Микола Сищиков льотчик-бомбардувальник, він пройшов важкий шлях повітряними дорогами війни, будучи вже Героєм Радянського Союзу був збитий, витримав катування у фашистських таборах, а згодом – принизливі допити й недовіру з боку СМЕРШу... І попри все льотчик-Герой повернувся до строю, і ще чимало років служив у Радянській армії, передаючи свій багатий бойовий досвід молодшим товаришам.
Шлях в небо для Миколи Сищикова розпочався у 1934 році, коли він влаштувався токарем на авіазавод. Згодом – аероклуб, курси мотористів і робота у технічній службі аероклубу. А наприкінці тридцятих років він став курсантом Сталінградського військового авіаційного училища льотчиків.
.jpg)
Освоївши літаки По-2, Р-5, Р-10 та І-16, молодший лейтенант Сищиков з товаришами потрапив служити у 32-й винищувальний авіаполк, що дислокувався на Далекому Сході. А навесні 1941 року молодого льотчика було переведено до 250-ого важко-бомбардувального полку, у складі якого він і зустрів початок війни.
У діючій армії – з кінця червня 1941 року. З березня 1942 року – у складі АДД – Авіації далекої дії. А у березні 1943 року командир корабля Лі-2 старший лейтенант Сищиков і його штурман були визнані гідними вищої урядової нагороди – звання Героя Радянського Союзу.
У вересні 1943 року під час виконання бойового завдання в небі над Кримом літак старшого лейтенанта Миколи Сищикова був збитий та потрапив у полон. Наступні півтора роки були для радянського офіцера часом поневірянь та великого лиха. Табори у Кривому Розі, польській Лодзі, згодом – у Чехії... Коли до містечка, в якому знаходився табір, вже наближалися радянські війська, полонені влаштували масову втечу.
Після довгих і неприємних допитів у СМЕРШ Героя Радянського Союзу Миколу Сищикова направили на час перевірки до запасного авіаполку, що базувався в Уфі. І лише за кілька місяців його повернули в рідний полк, що перелетів на той час у Вінницю.
За роки Великої Вітчизняної війни здійснив близько 260 бойових вильотів, більшість з них у ночі, у повітряних боях збив 1 ворожий літак МЕ-109, знищив 5 складів з пальним, 3 склади з боєприпасами, 10 точок зенітної артилерії, 13 залізничних вузлів, 5 водних переправ та багато живої сили ворога.
Звільнившись у 1959 році у відставку, Микола Сергійович протягом багатьох десятиліть брав активну участь у суспільному житті міста й у військово-патріотичній роботі. Щороку генерал-Герой був бажаним гостем у рідній частині, в Командуванні Військово-Повітряних, а згодом – Повітряних Сил
За значний особистий внесок у справі захисту Батьківщини, мужність і героїзм, проявлені при бомбардуванні військово-промислових об’єктів, залізничних вузлів та аеродромів в глибокому тилу ворога, його живої сили і техніки на передній лінії фронту в роки Великої Вітчизняної війни та з метою підвищення рівня військово-патріотичного виховання особового складу військових частин і підрозділів Повітряних Сил Збройних Сил України наказом Міністра оборони України № 101 від 23 березня 2007 року Героя Радянського Союзу генерал-майора авіації у відставці Сищикова Миколу Сергійовича зараховано почесним солдатом військової частини А-1231.
Не стало Героя 16 лютого 2012 року, він пішов у вічність на 95-у році життя...
7 травня, напередодні святкування 68-ї річниці Перемоги, за участю керівництва міста, представників командування Вінницького гарнізону, ветеранів Великої Вітчизняної війни та Збройних Сил, представників громадських організацій та громадськості міста на будинку, де мешкав Герой, було відкрито меморіальну дошку.
