Здається ніщо не віщувало драйвового концерту. Похмурий грудень на дворі, страшенно втомлений під кінець туру Сергій Жадан, всього лише ледь вісім десятків проданих на концерт квитків… Але як там воно у класика: «Ще нічого не втрачено. Ще все можна відіграти. Ще все залежить від нас, від нашої пам’яті, від любові всередині нас».
Так от саме любові до творчості Жадана від тих восьми десятків що прийшли таки на концерт вистачило на всіх! «Вас сьогодні мало, але ми будемо грати так, ніби тут мінімум п’ять сотень слухачів і ви маєте поводити себе так, ніби вас 500!» – закликав зі сцени поет, письменник та лідер «Собак», розмірковуючи далі «Це мабуть наша публіка вимирає від тих поганих звичок, що ми їх пропагуємо у своїх піснях».
Взагалі, як і пообіцяв Сергій Вікторович перед концертом, у невеличкому ексклюзивному інтерв’ю: «Сьогодні звучатиме старе й нове. Така збірна програма з усіх наших чотирьох альбомів, плюс дещо з нового, який ми зараз тільки починаємо робити. Ми у вас давно не грали, тож заграємо все!»
Звісно, запитала й про інші музичні проекти. «Є такий проект «Лінія Маннергейма» (з гітаристом «Собак» Євгеном Турчиновим та відомим харківським музикантом Олегом Кадановим, що нещодавно приїздив до Вінниці – прим.). На наступний рік ми активізуємось. Ми записали матеріал, скоро зробимо презентацію, будуть і концерти».
Та повернімось до напівпорожньої зали. От що-що, а загравати з публікою у Жадана і Собак виходить на відмінно. І концерт це довів. Вони таки розхитали найвідданіших фанів! Усі, хто бажав з Жаданом обійнялися та поручкалися це зробили, усі, хто хотів – вигукували приспіви у його мікрофон, усі, хто хотів того, мають з ним селфі і фактично всі присутні були на сцені разом із Жаданом і Собаками! І коли після кількох хітів на біс музиканти рушили зі сцени, то навіть ця публіка, яка щойно створила неможливе і відривалась ну не за 500 так за 300 (не китайців), повірила що це кінець концерту…
А музиканти з’явились на сцені знову! Щоб ще додати драйву! «Інстаграм», «Бухло», перероблена «Натаха» з подвоєним рядком «…ми ще зустрінемось де-небудь в районі Вінниці», ті самі «китайці» і обіцянка «Ми все одно ще до вас приїдемо, навіть якщо людей на наших концертах меншатиме!» І от ця любов, взаємна, вона й зробила концерт особливим. «Дорогі брати і сестри! Я дякую кожному, кожному хто прийшов сьогодні!»
Таке от щастя. Така от любов. Шалена енергетика, що зростає у геометричній прогресії на очах. Уявіть, від похмурого «смайлика», до «нестримних веселощів» – таке от божевілля. І значить людей на концертах Жадана ставитиме все більше, вірю, хоч «наш музичний продукт він не форматний, і технічно, і стилістично, і ідеологічно».
А ще під час інтерв’ю я запитала, чого боїться Сергій Жадан. Стосовно себе – речей банальних, а от щодо країни: «Боюсь, що іноді ми керуємося не доцільністю, логікою, раціональністю, а скоріш своїм его, і саме це дуже негативно відбивається на нашому суспільстві, на всій нашій країні». На що він сподівається? – «Я вірю в краще! Все у нас буде добре! Хоча це й буде непросто!»