Сьогодні робоча група з питань заборони використання комуністичної та націонал-соціалістичної (нацистської) символіки на території Вінниці оприлюднила список вулиць, провулків та тупиків, які планується перейменувати відповідно до Закону України «Про засудження тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». До переліку увійшло 134 найменування, однак він не є остаточним, адже вінничани можуть пропонувати вулиці, які додатково можуть увійти до списку. Як і рекомендувати власне бачення щодо нових назв, які в подальшому можуть присвоїти вулицям, що перейменовуються. Свої пропозиції можна надсилати на електронну адресу [email protected]
Кожну шосту вулицю у Вінниці до кінця листопада перейменують. Про це сьогодні повідомив заступник голови робочої групи, історик, керівник ГО «Спільнота «Історія Вінниці» Олександр Федоришен. До переліку вулиць, що потрапляють під дію Закону України «Про засудження тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», увійшло 134 найменування. Над узагальненням списку працювали шість визначних істориків міста, і окрім самого переліку до кожної назви ними було викладено обґрунтування, чому саме цю вулицю необхідно перейменовувати.
Вулиці, які будуть перейменовані
|
№
|
Назва топоніму
|
Дата появи назви
|
Обґрунтування необхідності зміни назви топоніму
|
|
1.
|
12 грудня
|
1939
|
12 грудня 1937 року у Радянському Союзі пройшли перші вибори до Верховної Ради СРСР за новою Конституцією
|
|
2.
|
12 грудня 1 пров.
|
1945
|
|
|
3.
|
12 грудня 2 пров.
|
1959
|
|
|
4.
|
Ангеліної П.
|
1959
|
Ангеліна (Парасковія) Микитівна (1913-1959) – передова робітниця, механізатор сільського господарства, бригадир тракторної бригади колгоспу ім. Сталіна Старобешівського району Сталінської області. Радянською пропагандою перетворена на символ успішного будівництва колгоспного ладу в період насильницької колективізації та репресій.
|
|
5.
|
Ангеліної П. пров.
|
||
|
6.
|
Артема
|
1921
|
Сергєєв Федір Андрійович (псевд. Артем, 1883-1921) – російський професійний революціонер, партійний та державний діяч, засновник Донецько-Криворізької радянської республіки. Активний організатор політичних репресій та переслідувань духовенства в СРСР.
|
|
7.
|
Блюхера В.
|
1968
|
Блюхер Василь Костянтинович(1890-1938) – радянський військовий та державний діяч. Причетний до політичних репресій у СРСР 1930-х років.
|
|
8.
|
Блюхера 1 пров.
|
||
|
9.
|
Блюхера 2 пров.
|
||
|
10.
|
Блюхера 3 пров.
|
||
|
11.
|
Блюхера 1 проїзд
|
||
|
12.
|
Блюхера 2 проїзд
|
||
|
13.
|
Боженка
|
1946
|
Боженко Василь Назарович (1871-1919) – радянський військовий діяч, один з організаторів червоних партизанських загонів 1918-1919 років, активний учасник встановлення радянської влади в Україні.
|
|
14.
|
Володарського
|
1921
|
Володарський В. (справж.: Гольдштейн Моисей Маркович (1891-1918) – професійний революціонер, радянський державний та політичний діяч. Один з організаторів та натхненників червоного терору.
|
|
15.
|
Волочаївська
|
1940
|
Біля станції Волочаївка відбулася одна з ключових битв громадянської війни між народно-революційною армією Далекосхідної республіки та Білою Армією у 1922 році. Місце і подія не пов’язані ні з Вінницею, ні з Україною загалом.
|
|
16.
|
Волочаївський пров.
|
1946
|
|
|
17.
|
Димитрова
|
1934- 1936
|
Димитров Георгій (1882-1949) – діяч болгарського та міжнародного комуністичного руху. Головний провідник сталінської політики на міжнародній арені.
|
|
18.
|
Димитрова пров.
|
1954
|
|
|
19.
|
Дундича
|
до 1941
|
Дундич Олеко (1896-1920) – учасник встановлення радянської влади в Україні. Не пов’язаний з Вінницею.
|
|
20.
|
Едельштейна
|
до 1936
|
Едельштейн Євген Пилипович (1897-1919) – радянський партійний і державний діяч, голова виконкому Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів, голова Подільського губернського революційного трибуналу. Організатор знищення міського самоврядування у Вінниці.
|
|
21.
