Майже два роки тому Вінницька міська рада ухвалила Концепцію стратегії розвитку міста «Вінниця -2020: сучасне та комфортне європейське місто». Цей документ назвали знаковим. І тоді, виступаючи перед журналістами, Володимир Гройсман сказав: «Аби розуміти, що потрібно у подальшому, не слід дивитися лише під ноги. Потрібно дивитися вперед у майбутнє, з перспективою не на рік, три чи навіть п’ять років... І Стратегічний план розвитку Вінниці на 2011-2020 роки – це реальний план дій, який буде реалізовано».
Що змінилось у місті за ці два роки? Чи доопрацьовується стратегія і як? Які перспективи у Вінниці на майбутнє? – про це наша розмова з міським головою Володимиром Гройсманом.
- Концепція стратегії «Вінниця-2020» ухвалювалась напередодні виборів 2010 року - і тоді дехто розцінював її лише як певний передвиборчий хід з Вашого боку. Вас не лякало, що будуть такі розмови? До речі, сьогодні маємо подібну ситуацію – скоро вибори Верховної Ради…
- Про який передвиборний «піар» може бути мова? Ми підійшли до формування довгострокової стратегії логічним шляхом – від вирішення окремих гострих проблем в форматі «ямкового ремонту» до системних підходів за напрямками, і далі - до формування цілісного підходу до розвитку міста. Взагалі розвивати, щоб то не було, без бачення майбутнього – просто нераціонально. Тим більше, якщо мова йде про ціле місто. І найголовніше – треба чітко розуміти, чого хочуть люди. Потрібен нормальний діалог. І те, що ми восени 2010 року провели більше сотні зустрічей з городянами, на яких ми обговорювали проблеми і пріоритети, обговорення на дорадчих радах – це дає нам можливість рухатись вперед, маючи спільне бачення. Якщо ми маємо пріоритети, узгоджені всередині громади, то все більше і більше людей, розуміючи наш спільний шлях, кожен на своєму місці, вкладають у цей рух частинку своєї праці, свого інтелекту, своєї душі. Наша головна мета – жити у сучасному і комфортному європейському місті. І якщо цю мету поділяє громада, це означає: ті, хто працюють в освіті, охороні здоров’я, культурі, комунальній сфері, взагалі в будь-якій сфері – виходять з єдиних стандартів і спільно змінюють місто.
- Але сучасне і комфортне європейське місто – це досить загальні слова… Кожен може розуміти їх по-своєму…
- Абсолютно не загальні. Візьміть будь-яке місто Європи. Це комфортне міське середовище, де ніщо не дратує, де цікаво жити, де є можливість реалізувати себе, де є якісний сервіс, добра освіта, добра медицина. І все це - капітал, який вкладається у людину. Це як назва книжки. Вона коротка, але за нею стоїть глибокий зміст. Так і стратегічна мета – за нею стоїть конкретика, стандарти в кожній сфері. І я був би щасливий, якби ми до 2020 року наблизились до цих стандартів.
- Останнім часом і ми самі, і гості, які приїжджають до нас (а їх щоразу стає більше), дедалі частіше кажуть, що Вінниця стає (!) європейським містом. На Вашу думку, що вкладають у ці слова?
- Мені здається, що це означає, що людям стає комфортніше, вони почувають себе в певній мірі безпечно, і вони сприймають своїми почуттями атмосферу. Місто стає чистішим, світлішим, міняється сервіс, з’являються нові заклади, місця, привабливі для туристів… І кожен вкладає у це свою частку. Змінюється і поведінка людей – уже не так «ганяють» на дорогах, не так смітять, частіше посміхаються… Для нас, тих, хто живе у Вінниці постійно, це, може, й не так помітно. А приїжджі помічають, їм є з чим порівнювати. І хочу ще раз підкреслити – стратегія не є абстрактним документом, це перш за все об’єднання зусиль вінничан для досягнення певної мети.
- Ми говоримо про об’єднання зусиль. А як Ви оцінюєте вклад міської влади. Чи існує окремий бюджет, виділений на реалізацію стратегії?
