеали, прагнення весь хист душі віддати народові», - саме про поезію Ніни Гнатюк так відгукнувся великий український поет Павло Тичина.

В поетичну атмосферу зустрічі додала доброго гумору й самоіронії сама ювілярка. Поетеса дякувала за щирі вітання, згадувала цікавих людей і знакові зустрічі, читала свої вірші різних періодів.

Ніна Гнатюк завершила свій виступ такими словами: «Сьогодні прийнято нарікати на владу… Але владу обрали ми з вами. Кожен має щось робити для того, щоб поліпшити життя – прибрати у брудному під’їзді чи в засміченому парку біля дому. Тільки маленькі щоденні кроки кожного з нас можуть покращити життя народу в цілому – не за рік чи два.. Але це є єдиний шлях - коли будуть політики совісні і люди совісні. Оскільки Бог на землі робить свої добрі справи руками звичайних людей».

Довідка:

Ніна Юхимівна Гнатюк народилась у селі Безводному Ямпільського району. Закінчила філологічний факультет Вінницького педінституту. Авторка збірок поезій «Пелюстка грому» (1966), «Прощання з березнем» (1972), «Посіяла жито» (1978), «Час колосіння» (1980), «Дякую долі» (1982), «Шовковиця» (1983), «Поки люблю і вірю» (1985), «Поміж небес і трав» (1998), «Вересневі багаття» (2007); книги вибраних статей «Ковток джерельної води» (2016).

Ніна Гнатюк – невтомний популяризатор життя і творчого спадку видатного українського поета, політв’язня, Героя України Василя Стуса.

Поетеса є лауреатом престижних літературних премій, відзнак та державних нагород, серед яких:

• Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2008);
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня;
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня;
• Почесна відзнака «За заслуги перед Вінниччиною» (2014).