|
Енгельса
|
1921
|
Енгельс Фрідріх (1820-1895) – німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму – перший систематизатор та видавець творів Карла Маркса. Один з символів тоталітарних режимів у СРСР і країнах соціалістичного табору.
|
|
22.
|
Енгельса 3 пров.
|
до 1941
|
|
|
23.
|
Енгельса 2 пров.
|
до 1941
|
|
|
24.
|
Енгельса проїзд
|
1960
|
|
|
25.
|
Жукова
|
1947, 1975
|
Жуков Костянтинович Георгій (1896-1974) – радянський військовий та державний діяч. Один з ініціаторів і організаторів придушення Угорської революції 1956 року. Член ЦК КПРС.
|
|
26.
|
Жукова пров.
|
||
|
27.
|
Журавльова
|
1927
|
Журавльов Я.М. – учасник Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р. Окрім цього факту жодної інформації про його зв’язок з Вінницею не виявлено.
|
|
28.
|
Затонського
|
1968
|
Затонський Володимир Петрович (1888-1938) – український радянський партійний і державний діяч. Учасник придушення Кронштадтського повстання. Як наркомом освіти України (після М.Скрипника) завзято винищував національний зміст української культури, схвалював репресії проти «ідеологічно невитриманих» працівників освіти,сприяв необґрунтованій зміні українського правопису 1933 року,
|
|
29.
|
Затонського 1 пров.
|
1970
|
|
|
30.
|
Збишка
|
1921
|
Збишко К. – польський професійний революціонер. Інформацію про зв’язок з Вінницею не виявлено.
|
|
31.
|
Зубриліна
|
1967
|
Зубрилін Ігор – один з керівників Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р. Іншої інформації про зв’язок з Вінницею не виявлено.
|
|
32.
|
Зубриліна пров.
|
1968
|
|
|
33.
|
Зубриліна проїзд
|
||
|
34.
|
Іванова А.
|
1967
|
Іванов Андрій Васильович (1888-1927) – радянський партійний і державний діяч, активний учасник встановлення радянської влади в Україні, зокрема у Вінниці.
|
|
35.
|
Іванова А. пров.
|
1968
|
|
|
36.
|
Інтернаціональна
|
1921
|
Назва походить від ІІІ Комуністичного інтернаціоналу. Історична частина (центр) Вінниці.
|
|
37.
|
Квятека
|
1980
|
Квятек Казимир Францевич (Вітковський Ян Карлович) (1888-1938) – радянський військовий та політичний діяч. Брав участь у боях за Вінницю за доби Української революції у 1919 році, один з організаторів розстрілів городян.
|
|
38.
|
Кірова
|
після
1935
|
Кіров Сергій Миронович (справж. Костриков; 1886-1934) – професійний революціонер, радянський державний і політичний діяч. Активний організатор політичних репресій та переслідувань духівництва та інтелігенції в СРСР.
|
|
39.
|
Козицького
|
1921
|
Козицький Микола Григорович(1880-1920) – радянський державний і партійний діяч, голова Подільського губернського революційного комітету. Причетний до розстрілів вінничан весною 1919 року.
|
|
40.
|
Колгоспна
|
до 1938
|
Один з символів радянської системи.
|
|
41.
|
Кона Ф.
|
1921
|
Кон Фелікс Якович (1864-1941) – професійний революціонер, партійний та радянський державний діяч. Один з керівників КП(б)У.
|
|
42.
|
Кона Ф. пров.
|
||
|
43.
|
Конєва
|
1947
|
Конєв Іван Степанович (1897-1973) – радянський військовий діяч. Головнокомандувач об'єднаними збройними силами країн Варшавського Договору, один з керівників військової операції в Угорщині під час революції 1956 року.
|
|
44.
|
Корнійчука
|
1972
|
Корнійчук Олександр Євдокимович (1905-1972) – український радянський письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч. Один з активних пропагандистів сталінського режиму.
|
|
45.
|
Крупської
|
1939- 1941
|
Крупська Надія Костянтинівна (заміж.: Ульянова, 1869-1939) – професійний революціонер, теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, громадський діяч. Брала участь у антирелігійній кампанії, запроваджувала більшовизацію освіти, ініціатор «чорних списків» забороненої літератури.
|
|
46.
|
Куйбишева
|
1938- 1941
|
Куйбишев Валеріан Володимирович (1888-1935) – професійний революціонер, радянський партійний і політичний діяч. Один з керівників насильницької колективізації.
|
|
47.
