Віртуально-паперова делегація з загадкової країни Верхнього Македонська нещодавно з офіційним візитом відвідала Вінницю. Разом із видатними слоунами був зовсім не віртуально, а дуже навіть реально присутній їх ватажок та натхненник, якого у миру називають Ігорем Шуровим та іменують літератором-художником-драматургом, а деякі навіть батьком відомого співака.
Все ж, потрібно зазначити, що ця видатна людина в першу чергу є записувачем знань нелюдського роду слоунів і іменувати його слід не інакше як невгамовним фантазером. Творчі плоди його слоунових нісенітниць зустрілись у Вінниці з тими, хто, найбільш ймовірно, й надихнув на створення «Хронік одного нелюдського роду з коментарями та ілюстраціями» – з вінницькими абсолютно реальними слоунами.
А починалось все з жарту та ще й у соц. мережі. Малюнки та розповіді про дивакуватих створінь деталізувались, обростали приватними подробицями, секретними таємницями, розповідями про різного штибу шкідливості звичками та різного ступеню відважності пригодами. Словом, усього того, що чесний слоун може розповісти або такому ж як він сам за тазочком шампанського, або… або ніяк.
За збігом загадкових обставин, всі слоуни вдало маскуються у людському світі в подобі акторів, режисерів, літераторів, співаків, письменників та всіляких інших сумнівних особистостей, яких окрім як творчими, ніяк і не назвеш. І от сила-силенна цих суб’єктів сповнила приміщення де відбувалась презентація книжки, чим одразу й розсекретила свою слоунівську сутність. Так-так, саме вони – прототипи дивних істот, і це так само очевидно, як те, що всі слоуни надмірно допитливі та неосяжно культурні хоботаті гульвіси (цитата наближена до оригіналу).
Отже, праотці слоунів нарешті відповіли за тих, кого Ігор Шуров приручив. Один з найближчих соратників творця слоуно-розкривальної книжки Григорій Сиротюк, шляхом усмішок та хіханьок схилив молодь, яку сам і навчає слоуно-подібним абсурдностям у театрі-студії «БУ», розіграти на очах у всіх присутніх кілька днів з життя нелюдського роду.
Далі – більше, здавалося б поважні люди, митці Олександр Немченко, Людмила Земелько, Олександр Шемет безсоромно натягли на себе маски слоунів та пустували мов діти. А діти… Діти, яких навернула до буфонади режисерка Марина Ревенко скоїли на імпровізованій сцені такий гамір, що навіть сам Ігор Шуров не знайшовся зі словами і довго посміхався, будучи не в силах зупинити цей слоуно-цирк.
Шановні читачі, не варто сумніватись, – за слоунами майбутнє! Адже люди, причетні до просування слоунизму у маси вже в найближчому майбутньому обіцяють мультсеріал, а в осяжному ще одну подібну зустріч! Слоуни всесвіту, єднайтеся!