Красива зачіска та макіяж, гоноровий голос - такою предстала перед вінничанами відома кіноактриса Людмила Алфімова

Сьогодні, 26 березня, на зустріч із Людмилою Алфімовою зібралося чимало її прихильників. Зала кінотеатру "Родина" заповнена повністю. А як же інакше, адже перед ними постала людина, на фільмах якої виховувалися наші батьки. 

Людмила Іванівна поділилася своїми емоціями з читачами інформаційного порталу "Моя Вінниця", трішки розповіла про себе.

- Я дуже схвильована, - говорить Людмила Алфімова. - Насправді не знаю, що сьогодні буде відбуватися, але я приїхала на презентацію документального фільму про мене -"Як у село приїхало кіно". Але чула про те, що на презентацію до Вінниці  приїхали представники міжнародного фестивалю "Духовні джерела"  з Києва  і мені будуть вручати Гран-прі, Грамоту і орден Анни.

- Чи є ролі, які б Ви ще хотіли зіграти?

- Так. Я завжди мріяла зіграти Анну Кареніну. Але для цього потрібно було мати чоловіка-режисера або бути коханкою, посміхається. (Авт.)

- Чим Ви займаєтесь зараз?

- Ходжу, як сьогодні, на творчі зустрічі. Літаю до доньки в Америку. Хоч у мене  є 2 дітей, 4 онуки,  3 правнуки, я живу одна у  будинку графської побудови у якому жив керуючий графа Потоцького.

- У Америці про фільми, у яких Ви знялися, чули?

- Так. Кінострічку "Весілля в Малинівці" показували у Канаді, Іспанії, Америці. Мені завжди телефонують і кажуть - "О, Людмило Іванівно, тут ваш фільм, ваш фільм"

- Хтось із  дітей пішов  Вашими  акторськими стежками?

- Так. Моя старша донька Єлизавета продовжила мою акторську справу.

Перед презентацією кінострічки Людмилі Алфімовій вручили Гран-прі Міжнародного фестивалю "Духовні джерела", почесну відзнаку патріарха УПЦ Київського патріархату Філарета святої праведної Анни I ступення.

Вінничани мали нагоду побачити документальний фільм про життя відомої кіноактриси Людмили Алфімової - "Як у село приїхало кіно", який відзняв кінорежисер Костянтин Крайній.

Фільм тривалістю до години знімали у с. Печера, де зараз проживає Людмила Іванівна, Сокільці і трішки у Тульчині.

- Над фільмом ми працювали близько трьох місяців, - каже Костянтин Крайній. - У кіноострічці поєдналися кадри із відомих фільмів "За двома зайцями","Весілля в Малинівці" та з теперішнього життя Людмили Іванівни.  У фільму було кілька назв, одна із них -"Лінія долі", та ми зупинилися на назві "Як у село приїхало кіно" .

За словами Костянтина, це перший фільм, який відзнятий за кошти держави.

Зворушливою була зустріч Людмили з іі другом Віталієм Селезньовим - головним режисером Вінницького музично-драматичного театру  ім. М. К. Садовського.

- Ми з Людмилою не бачились із 1957 року, - розповідає Віталій Євдокимович. - Я спостерігав за нею з екрану, згадуючи про те, що це наша Людмилка. Це наша перша зустріч за останні 56 років.

На творчій зустрічі був також і екс-губернатор Вінницької області Микола Джига. Саме до нього звернулися із проханням підняти питання у парламенті, аби наша Людмила Іванівна отримала звання заслуженої артистки України.

- Потрібно підготувати подання за підписом народного депутата України,- говорить Микола Джига. - Доповісти Президенту про те, що у нашій області проживає  така відома улюблениця, яка заслуговує на те, аби отримати звання заслуженої артистки України. Я гадаю, у нас усе вийде.