- Стратегія - це не окрема програма з окремим фінансуванням. Це основа для наших повсякденних планів. У нас є пріоритети – хороші дороги, відремонтовані тротуари, якісне медичне обслуговування, доступні адміністративні послуги тощо. І виходячи з цих пріоритетів і з наших можливостей, ми кожен рік намагаємось на якийсь відсоток наблизитись до цієї мети. Інша справа, що нам бракує ресурсів, і це справді велика проблема. Скажу, що ми сьогодні намагаємось максимально ефективно наповнювати бюджет і максимально ефективно його використовувати. Нас стримує те, що на державному рівні не визначена достатня база наповнення місцевих бюджетів, гальмується реформа місцевого самоврядування. І це не дозволяє перейти ще на сходинку вище у нашому прагненні рухатись вперед ще більш динамічно.
- І все-таки про головні результати…
- Можна говорити по кожному пріоритету. Візьмемо приклад медицини – конкурсна система підбору кадрів, контроль якості медичного обслуговування, запровадження страхової медицини, створення муніципального діагностичного центру, впровадження електронної картки… Все це кроки на реалізацію нашої стратегії. Обмовлюсь – ми стали учасниками пілотного проекту по реформуванню системи охорони здоров’я, не у всьому ми погоджуємось з підходами, які нам пропонують, відстоюємо своє бачення на різних рівнях. Деякі кроки ми вимушені роботи відповідно до прийнятого закону, хоча і вважаємо їх передчасними. Але зі свого боку ми не просто критикуємо, ми робимо свої кроки, які в чомусь компенсують недоліки реформи, а в чомусь йдемо на випередження. «Пілот» на те і є «пілот», щоб спільними зусиллями шукати оптимальний шлях, а не перекладати відповідальність один на одного. І так про певні результати можна говорити по кожному з пріоритетів.
- Один з головних пріоритетів – утвердження Вінниці як регіонального центру…
- Ми вже маємо у місті певну концентрацію установ міжрегіонального значення. Але головне, що сьогодні підвищує наш статус на карті України, - це наші інновації, досвід, який у місті напрацьовується. Ми маємо сьогодні дуже непогані позиції у співпраці з міжнародними партнерами. На День Європи ми приймали делегацію послів і представників дипломатичного корпусу країн Євросоюзу. Влітку ми приймали віце-прем’єра Держави Ізраїль пана Лібермана. Минулого тижня Вінницю відвідав Президент Республіки Польщі пан Коморовський. Вперше на моїй пам’яті місто відвідує Президент іншої держави. Причому, те, що мова йде саме про Польщу, для нас дуже символічно. Ця країна для нас зразок і головний партнер на шляху до євроінтеграції. Значить, місто має репутацію і її укріплює. Але головне – це нові міжнародні проекти (а їх у нас зараз в роботі більше 20!), нові знання, технології, додаткові ресурси.
- Цього року у Вінниці реалізовується багато проектів стратегічного значення. Це результат саме цих зусиль?
- Не можна говорити, що це відбувається тільки цього року. У нас кожен рік стартують нові проекти. Якщо говорити про підтримку наших міжнародних партнерів, то сьогодні маємо пакет до 2014 року вже реалізованих або розпочатих проектів на загальну суму більше 400 мільйонів гривень безповоротних інвестицій, серед яких найбільші - два швейцарські проекти: по трамваях і з модернізації системи теплозабезпечення. І кожен рік ми цей пакет розширюємо.
- А як саме стратегія допомагає залучати додаткові ресурси?
- Якщо брати досвід тієї ж Польщі або країн Східної Європи, то одним з визначальних критеріїв надання підтримки міжнародними організаціями і фондами під конкретний проект є його відповідність стратегії розвитку міста. Взагалі, сьогодні склалась унікальна ситуація, коли навколо нашого прагнення розвивати місто вдається справді акумулювати різні ресурси. Ми останнім часом отримуємо значну підтримку на державному рівні. Наведу приклад. Ми отримуємо з державного бюджету понад 36 мільйонів гривень на закільцювання Барського і Хмельницького шосе (а загалом цього року 77 млн. грн.). Але це не просто відрізок дороги і трамвайної колії. Це необхідний елемент перебудови системи транспортного сполучення в місті і підвищення якості пасажирських перевезень, яку ми розпочали. І це дає можливість обґрунтовувати необхідність таких проектів на державному рівні, а відтак знаходити розуміння. Інший приклад – ми взяли на себе зобов’язання в рамках швейцарського проекту підготувати заявку на отримання європейської енергетичної винагороди, а фактично – пройти європейську сертифікацію на відповідність стандартам енергоефективності. У цьому процесі ми розраховуємо на підтримку держави, адже не маємо достатніх власних ресурсів або ефективних інструментів додаткового наповнення бюджету.
- А приватні ресурси?
