ІV-й Всеукраїнський конкурс у сфері сучасного візуального мистецтва ім. Натана Альтмана, у день народження яскравого митця, що народився на Вінниччині, назвав своїх переможців. Організаторами проекту традиційно вистпають Департамент культури Вінницької міської Ради, ГО «Лабораторія актуальної творчості», Асоціація арт-галерей України, КЦ «Галерея ХХІ», ГО «Культурна стратегія ХХІ» та ГО «Ліга розвитку мистецтва».
Кращі молоді митці України, що працюють у сфері сучасного візуального мистецтва, знову з’їхались до Вінниці на виставку фінальних робіт, яка щоразу стає подією для нашого міста. 14 художників з Київа, Харкова, Львова, Херсона, Івано-Франківська, Тернополя, Вінниці презентували 13 проектів, які вийшли у фінал. Експертна рада конкурсу, що складається з мистецтвознавців та галеристів, обрала їх з більш ніж шістдесят проектних заявок від молодих авторів та арт-груп.
Молоді митці презентували інсталяції, мультимедіа-арт, фото, колажі, тощо. Кожна з робіт кодує цілу громаду сенсів та символів, концепції робіт оригінальні та ретельно пояснені самими художниками у анотаціях. Якщо узагальнити то, молодих митців доволі відчутно непокоїть минувшина, зокрема історичний контекст формування української нації загалом і долі предків зокрема. Постійними темами, що турбують художників у всьому світі, лишаються вплив середовища на особистість та роздуми над релігійними і філософськими догмами. Рефлексії та пошуки власного я – завжди слугують основою для творчих пошуків митців та нових форм їх самовираження.
Нажаль, не всі проекти була змога розмістити у виставковому залі «Галереї XXI» (два проекти на відкритті були відсутні), але всі будуть презентовані у каталозі конкурсу. Ще кілька днів вінничани мають змогу детально вивчити твори сучасних молодих митців. Куратор конкурсу Олександр Нікітюк підкреслює, що ми маємо змогу бачити дійсно кращих з кращих, адже переможці попередніх конкурсів вже широко відомі як в Україні, так і за кордоном.
Нарешті, настав час визначити призерів. За третє та друге місце художник традиційно отримує етюдник, а от головний переможець додатково дістає змогу продемонструвати свою персональну виставку в галереї «Совіарт» в м. Київ у наступному році.
Отже, символічну «бронзу» отримав вінничанин, який навчався у Львові, Артур Солецький зі своїм проектом «Окреслені». Яке пояснює автор, його робота присвячена проблемі вибору: «Моя інсталяція з двох кубів, це – алюзія на гру в кості. Один з кубів має малюнок, всередині якого зображено масу людей, і все це заключено у символічну фігуру. Це про вибір, який ми самі й робимо, шляхи, які обираємо. Цей «натовп» – це думки, які нав’язуються нам мас-медіа та соцмережами, це масові тенденції, ідеї, що узагальнені для більшості». Тож, кожний свідомий індивід має право вибору, не зважаючи на думку натовпу – ідея актуальна як ніколи.
Друге місце зайняв проект, що мабуть привернув найбільшу увагу відвідувачів виставки. На підлозі розкладено близько двох сотень вареників, над ними розвішені старі фотокартки, а позаду на стіні транслюється відео, де авторка, перебуваючи на Скіфських валах (у лютому, на фестивалі «Міфогенез») ліпить вареники зі снігу. Львів’янка Роксолана Угринюк пояснює: «Це частина мого великого проекту «Суб’єктивні страхи», який почався більше року тому. Це про страх втратити зв'язок з рідними. Справа в тому, що я вже близько восьми років не живу з батьками і приїжджаю додому як у гості. Коли збирається моя родина, всі зазвичай збираються за столом і ліплять вареники. Це неписана традиція. На Міфогенезі я повторила цей жест, потім було ще відео, а також для проекту записане аудіо, останній фрагмент з якого це благословення на весіллі моїх батьків. Тож, це для мене момент інтимний, проект про мій страх втратити ті невидимі ниточки, що пов’язують мене з моєю родиною».
Чорно-білий відеопроект Ольги Федорової «Ловля» був оголошений переможцем цьогорічного конкурсу імені Натана Альтмана. На відео ми бачимо розділування риби ножем, і цей процес, показаний зблизька, виглядає доволі криваво та моторошно. Насправді, для авторки це буденний процес: «У мене є черепаха вдома, тож справу з розділуванням риби я маю періодично», – розповідає авторка. «Паралельно я читала праці з релігієзнавства та символіки, – продовжує вона – Не лише у християнстві паства порівнюється з рибою. Риба взагалі несе великий символізм. Виглядає все жорстоко по відношенню до риби, вона не може опиратись. У цій ситуації, у цьому середовищі риба немає спротиву. Риба виступає суб’єктом дій: її виловлюють, розділують, вживають в їжу. І ось такі паралелі у мене народились… Але мені б не хотілось, щоб мою роботу розцінювали як критику християнства. Я розумію філософію релігій, але мені зовсім не близька церква як інститут. Хоча, в першу чергу, ця робота – це буквальне втілення метафори. Це алегорична, абстрактна річ».
Чи викличе робота Ольги Федорової теософські суперечки після виставки у київській галереї «Совіарт» дізнаємось вже у наступному році. А поки ще є можливість побачити проекти кращих молодих художників на власні очі. А потім – чекати наступного року і п’ятого вже за рахунком конкурсу у сфері сучасного візуального мистецтва ім. Натана Альтмана, який відкриває країні нові імена.