Презентація українського перекладу книги «Ставка Гітлера на Україні» стала результатом майже трирічних дослдіжень тандему авторів.
Мартін Богарт мав змогу першим із дослідників ставки ретельно вивчити мемуари, документи і фото, які зберігаються у архівах Європи та США. 
Але не обмежився однією паперовою роботою - в Україні йому допомагав із проведенням досліджень на місцевості Андрій Швачко. Глибокий аналіз зібраних матеріалів дозволив авторам створити навіть 3D-екскурсію територією «Вервольфу».
- Мартін Богарт в Україні вже двадцять років займається дослідженням історії групи армії Вермахта "Південь" на території Україні, - пояснює Андрій Швачко. - Коли йому раніше рекомендували заїхати на "Вервольф", просто знизував плечима: "А що там робити? Хіба ж там є щось цікаве?" Та волею випадку в 2011 році Мартін все ж таки на ставку потрапив - тоді там ще впевнено почували себе шашличні, корови та туристи з палатками... Побачивши, крім того, лише кілька незрозумілих бетонних каменюк, тільки впевнився у справедливості здогадок про безперспективність історичних досліджень на місці й повернувся у Бельгію. Але повернувся з надією, що більше інформації знайде в історичних книжках і архівних документах. На диво, розшук інформації у європейських бібліотеках майже нічого не дав - жодних грунтовних досліджень вінницького "Вервольфу".
Це й стало відправною точкою. Бельгійський та український дослідники, які на той час вже тісно товаришували, заглибились у архіви.
- На підставі щоденника ставки, який вела особистий секретар фюрера Кріста Шрьодер, проектно-будівельної та бухгалтерської документації, а також майже тисячу фото, які відзняв у "Вервольфі" особистий фотограф фюрера ми змогли відновити детальний вигляд об’єкту, – каже Мартін Богарт.
Врешті автори дійшли висновку, що більшість міфів, які оточують ставку – про семиповерхові підземні споруди та довжелезні ходи, таємничі скарби та зброєсховища, прямий броньований телефонний кабель до Берліну, візит на ставку Єви Браун не мають нічого спільного з історичною дійсністю.
- Аналізуючи фото будиночків і наземних бункерів, зроблених із різних ракурсів, та співставляючи їх із планом місцевості нам вдалось виправити безліч помилок, яких припустились ті, хто відновлював місцеположення того чи іншого об\'єкту просто по пам’яті, - каже Мартін Богарт. - На відміну від попередників, нам вдалось зробити точну реконструкцію.
Мимохідь дослідники, навіть свідомо не бажаючи того, зруйнували багато стійких міфів, які досі оповивали ставку ореолом таємничості. Один із найпоширеніших, на який спираються всі інші ще більш фантастичні теорії, про підземний бункер ставки.
- Сумніви про наявність тут якихось підземних споруд були ще до початку досліджень, - каже Андрій Швачко. - Адже німецькі фортифікатори після Першої світової війни будували винятково надземні бункери-бомбосховища. Навіть головна ставка Гітлера "Вольфшанце" побудована саме так. Але остаточно ясність у це питання внесли знайдені Мартіном бухгалтерські документи, де німці з педантичністю задокументували кількість витрачених на будівництво матеріалів. Співставивши ці звіти із залишками фундаментів та площею надземних об\'єктів cтавки, ми отримали фактично повний збіг цифр. Вони різнилися лише на 10-15 квадратних метри. Зрозуміло, що цього недостатньо для будівництва таємничого підземного, а за легендами ще й семиповерхового, бункеру...
Детальніше про зруйновані міфи "Вервольфу" читайте у наступному номері "Міста".