Заслужений художник України, колекціонер, меценат, учасник мистецьких заходів обласного та республіканського значення. Автор проекту Духовного збереження та відродження Поділля, затвердженого Вінницькою обласною Радою, радник голови Вінницької облдержадміністрації з питань культури і духовності. Попри регалії, Володимир Козюк людина проста і відкрита для спілкування. У своєму інтерв’ю для проекту «Вінницькі «зірки» - про податки» він розповів, як сплачує податки і на що витрачає свої доходи.
.jpg)
- Володимире, ти – приватний підприємець…
- Так. На другій групі оподаткування, вид діяльності – фотороботи та інші мистецькі товари поза межами магазинів. Що стосується сплати податків, я – людина законослухняна, але, водночас, творча і тому не дуже добре розуміюсь на бухгалтерії. Відтак, вести документацію мені допомагає фахівець. Щомісяця до Пенсійного фонду сплачую 398 гривень та єдиний податок 230 гривень. Я ще не замислююсь над пенсією – до неї ще потрібно дожити. Але, переконаний, якщо людина заробляє кошти, то податки - це можливість фінансування закладів освіти, утримання дитячих садочків, облаштування інфраструктури міста, села. Окрім того, це шлях до легалізації доходів. Простий приклад - вінниччани нарікають на корупцію у деяких вузах міста, де викладачі «обдирають» студентів, як «липку». Вважаю, щоб змінити стан речей, потрібно створити ефективну податкову систему і дати гідну зарплату вчителям, лікарям. А потім присікати корупцію. Бо, отримуючи півтори тисячі гривень на місяць, маючи сім’ю, дітей, вижити практично неможливо. Податки мають бути помірні, але чесні. Людина має виплачувати гроші, бо є пенсіонери, діти-сироти, яким, фактично гроші ділити ні з ким.
- І один із кроків до легалізації – «закриття» перед неплатниками кордону…
- Імпонує, що за кордон не випускатимуть злісних неплатників податків. Одна справа, коли людина виїздить на заробітки, бо не має їй роботи в країні і за що жити і платити податки. Інша, коли не сплачує елементарні збори, а купує туристичну путівку за кордон на відпочинок.
- Давно відвідував вінницьку податкову? Що скажеш з приводу сервісу?
- Відвідав Вінницький Центр обслуговування платників податків. Наразі там все, як у Прозорих офісах мерії: охайно, змінилось відношення до клієнтів. Якщо раніше потрібно було у чергах стояти, наразі все «прозоро» і можна отримати консультацію чи потрібні документи досить швидко. Податкова шукає шляхи співпраці із платниками податків і це очевидно.
- Із митцями, працівниками шоу-бізнесу також проводили зустрічі у Головному управлінні Міндоходів Вінниччини. Про що спілкуєтесь?
- Люди мають знати як свої обов’язки, так і переваги. Саме про це йде мова. Зустрічі проводить особисто начальник ГУ Міндоходів Вінниччини Ірина Зленко. В нас не такі «страшні» податки, як у Великобританії, Америці. Звичайно, що там люди більш захищені і проявів корупції значно менше. Потрібно на рівні держави змінювати відношення до молодих фахівців, творчих людей. Фактично, якщо взяти молодих митців – фарби, полотна, пензлі коштують дорого. У мене вже є досвід, напрацьовані зв’язки, тому я можу собі дозволити працювати так, як хочу. А молодим художникам потрібна допомога податкової - можливо, відтермінування або звільнення від сплати податків на два-три роки. Бо молоді митці зачасту не можуть заробити навіть на себе – старт дуже важкий: не має можливості зробити наступний крок – завершити картину, обрамити її, випустити друковану продукцію, організувати виставку. Це забирає «левову частину» доходів. І підводити митців під загальну шкалу підприємців – не слід, бо вони просто не виживуть. Отже, вносимо пропозиції щодо змін до законодавства. Певен, що нас чують.
- Нещодавно тебе запросили працювати у Сполучених Штатах Америки. Хочеш спробувати їх податкову систему?