- У цій сфері – не впевнений. Ми сьогодні робимо ставку на комунальну сферу. А в інших сферах – так. У розвиток економіки міста. В благоустрій. За останні п’ять років у розвиток інфраструктури міста залучено близько 200 мільйонів знову ж таки безповоротних інвестицій представників бізнесу. Найбільш яскравий приклад – реконструкція набережної і відкриття унікального фонтану за кошти фонду Петра Олексійовича Порошенка. Але є й інші проекти: стадіон біля 35 школи, реконструкція частини пішохідної зони по вул. 50-річчя Перемоги тощо… Вони теж реалізовані за позабюджетні приватні кошти завдяки підприємцям – патріотам міста.
- А наскільки місто зацікавлено у залученні приватних інвесторів в економіку і які зрушення ми маємо?
- За останній час за підтримки губернатора області Миколи Джиги відновив свою роботу авіаційний завод, корпорація «Рошен» ввела в дію нову кондитерську фабрику, яка буде найбільшою в Європі, створюється новий промисловий вузол на Тарногродського. Але ще раз зазначу: органи місцевого самоврядування не мають сьогодні достатніх стимулів для розвитку економіки на території. Подекуди ми стаємо перед дилемою – є інвестор, готовий працювати у Вінниці, створювати високорентабельний бізнес, який, відповідно, збільшить надходження з території до державного бюджету. Але сучасне виробництво передбачає високу автоматизацію, тому, відповідно, матимемо обмежену кількість робочих місць і, відповідно, незначні відрахування у місцевий бюджет з податку на доходи фізичних осіб. Об’єктивно, якщо виходити з інтересів сьогодення, місту такий інвестор не дуже вигідний. Якщо ж частина загальнодержавних податків залишалась би на території, ми б отримали кошти і на розвиток інфраструктури, і на стимулювання створення додаткових робочих місць, наприклад, в сфері малого бізнесу. Але якщо підходити до цієї ситуації зі стратегічних позицій, то нам це вигідно , бо я впевнений, що ситуація зміниться.
- Чи доопрацьовується стратегія і як це відбувається?
- Вивчаємо міжнародний досвід – працюємо з партнерами з Польщі, Швейцарії, Канади. До речі, наші колеги з Цюріху, ознайомившись з концепцією «Вінниця-2020», здивувались, чому ми називаємо її концепцією. На їх погляд, це - повноцінна стратегія. Але ми все-таки працюємо над новою її редакцією, більш структурованою і доповненою. Наприкінці минулого – на початку цього року працювали фокус-групи, до увійшли понад 200 експертів за різними напрямками. Зараз ми завершуємо узагальнення напрацьованих матеріалів. Ми також напрацьовуємо локальні, галузеві стратегії. Як приклад, можу навести так званий план дій щодо сталої енергоефективності (SEAP), який ми маємо завершити до середини наступного року відповідно до європейської ініціативи «Угода мерів». Тут нам теж допомагають міжнародні експерти по одному з проектів, грант на який ми отримали безпосередньо з Брюсселю. Сподіваюсь, що вже через місяць-два ми винесемо на обговорення оновлену версію стратегії.
- Повертаючись до теми об’єднання зусиль, наскільки Ви сьогодні знаходити розуміння з боку обласної влади?
- Ми маємо дуже чітке розуміння і значну підтримку з боку Миколи Васильовича Джиги, нашого губернатора. В багатьох містах губернатор і мер обласного центру конфліктують і заважають один одному, конкуруючи між собою. У Вінниці теж свого часу була така ситуація, але вона в минулому, і сподіваюсь, що ми до цього не повернемось. Від цього перш за все страждають люди.
- А не заважає Вам те, що губернатор – «регіонал», а Ви – людина позапартійна?
- До певної міри його партійність не тільки не заважає, а й допомагає – йому легше вирішувати певні питання. Можливо, більшу роль тут відіграє навіть не партійність, а особистий авторитет. Оскільки Микола Васильович йде в парламент, то я можу сказати, що область втратить сильного губернатора, але набуде сильного лобіста її інтересів. Він - патріот Вінниччини, пропустив все це через себе, тож буде й далі підтримувати нас.
- Не можу не запитати: а чи не відчуваєте Ви певного тиску на себе через свою «позапартійність»?
