Вчора до Вінниці завітала частина команди, що працювала над фільмом «Міф», який розповідає про життя та загибель оперного співака, волонтера, учасника Революції Гідності та бойових дій на сході України Василя Сліпака під назвою. Вінниця – одне з 19-ти міст України де було влаштовано допрем’єрний показ фільму, а всеукраїнський прокат кінострічки «Міф» розпочнеться з 8 лютого. У нашому місті фільм показуватимуть з 22 лютого у кінотеатрі «Мир».
Команда фільму, у якого два режисери Леонід Кантер та Іван Ясній, розділилась щоб презентувати його у якомога більшій кількості міст. У Вінниці про фільм розповідали Іван Ясній – режисер фільму, Ярослав Попов – режисер монтажу, та добровольці, які захищали Україну разом з Василем – Лєра Бурлакова і Влад Сорд.
.jpg)
.jpg)
До збору коштів для зйомок залучили платформу Спільнокошт, тож серед спонсорів фільму є й вінничани. Вже на етапі завершення роботи над фільмом, долучилось Держкіно. Знімальна група стрічки розповіла, що буквально через місяць після загибелі героя, вони поїхали на фронт, аби поспілкуватися з побратимами Василя Сліпака. Далі попрямували до Франції – зустрічалися з друзями та колегами. У Львові, рідному місті Василя, його брат Орест надав доступ до архівів, ділився спогадами, які є дуже важливими при створенні фільму. Музику до фільму написав визнаний на увесь світ композитор з Парижу Євгеній Гальперін, кращий друг Василя. Музикант та художник Юрій Журавель створив чудову анімацію, яка стала паралельною лінією сюжету.
Влад Сорд, Ярослав Попов, Лєра Бурлакова
«Кіно – наша зброя, наш вклад в зміни у країні, наша допомога на сході військовим», - говорить режисер Іван Ясній. «Ми хотіли завершити фільм до річниці загибелі Василя, але стало надходити все більше матеріалів про нього від людей з усього світу. А ще у нас було велике бажання викласти його історію так, щоб вона була зрозуміла кожному, адже ми маємо мету показати цей фільм за кордоном. Після прокату в Україні плануємо поїздку в Італію, Канаду, Францію. Ми збираємо кошти, добровільні внески, які будуть витрачені на те, щоб розіслати фільм на 150 фестивалів по всьому світу. Тож у вас є можливість підтримати українське кіно», - звертається режисер до присутніх. «Міф» пізніше покажуть і на телебаченні: «У нас є домовленість з каналом ICTV, вони рекламуватимуть наш фільм, а в подальшому планується і його показ на каналі, але не раніше ніж через рік».
Режисер Іван Ясній
Однією з найбільших своїх знахідок автори фільму вважають другу сюжетну лінію, яку було анімовано. Це оповідання Джанні Родарі «Джельсоміно в країні брехунів» про хлопчика, що мав унікальний голос та боровся ним із негідниками. А справжня історія – про такого ж хлопчика Василя із не менш унікальним тембром, який народився у Львові, з часом поїхав навчатися до Франції, його голос став відомим, а коли почалася війна в його країні, він не зміг мовчати і також поїхав боротися з ворогом. «Ці дві історії дуже схожі, Джельсоміно також мав унікальний голос. Ним він розвалив стіни в’язниць в яких сиділи люди за правду, адже тією країною правив брехливий король, дуже схожий на Януковича», - розповідають творці кіно.
Він брав активну участь у Революції Гідності, очоливши демонстрації у Франції, а згодом створив волонтерську організацію «Українське Братство». Зрештою, Василь вирішив залишити сцену та кар’єру в Європі й стати до лав добровольців. «Міф» – це було псевдо Василя Сліпака, скорочене від імені Мефістофель, героя опери «Фауст», арію якого Василь Сліпак виконував на головних сценах світу.
У фільмі чимало музики, адже це мова універсальна. Музика підсилює емоції, потрапляє одразу у серце. Його життя було як музика - яскраве, емоційне і таке щире. Музику для фільму написав Євген Гальпєрін (кращий друг Василя, росіянин за походженням, який все життя прожив у Франції), він затребуваний композитор, писав для Люка Бессона. Також музикою до фільму займався Едуард Діля Приступа.
Лєра Бурлакова розповіла про загибель Василя: «Він загинув коли йшов у наступ. Це була можливо не надто вдало спланована операція... І його документи потім опинились у ворога, ми і не думали що він міг паспорт покласти у бронежилет (який потім зрізали під час надання допомоги). Сєпари знайшли його бронежилет і передали на Мінських перемовинах. Чи йшов він на смерть? Туди тоді пішли всі наші, і було двоє поранених і один загиблий. Якби він не пішов, для нього це було б приниженням. Адже про свій талант він не любив говорити, тож багато людей навіть і не здогадувались ким він був».
Іван Ясній пояснює: «Василь став мені другом, в процесі роботи над фільмом. Він був настільки відкритою людиною, що переглядаючи матеріал ми всі ніби подружилися з ним. Ми стільки часу, думок і сердечних сил віддали його історії, що він став нам всім як рідний».
Лєра Бурлакова додає: «Василь спочатку був у 7-м баті Правого Сектору, потім звідти один з командирів пішов і створив власний спецпідрозділ, потім була спроба підписати контракт, але це нічим не завершилось і Василь змушений був поїхати, адже у нього був контракт, він мав співати. Та весь цей час він волонтерив, дуже нас підтримував. Він повернувся влітку 2016 року, на той момент ми перебували у складі 54-ї бригади на Світлодарській дузі. Там він і загинув… Про обставини його смерті спочатку не можна було говорити... Розумієте, деколи ЗСУ йдуть у наступ, займаючи потрібну висоту, це була спроба штурму блок-поста, туди висунулись дві групи. В результаті Василя було важко поранено і врятувати його не вдалося».
.jpg)
.jpg)
«Він знав на що йшов, він був дуже сильним, умів підбадьорити всіх, ніколи не втрачав почуття гумору, багато жартував, знав дев’ять мов. Він був дорослою дитиною, трохи авантюристом», - стверджують побратими Василя.
Режисер монтажу фільму Ярослав Попов сказав перед показом: «Життя Василя продовжується завдяки фільмові. Щоразу для глядачів він буде живим, буде промовляти до них, співати, буде продовжувати свою боротьбу за Україну. Василь тут непереможний гігант, якого вже не можна вбити і сотні тисяч людей по всій Україні і не лише дізнаються про нього. Тож хай цей фільм надихає всіх нас робити свою справу заради кращого майбутнього нашої країни!»
Зал кінотеатру «Родина» був заповнений лише на 80%, але ті, хто прийшов емоційно переживали кожну сцену стрічки. Ось деякі з відгуків: «Неймовірний фільм! І ще більш неймовірний його Герой! Шкода, що ми не вберегли його, як і інших хлопців зі стрічки, як і всіх наших хлопців, що полягли за Україну!»; «Від перегляду емоції такі, що словами не передати. Василь Сліпак вірний син України! Слава герою!»
Автори стрічки підсумовують так: «Це фільм про його життя, яке він віддав Україні, можливо ще до того як загинув. Адже все, що було для Василя важливим: музика, його співацька кар’єра, його кохана дівчина, все це стало нічим у порівнянні з Україною, зі змогою боротись за неї. Саме тому він поїхав на фронт. Він став нашим героєм!».