Податкове законодавство України установлює певні особливості щодо порядку оподаткування доходів(прибутків) нерезидентів при здійсненні ними діяльності на території України та отриманні відповідних економічних благ.
Згідно з пп.141.4.2 статті 141 Податкового кодексу України під час виплати нерезиденту доходу з джерелом його походження з України утримується податок, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.
Основними особливостями міжнародних договорів є те, що вони можуть установлювати інші правила оподаткування, ніж у національному законодавстві, наприклад, передбачати знижені ставки податків, або взагалі звільнення від оподаткування того чи іншого виду доходів. Скористатися пільговим режимом, який установлено відповідним міжнародним договором нерезидент може за певних умов, які наведені у статті 103 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що норми українського законодавства не визначають обов’язку нерезидента щодо подання ним заяви на звільнення доходів із джерелом їх походження з України. Податковий агент – резидент має право самостійно застосувати пільговий режим, передбачений відповідним міжнародним договором, під час виплати доходу нерезиденту при умові, що такий нерезидент є фактичним отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Підставою для звільнення від оподаткування доходів є довідка ( чи її нотаріально засвідчена копія), яку має надати нерезидент та яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування. Зазначена довідка має бути видана компетентним органом відповідної країни, належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.
Гаазькою Конвенцією, яка для України набрала чинності з 22.12.2003 року, скасовано вимогу легалізації іноземних офіційних документів, які використовуватимуться на території держав – учасниць Конвенції. Такі документи мають бути посвідчені спеціальним штампом «Apostille», проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації). Прикладом держав – учасників Конвенції, для яких застосовується процедура проставлення апостиля замість легалізації є Італія, Нідерланди, Швеція та Швейцарія. Для резидентів Федеративної Республіки Німеччина встановлено спеціальний порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства, а саме: зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель, надається в оригіналі та не потребує легалізації або засвідчення апостилем.
Також не потребують додаткового засвідчення ( без легалізації та без завірення апостилем) довідки, видані компетентними органами країн, які є учасниками двосторонніх міжнародних договорів про правові відносини і правову допомогу в цивільних і кримінальних справах. Прикладом є Білорусь, Польща та Росія.
Якщо ж з іноземною країною не укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування (прикладом є Австралія), доходи, що одержуються резидентом Австралії оподатковуються на загальних підставах згідно з нормами ст. 141 Податкового кодексу, незалежно від наявності довідки про підтвердження статусу податкового резидента.