"Моя бабуся живе поруч з річкою. Я пішла погуляти по березі. Я вмію плавати. Мене мама ще два роки тому навчила. Побачила, як дядько Сашко далеко від берега у воді. Чомусь подумала: а може він тоне. Розвертаюся — справді махає руками. Я швидко побігла до води й попливла до нього. Підняла йому голову, щоб не топився, й потягнула за руку. Дядько махав руками, бив мене по голові з переляку. Мені було дуже важко, але змогла дотягнути до мілини", - згадує Наталя.
Олександр Дячинський невисокого зросту, худорлявий. Селяни вважають, що саме це його й врятувало. Інакше б дівчинка не змогла витягнути чоловіка.
Берег ріки має вигляд двометрового схилу. Наталя залишила непритомного чоловіка на мілині обличчям догори. Сама побігла за дорослими.
"Наталя добігла мокра й боса до воріт, попросила швидко бігли, бо людина втопилася, - каже мати Олена Миколаївна. Вона — медсестра. - Ми з чоловіком кинулися до річки. Я зробила масаж серця й штучне дихання. Викликали "швидку". Звичайно, я дуже пишаюся своєю дитиною. Але й трохи нагримала на неї, що пішла сама на річку. Подумати страшно, що її саму Дячинський міг потягнути на дно".
За порятунок Олександр Дячинський віддячив дівчинці торбиною солодощів та в\'язкою бананів. Чоловік — неодружений, постійної роботи немає. У той день був напідпитку.
"Я до кінця своїх днів буду молитися за цю сім\'ю. Найбільше за малу Наташу, щоб була щаслива", - каже Дячинський.