- Ні, жодного. Усі кабінети відкриті. Ті, з ким мені доводиться взаємодіяти і в Кабінеті Міністрів, і в Адміністрації Президента, бачать, що ми робимо, що це не є політична гра. І багато речей ми спільно відпрацьовуємо як моделі для застосування на місцевому рівні в інших регіонах. Я переконаний, що людям думаючим це цікаво, і я знаходжу розуміння і підтримку на різних рівнях.
- У тому числі з боку Президента?
- Так. Згадаймо його візит до Вінниці. Треба віддати належне тому, що він вирішив тоді відвідати міську раду. Це у тому числі свідчить і про його пріоритети. Я презентував те, що ми робимо, і з його боку одразу була реакція – чим допомогти. Я назвав три проекти, доля яких мала б вирішуватись на державному рівні – Барське шосе, створення філій «Прозорого офісу» і повернення громаді історичної будівлі колишньої міської думи. Далі було доручення Президента. Пройшло трохи більше року – і всі три питання вирішені. А в пришвидшенні вирішення деяких з них посприяв Петро Олексійович Порошенко, поставивши їх на засіданні Уряду.
- Яку позицію Ви займатиме на цих виборах?
- Як міський голова, я не маю права говорити про це, і комусь нав’язувати свій вибір. Але я впевнений, що вибір нам потрібно робити дуже зважено, раціонально, виходячи з того, як він вплине на майбутнє нашої держави, а не з того, чиї слова звучать краще. Дуже часто за ними стоїть просто соціологія – визначають, що людям подобається більше, і це виносять на свою агітаційну продукцію. А потім приходять і починають торгуватись за преференції і посади.
- І в мажоритарних округах?
- Так. Головне для нас сьогодні – хто і як буде відстоювати інтереси міста й області в парламенті. Я, знову ж таки, не можу агітувати за тих чи інших кандидатів. Я лише можу назвати деяких людей, яких я особисто знаю і поважаю, які знають проблематику території, які вміють сказати «так» і «ні» – а знаю я, звичайно далеко не усіх. Я уже згадував Миколу Васильовича Джигу – це людина, яка не зрадить. Петро Олексійович Порошенко – людина, яка багато робить для міста, у якого я завжди знаходжу підтримку у вирішенні проблем, актуальних для Вінниці, людина компетентна і зі своєю позицією. Григорій Миколайович Калетнік – людина досвідчена, відповідальна, мені подобається, що, коли б до нього не звернувся, він завжди шукає, як допомогти. Олександр Георгійович Домбровський, з яким ми пропрацювали спільно п’ять років, і при чиєму губернаторстві була закладена основа конструктивної взаємодії міста та області. У той час деякі питання було важче вирішувати на рівні Києва через постійне протистояння Президента і Прем’єр-міністра. Але ми спільно вирішували чимало питань і нормально співпрацювали. І, до речі, нинішній губернатор дуже позитивно оцінив роботу свого попередника. Григорій Михайлович Заболотний, колишній голова обласної ради, людина, з якою ми теж працювали разом п’ять років, хороший керівник з великим життєвим досвідом. Але визначатимуться, звичайно, самі люди.
- Чи обійдуться ці вибори без бруду?
- Ось ми сьогодні говоримо про стратегію. Одним з її пріоритетів є формування сильної і самодостатньої, розумної громади. Ми вже маємо певну у тому числі і політичну культуру у місті. І в 2006 році, і в 2010 році проти мене був бруд, проти наших кандидатів до міської ради. Але люди не «повелись» ні на бруд, ні на «гречку». І я вдячний вінничанам за те, що вони підтримали мене і нашу команду, тих людей, з якими ми спільно працюємо і сьогодні над реалізацією стратегії «Вінниця-2020». Подумайте, чому проти тих чи інших кандидатів починають брудну компанію? Відчувають їх лідерство і пробують якось за них зачепитись. Я впевнений, що вінничани і на цей раз зроблять правильний вибір. А кандидати, які будують свою компанію не на реальному позитиві, а на красивих словах і критиці – просто недостойні вибору вінничан.
- І раз ми вже говоримо сьогодні про стратегію, то останнє питання. Які на Ваш погляд стратегічно найважливіші завдання нової Верховної Ради?
- Ухвалити закони, які реформують місцеве самоврядування, чітко розмежують повноваження держави і органів місцевого самоврядування і створять фінансову основу для реалізації цих повноважень. Якщо це буде зроблено, через декілька років ми отримаємо зовсім іншу країну. Я в цьому глибоко переконаний. І це те, що зробить в тому числі реалізацію і нашої стратегії ще більш реальною.