|
Куйбишева пров.
|
||
|
48.
|
Лазо
|
1959
|
Лазо Сергій Георгійович Георгійович (1894-1920) – радянський військовий та державний діяч. Активний організатор політичних репресій. Не пов’язаний ні з Вінницею, ні з Україною.
|
|
49.
|
Ленінградська
|
1924
|
Ленінград – колишній Петроград, перейменований на честь В.І. Леніна.
|
|
50.
|
Ленських подій
|
1921
|
Ленський розстріл (4 квітня 1912 року) робітників копалень Ленського золотопромислового акціонерного товариства («Лензолото»), розташованих по р. Лєні та її притоках. Традиційно з цими подіями пов’язують появу псевдоніму «Ленін». Жодного відношення до Вінниці подія не мала.
|
|
51.
|
Ленських подій пров.
|
1938-1941
|
|
|
52.
|
Литвиненка
|
1921
|
Литвиненко Микола Якович (?-1921) – радянський регіональний діяч, член Подільського губкому КП(б)У
|
|
53.
|
Литвиненка 1 пров.
|
1939-1941
|
|
|
54.
|
Литвиненка 2 пров.
|
||
|
55.
|
Литвиненка 1 туп.
|
1963
|
|
|
56.
|
Маркса Карла
|
1967
|
Маркс Карл (1818-1883) – німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, протагоніст робітничого соціалістичного руху. Його наукові дослідження отримали назву марксизму і стали підґрунтям соціалістичного і, пізніше, комуністичного руху. Один з символів тоталітарних режимів у СРСР і країнах соціалістичного табору.
|
|
57.
|
Маркса Карла пров.
|
||
|
58.
|
Медведєва
|
1959
|
Медведєв Дмитро Миколайович (1898-1954) – чекіст, письменник. Один з керівників радянських каральних органів, організатор політичних репресій.
|
|
59.
|
Мерінга Франца пров.
|
1921-1925
|
Мерінг Франц (1846-1919) – німецький філософ, історик, публіцист. Один з провідних марксистських істориків. Не пов’язаний з Вінницею.
|
|
60.
|
Михайличенка
|
1921
|
Михайличенко Гнат Васильович(1892-1919) – письменник, радянський політичний та державний діяч. Член колегії Київської ГубЧК. Не пов’язаний з Вінницею.
Історична частина (центр) Вінниці.
|
|
61.
|
Мороза Гната
|
1968
|
Мороз Гнат Іванович (1887-1946) – робітник Вінницької взуттєвої фабрики «Яструб», депутат Вінницької Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, один з керівників її більшовицької фракції. Перший «червоний директор» фабрики.
|
|
62.
|
Морозова П.
|
1939-1941
|
Морозов Павло Трохимович (Павлик Морозов, 1918-1932) – хлопчик, який в радянській пропаганді символізував чесність і принциповість молодого борця з куркулями.
|
|
63.
|
Осипенко П.
|
1939
|
Осипенко Поліна Денисівна (уродж. Дудник, 1907-1939) – радянська льотчиця-рекордсменка. Не пов’язана з Вінницею.
Історична частина (центр) Вінниці.
|
|
64.
|
Островського М.
|
1936-1938
|
Островський Микола Олексійович (1904-1936) – радянський письменник, чекіст. Причетний до каральних експедицій проти населення.
|
|
65.
|
Островського пров.
|
1957
|
|
|
66.
|
Островського туп.
|
1977
|
|
|
67.
|
Павленка
|
1968
|
Павленко Л.Л. (?-1917) – робітник взуттєвої фабрики «Яструб». Загинув під час Вінницького збройного повстання у жовтні 1917 р.
|
|
68.
|
Павленка пров.
|
||
|
69.
|
Павленка туп.
|
1970
|
|
|
70.
|
Павленка 1 проїзд
|
2009
|
|
|
71.
|
Павленка 2 проїзд
|
2009
|
|
|
72.
|
Павленка 3 проїзд
|
2009
|
|
|
73.
|
Паризької Комуни
|
до 1941
|
Назва революційного уряду Парижа (18 березня-28 травня 1871 року), використана для підтвердження закономірності виникнення та узаконення радянської влади
|
|
74.
|
Пархоменка
|
1950
|
Пархоменко Олександр Якович (1884-1921) – військовий та партійний діяч, учасник встановлення радянської влади в України, зокрема на Поділлі 1920 року.
|
|
75.
