Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (ЗКУ), а справляння плати за землю Податковим кодексом (ПКУ). Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються, зокрема, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993, № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм (ст. 121 ЗКУ). Зокрема, це: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Отже, якщо фізична особа відноситься до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, зокрема учасники бойових дій, та використовує земельну ділянку (оформлену або неоформлену) за кожним видом використання в межах граничних норм, зазначених в ст. 281 ПКУ, то така особа звільняється від сплати земельного податку.