У Вінниці відбулась презентація ювілейного перевидання роману Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна»

30 січня, в приміщенні Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва відбувся тематичний вечір, презентація роману Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна».

Модератором вечора був головний редактор журналу «Вінницький край», радник голови обласної ради з питань культури, заслужений журналіст України Вадим Вітковський. Участь у заході також взяли заступник голови облдержадміністрації Олександр Крученюк, автор книги «Ще не вмерла Україна» Микола Рябий та усі поціновувачі його творчості.

У своєму виступі заступник голови ОДА зазначив: «Для мене велика честь бути поруч з вами у цей історичний день. Адже книга, яку ми сьогодні презентуємо, завдяки автору Миколі Рябому, однозначно увійде в історію. Праця абсолютно точно відтворює події 100-річної давнини в історії України. Нажаль, так сталося, що ці події повторюються, але у зовсім іншій інтерпретації та з використанням інших засобів. Не буду сьогодні зупинятися та переказувати зміст цієї книги, краще, нехай, це абсолютно заслужено зробить автор. В присутності усіх вас хочу подякувати, перш за все, пану Миколі за його титанічну працю над висвітленням дійсної історії України та видавництву «Вінницький край» за те, що ви підтримуєте усі сміливі задуми спрямовані на відтворення нашої історії. Усім присутнім бажаю любити свій рідний край, свою Вінниччину, свою Україну так, як її любили хлопці, що 100 років тому пішли захищати нашу державу».

З огляду на те, що книга була видана у 1994 році, її перевидання у 2018 є досить символічним. За словами Вадима Вітковського «Роман «Ще не вмерла Україна». Фактично це був перший широкий і епічний художньо-документальний твір української літератури про героїв Крут. Книга розповідає про три сотні київських юнаків, - студентів та юнкерів старшинської школи, які у січні 1918-го вийшли проти багатотисячного загону московітів, що наступали на Україну. І це – в той час, коли по всьому великому місту тривали солдатські мітинги, де вирішувалося болюче питання – воювати далі, чи кинути зброю і йти додому ділити поміщицьку і церковну землю. З романом пов’язано чимало надзвичайно цікавих історій. Роман воює, не просто лежить на полицях, а бере участь у боротьбі за нашу незалежність, відстоює нашу державу».

Автор роману подякував усім присутнім, що знайшли час завітати на тематичний вечір-презентацію, щоб почути слово про подвиг молодих патріотів під Крутами.

«Тільки з проголошенням України незалежною державою наші люди довідались про те, як у січні 1918 року під залізничною станцією Крути хрестилася молодою кров’ю воля щойно народженої Української Народної Республіки. Те, що тоді там сталося, переінакшило долю мільйонів українців, серед них, зокрема, і видатного письменника, першого українського прем’єр-міністра Володимира Винниченка, і колишнього фронтовика, студента Київського університету Андріана Земледуха — літературних героїв мого твору. Берестейська мирна угода, крах Української Центральної Ради, проголошення гетьманату, повстання проти гетьмана Павла Скоропадського, тріумфальний в’їзд Директорії на чолі з Винниченком до Києва, столиці УНР,— всі ці події, яскраво постають зі сторінок роману «Ще не вмерла Україна», - розповів Микола Рябий.

Під час заходу прозвучало музичне вітання від академічного аматорського ансамблю «Мальви і чорнобривці» під керівництвом Леоніда Луцишина.

Довідково:

• Рябий Микола Романович народився у 1936 році, в с. Заболотне, Крижопільського району, Вінницької області.
• Прозаїк. У 1956 році закінчив Київський гірничий технікум, після чого працював майстром на шахті. У 1967 році закінчив факультет журналістики Київського університету і працював у пресі, зокрема в редакції «Вінницької правди». Перша книга – збірка оповідань «Тост за не впольованого оленя» – побачила світ у 1967р. Опублікував повісті «Чутки про смерть перебільшено» (1975; про життя свого земляка, визначного вченого Д.К.Заболотного), «Джерела під зорями» (1975), «Аве віта» (1985), «Два крила» (1986).
• Задумавши створити багатотомну хроніку прадавнього роду Земледухів – од скитських часів до наших днів – частково реалізував цей задум у романах «Берег» (1974), «Вікна» (1977), «Земледухи» (1985). Йому належать також романи «Великий літній трикутник» (1978), «Вогнище» (1981), «Облава на озброєного вовка» (1986; у співав.), «Ще не вмерла Україна» (1994; республіканська літературна премія ім. М.М.Коцюбинського).