|
Першотравнева (частково) – стара історична частина
|
1921
|
Пов’язана з Міжнародним днем солідарності трудящих, що став символом радянської системи. Історична частина (центр) Вінниці
|
|
76.
|
Першотравневий пров.
|
|
|
|
77.
|
Петровського
|
1921
|
Петровський Григорій Іванович (1878-1958) – професійний революціонер, український радянський державний і політичний діяч. Один із ініціаторів і організаторів Голодомору 1932-1933 рр.
|
|
78.
|
Петровського 1 пров.
|
1952
|
|
|
79.
|
Петровського 2 пров.
|
1965
|
|
|
80.
|
Піонерська
|
до 1938
|
Піонерський рух – рух дитячих комуністичних організацій в СРСР та інших країнах соціалістичного табору
|
|
81.
|
Піонерський пров.
|
1944
|
|
|
82.
|
Піонерський туп.
|
1961
|
|
|
83.
|
Плеханова
|
1921
|
Плеханов Георгій Валентинович (1856-1918) – російський теоретик і пропагандист марксизму, філософ, діяч російського і міжнародного соціалістичних рухів. Не пов’язаний з Вінницею.
|
|
84.
|
Плеханова пров.
|
||
|
85.
|
Повстання броненосця «Потьомкін»
|
1940
|
1905 року на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський» Чорноморського флоту Російської імперії відбулося перше в історії Російського флоту збройне повстання моряків.
Подію використано для пропаганди більшовизму.
|
|
86.
|
Повстання броненосця «Потьомкін» пров.
|
||
|
87.
|
Подвойського
|
1967
|
Подвойський Микола Ілліч (1880-1948) – український радянський партійний, державний та військовий діяч. Встановлював радянську владу на Поділлі у 1919 році. Учасник здійснення червоного терору.
|
|
88.
|
Подвойського проїзд
|
1977
|
|
|
89.
|
Постишева
|
1968
|
Постишев Павло Петрович (1887-1939) – радянський партійний і державний діяч, один з керівників КП(б)У, організатор Голодомору 1932-33 років, головний ініціатор репресій проти української інтелігенції у 1930-х роках..
|
|
90.
|
Постишева 1 пров.
|
||
|
91.
|
Постишева 2 пров.
|
||
|
92.
|
Примакова
|
1964
|
Примаков Віталій Маркович (1897-1937) – радянський військовий діяч, один із організаторів і перших керівників Червоного козацтва.
|
|
93.
|
Пролетарська
|
1948
|
Символ радянської державності, реалізованої у диктатурі пролетаріату
|
|
94.
|
Пролетарський 1 пров.
|
||
|
95.
|
Пролетарський пров.
|
1958
|
|
|
96.
|
Революційна
|
1921
|
Символ Жовтневої революції 1917 року
|
|
97.
|
Революційний 1 пров.
|
1950
|
|
|
98.
|
Революційний 2 пров.
|
1968
|
|
|
99.
|
Революційний проїзд
|
||
|
100.
|
Руднєва
|
1944
|
Руднєв Семен Васильович (1899-1943) – радянський партійний діяч. Член підпільного ЦК КП(б)У за часів Другої світової війни. Не пов’язаний з Вінницею.
|
|
101.
|
Свердлова
|
1921
|
Свердлов Яків Михайлович (1885-1919) – професійний революціонер, російський радянський політичний і державний діяч. Один з організаторів Червоного терору.
|
|
102.
|
Свердлова пров.
|
1944
|
|
|
103.
|
Соколова
|
1921
|
Соколов Володимир Іванович (справж. Вільгрубе, 1886-1920) – радянський регіональний діяч, член Подільському губпарткому КП(б)У
|
|
104.
|
Стаханівська
|
1936-1938
|
Стаханов Олексій Григорович (1906-1977) – засновник стахановського руху (соціалістичного змагання) в промисловості та сільському господарстві. Радянською пропагандою перетворений на символ успішної індустріалізації.
|
|
105.
|
Стаханівський 1 пров.
|
до 1952
|
|
|
106.
|
Стаханівський 2 пров.
|
1960
|
|
|
107.
|
Стаханівський 3 пров.
|
||
|
108.
|
Стаханівський 4 пров.
|
||
|
109.
|
Тарногородського
|
1967
|
Тарногродський (Тарногородський) Микола Павлович(1894-1938) – український радянський політичний і державний діяч, учасник збройного повстання у жовтні 1917 року у Вінниці, очільник більшовицького комітету м. Вінниці. Голова Подільського губернського ревкому.
