Вже не вперше не форматний театр зі Львову «Склад 2.0» завітає до нашого міста, їх експерименти з театральними формами, манерою подачі та добором тематики для своїх постановок завжди цікаві та неоднозначні. 14 травня о 19.00 на великій сцені театру імені Садовського відбудеться показ саспенсу за мотивами правдивих людських історій про життя у війні та після неї.
«Війна – це невід'ємна романтизована частина людської історії, проте вона такою є доти, доки людина сама з нею не стикається. По собі вона залишає лише спустошення, де б ти не жив під час», – говориться у анотації до вистави. Власне, живуть герої вистави у 1947-му у німецькому місті Майнц. Тема не лише важка, але й актуальна. Ось що говорить режисерка театру «Склад 2.0» Єва Якубовська: «Наші герої живуть у щойно підсушеній боями землі, їм важко робити якісь об’єктивні аналізи. Але вони це роблять. Проблема у тому, що категоричність, яка стала основним болем, залишається, це і робить їх слабкими та уразливими, це може робити нас слабкими і зараз».
Головними героями вистави «Майнц» є дві сестри, які під час Другої світової війни поділяли різні політичні погляди та підтримували різні сторони. Довкола їхніх стосунків, а також довкола проблеми Голокосту і приходу до повоєнної Німеччини військ армій союзників, розгортатиметься дія постановки. Про правдивість історії Єва Якубовська говорить так: «Нам було дуже важливо, аби всі історії були максимально реальними, щоб не брехати ні собі, ні іншим про ті події. Нас цікавила ось ця напруга, яка повсюдно була у 47-ому. Тому разом із Оленою Лоик нам довелося трохи посидіти над підбором фактів, характерів, людей. Відчували себе такими хірургами, які збирають свого франкенштейна».
Стан хвилювання і напруги, тривожного очікування панує у виставі. Саспенс. «Це оця невизначеність та постійне відчуття, що ось-ось і впаду. Ми прагнемо розкрити та показати той стан людей, які програють війну, програють себе, навіть дозволю таке окреслення», – говорить режисерка.
На запитання про поділ на негативних та позитивних персонажів у виставі вона відповідає так: «У цій виставі мені особливо подобається те, що от саме таке «чорне» на перший погляд видаватиметься білим та й досить харизматичним. Раптом у завершені всі зрозуміють, що насправді вірити, повністю віддаватися лише чуттям буває дуже небезпечно. Якщо не аналізувати, не думати, не спостерігати за усім тут-і-зараз та збоку, можна дуже схибити. Зрештою глядач внутрішньо повторить те, що відбувалося із німцями у 47-ому».
Щодо сценографії – очікуємо особливого. «Я окремо б хотіла подякувати нашій молодій частині команди, це Ольга Довгань-Левицька та Олександр Шабалін, вони просто перевернули моє розуміння оформлення вистав. Я спочатку хотіла невідомо що, образно коня з головою жаби, але вони дуже чітко відчули настрій вистави і зокрема жанр «саспенс», як на мене, те, що вони створили здивує кожного. Більше сказати не можу, бо не хочу вкрасти у глядача оцей момент знайомства візуального і сенсового, який був у мене», – розбурхує уяву Єва Якубовська.
Надважливими у виставі будуть звуки. «Наш звукорежисер Дмитро Готь, постійно створює звуковий ряд саме під час репетицій, звісно це трішки заважає швидкості репетицій, але це дозволяє акторам бути не за межами того, що чує глядач з колонок. Для «Майнцу» взагалі довелося дуже довго писати загальний ряд та підсилювати його окремими звуками, пам’ятаю ці ночі до 5 ранку, але тепер ми маємо майже досконалий плів-лист, ще дописують нам мелодію наші друзі із Кошицької консерваторії, це у Словаччині». А далі я прошу Єву розповісти про команду, що працює над спектаклем.
«Це дуже велика команда, об’єднана любов’ю до проекту у всіх його моментах. Я неодноразово всім наголошую, що це проект, який став найдорожчим, найскладнішим, найпрофесійнішим за моєї пам’яті у колективах в яких я працювала. Він об’єднав найкращих акторів театру, це Софія Розпутня, Юля Баштаненко, Ростислав Лоза, Петро Кримовський та нова, але дуже потужна кров Складівців – Мар’яна Вольська. Звукорежисер незмінно наш харизматичний та професійни Дмитро Готь, який виконає навіть одну з ролей, що ідеально, як на мене йому підходить. За сценографію відповідає Ольга Довгань-Левицька, яка стала і нашим професійним домашнім критиком, а також Олександр Шабалін. Ми разом із Оленою Лоик, директоркою театру, виступили як упорядники чужих доль та провідчували сценарій вистави «Майнц». Наша костюмерка Марія Старчак піднімала купу книг, аби віднайти ті фасони, які були актуальні після Другої світової саме у Німеччині. Безумовно, що без світла ця вистава взагалі була б не такою, її прописував і створював Володимир Павлович, також новий член сім’ї. І насправді ще велика робота відбувається за кулісами і роблять її ті люди, про яких часто не кажуть, це наш фотограф - Михайло Кулик та дизайнер – Любомир Перейма. Можна було б продовжувати називати імена тих, які допомагали та надихали, але дозволю собі поставити три крапки…»
І на останок, трішки болісно-особистого. Питаю у Єви чи хотіла б вона опинитись у тому часі, у ситуації героїв і отримую таку відверту відповідь: «Звичайно, що ні. Мені взагалі страшно уявити, що я була б у той час. Село з якого походить родина моєї матері було периферійним, у ті часи там відбувалися страшні чистки, зважаючи на те, що більша частина це були євреї. Люди втікали, відрікалися від своїх традицій та минулого. СМТ Мацеїв змінили на Луків і просто винищили майже все місто. Коли згадую це, не розумію як нашій сім’ї вдалося вижити, і ще більше лякає те, що доводилося робити, щоб вижити. Відрікання – це дуже страшна річ навіть для люди, яка має усвідомлювати себе до чогось зараховувати, чимось бути. Чужинці на рідній землі».
Вистава «Майнц» вперше буде показана на великій сцені 14 травня у Вінниці і лише потім на сцені театру імені Лесі Українки у Львові. Квитки можна придбати в касах: ТСК «Магігранд», ТЦ «Петроцентр» та у театрі ім. Садовського за ціною від 50 до 200 гривень.