- Коли запропонували – загорівся. Досить солідна фірма, серйозний контракт. Але приїхав додому, а там – дітки, дружина… І я зрозумів, що навіть якщо я підпишу цей контракт, це будуть загальні умови, які, можливо, їм не підійдуть. Рідний край мене тримає і хочеться пропагувати рідну землю, малювати свої, вінницькі краєвиди і бути, в першу чергу, українським митцем.
- Які задумки на найближчий час?
- Хочу зробити серйозну виставку живопису у Києві. Шукаю підтримку, партнерів. Завжди підтримує Фонд Володимира Продивуса, допомагають і народні депутати України Микола Джига та Володимир Продивус. Хочу показати киянам красу нашого краю – Поділля. Адже Поділля – моя любов, моя невичерпна муза, моє життя. Чи-то вишиванка, чи подільська ікона, чи мій живопис, чи фото – кожна робота відкриває сторінку духовного життя мешканців Вінниччини, представляє наскільки красивий і багатогранний наш регіон. Планую виставлятись у художній галереї, бо вже маю досвід виставки у Адміністрації Президента України. Мистецтво мають бачити всі бажаючі, а не обмежена кількість людей. Повідомлятиму про свої плани у мережі Facebook на Yandex-foto – приходять на виставки мої поціновувачі, пишуть відгуки. Фактично важливо творити і жити для простої людини, не робити щось із вигоди, чи спеціально під продаж.
- Твої пейзажі – краєвиди Вінниччини. Така творчість перспективна з точки зору заробітку?
- Я пропагую рідну землю, хоча мені багато хто казав, що це не перспективно. Проте, я не пішою за модою, ні за можливими заробітками. Завжди робив і роблю те, що мені подобалось. І, відтак, картини ясніють кольорами природи, процвітають пишнотою землі, несуть традиції народу – настрій передається і картина «світиться». Тому і проекти завжди вдалі, і знаходяться люди, які хочуть замовити фотосесію чи картину. Того, що я заробляю, мені вистачає на життя і, окрім того, є можливість допомогти іншим. І не обов’язково, як дехто, афішувати на все місто, скільки грошей вдалося зібрати з інших, щоб вийти на сцену самому. Бог не обділяє мене і я підтримую тих, кому важко у сьогоденні. Проводжу меценатські проекти. Минулоріч традиційний фотоконкурс «Чарівна мить жіночої краси» завершився аукціоном на допомогу дітям – вихованцям Сутисківської школи-інтернату. На виручені кошти закуплено матеріали для творчих занять – фарби, клей, папір… Дітки прагнуть творчо розвиватись і, переконаний, серед вихованців інтернату є справжні таланти.
- До 80-річчя Вінниччини ти «подарував» вінничанам фотоальбом "Вінниччина - серце України". На жаль, тираж обмежений і мало хто його бачив…
- Світлини збирались протягом останніх шести років. А сам альбом формувався протягом року. Щось довелось дофотографовувати, поїздити по області, оскільки є багато таких мальовничих об’єктів, наприклад, як Буша і я шукав відповідні погодні умови, щоб зняти якнайкраще. В альбомі зібрано найвидатніші місця Вінниччини і показана краса нашої жінки-подолянки, незважаючи на вік та соціальний статус. Краєвиди Поділля, пересічні вінниччани, події та історичні споруди - у альбомі фотокамера зафіксувала всю красу краю через портрети та романтичні пейзажі. Видання унікальне, тому що це перший подібний авторський проект. Книга зацікавила багатьох. Є і моє видання «Вінниця - погляд у минуле». Книга презентує нашу історію, так би мовити, «родовід» Поділля через фотоархіви, рідкісні сюжети. Планую видати ще один альбом під назвою “Вінниччина в обличчях людей”. Тому що історію Вінницької області творять саме люди. Тираж альбому - 1000 примірників, які будуть використані для презентацій області. Перевидав фотоальбом "Вінниччина - серце України" у Києві накладом 1500 примірників, отже, шукайте його у вільному продажу.