До 8 грудня у «Галереї ХХІ» триватиме виставка живописних робіт одного з найоригінальніших художників міста – Микола Сорока презентував свій доробок за останні шість років. Все зібрано у експозицію з традиційною для художника парадоксальною назвою: «Оптичні мелодії».
Легко впізнаванні за особливими лініями, плямами та характерною компоновкою картини художника абстрактні і символічні. Калейдоскопічні візерунки та дотепні герої картин Миколи Сороки будять фантазію глядача. Художник легко грає кольорами, формами і фактурою: у його полотнах є особливий, майже музичний ритм.
Образно-парадоксальне сприйняття світу художником народжує живописні притчі, які хочеться прочитувати. Мов у віконці калейдоскопу, яскравими клаптиками у мерехтінні кольорів виділяються предмети-символи та дивовижні фігури. Дивний світ картин Миколи Сороки мимоволі втягує глядача у розглядання кожної плями кольору і вона починає наспівувати свою мелодію тим, хто почує.
Як вам вдалось поєднати оптику і музику?
Я взагалі люблю поєднувати слова, терміни, художні напрямки. Заради гротеску. А ще я ношу окуляри, а значить бачу світ крізь оптику. І взагалі, картина це ж і є мелодія, лише оптична.
Це чергова ваша виставка, а що змінилось з минулої?
Кожний етап творчості, кожна така сходинка вона різна. Ця дуже музична, мелодійна.
І яка ж музика для вас звучить?
Я слухаю різне. Сам пишу музику, експериментую зі звуками. Природа виникнення мелодії незбагненна, як і природа натхнення. Муза, музика…
То що ж надихає на творчість?
Все залежить від внутрішнього стану, а не від погоди чи часу доби, тощо. Це просто вибух емоцій, який має співпасти з наявністю матеріалів під рукою.
З якими матеріалами вам найбільше подобається працювати?
Дуже люблю олійний живопис на полотні.
Що за герої на ваших картинах?
Я перебільшую образи людей. Мені приїлось дивитись на портретування, на спроби домогтись найбільшої схожості… Я ж дещо спрощую, намагаючись вхопити головне у образі. Я зображую людей схематично, ці чоловічки з картин – це букви якими я пишу, мої ієрогліфи, моя мова спілкування з глядачем.
У ваших картин ще й цікаві підписи.
А це вже поетика. Іноді буває з’являється назва, а вже потім картина.
Проза, до речі, теж не чужа митцю. На виставці можна побачити листи з різного формату шрифтами. На них повні парадоксів та гри словами есеї авторства самого художника. Вони ще більше допоможуть зрозуміти мелодику образів Миколи Сороки.