|
|
110.
|
Тельмана
|
1934-1938
|
Тельман Ернст (1886-1944) – політичний діяч, лідер німецьких комуністів. Не пов’язаний з Вінницею.
|
|
111.
|
Тимощука
|
1967
|
Тимощук Яків Петрович – радянський регіональний діяч, учасник збройного повстання у жовтні 1917 року у Вінниці. Іншої інформації про зв’язок з Вінницею не виявлено.
|
|
112.
|
Тухачевського
|
1968
|
Тухачевський Михайло Миколайович (1893-1937) – радянський військовий діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні. Керував придушенням Кронштадтського і Тамбовського повстань (в останньому – з застосуванням хімічної зброї).
|
|
113.
|
Тухачевського 1 пров.
|
||
|
114.
|
Тухачевського 2 пров.
|
||
|
115.
|
Тухачевського 3 пров.
|
||
|
116.
|
Уборевича
|
1968
|
Уборевич Ієронім Петрович (1896-1937) – радянський військовий діяч. У 1920 році брав участь у встановленні радянської влади у Вінниці та на Поділлі. Один з керівників придушення Тамбовського повстання
|
|
117.
|
Фабриціуса
|
1968
|
Фабріціус Ян Фріцович (1877-1929) – радянський військовий діяч. У 1924-1927 рр. командував 17-м стрілецьким корпусом зі штабом у Вінниці. Учасник придушення Кронштадтського повстання
|
|
118.
|
Фадєєва
|
1957
|
Фадєєв Олександр Олександрович(1901-1956)– російський радянський письменник, громадський діяч. Один з організаторів переслідувань та репресій письменників у повоєнний час.
|
|
119.
|
Фадєєва пров.
|
||
|
120.
|
Фрунзе
|
1921
|
Фрунзе Михайло Васильович(1885-1925) – професійний революціонер, радянський військовий діяч. Учасник Жовтневого перевороту. Один з керівників придушення селянського повстанського руху в Україні на поч. 1920-х рр.
|
|
121.
|
Фрунзе пров.
|
до 1938
|
|
|
122.
|
Фурманова
|
1950
|
Фурманов Дмитро Андрійович (1891-1926) – російський радянський письменник, військовий і партійний діяч. З серпня 1919 року – начальник політуправління Туркестанського фронту. Брав участь у придушенні антирадянського повстання в Семиріччі. Не пов'язаний з Вінницею
|
|
123.
|
Чапаєва
|
1935- 1938
|
Чапаєв Василь Іванович(1887-1919) – радянський військовий діяч. Учасник придушення селянських повстань на Уралі.
|
|
124.
|
Червоних курсантів
|
1921
|
Символ радянської державності.
|
|
125.
|
Червоних партизанів
|
після 1928
|
Символ радянської державності.
|
|
126.
|
Червоноармійська
|
1921
|
Символ радянської державності.
|
|
127.
|
Червонофлотська
|
1938
|
Символ радянської державності.
|
|
128.
|
Червонофлотський пров.
|
1961
|
|
|
129.
|
Чкалова
|
1938
|
Чкалов Валерій Павлович (1904-1938) – радянський льотчик, один із символів радянської держави.
Історична частина (центр) Вінниці.
|
|
130.
|
Чубаря В.
|
1968
|
Чубар Влас Якович (1891-1939) – радянський партійний і державний діяч, довголітній голова Ради Народних Комісарів УРСР. Один з організаторів Голодомору в Україні.
|
|
131.
|
Щорса
|
до 1938
|
Щорс Микола Олександрович (1895-1919) – радянський військовий діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні.
|
|
132.
|
Щорса пров.
|
1957
|
|
|
133.
|
Якіра
|
1968
|
Якір Йона Емануїлович (1896-1937) – радянський військовий та державний діяч. Учасник встановлення радянської влади в Україні. Один з організаторів Голодомору в Україні.
|
|
134.
|
Якіра пров.
|
1977
|
Однак, низка вулиць, які носять імена діячів радянських часів, не буде перейменовуватися. За словами доктора історичних наук, завідувача кафедри філософії, соціально-політична дисциплін та етнології ВДПУ ім. М.Коцюбинського Ольги Коляструк, неможливо викинути з історії країни сімдесят років. Тому люди, які не були причетні до операцій масового знищення, терору та голодоморів, зробили вагомий внесок для розвитку країни та міста, маючи при цьому навіть партійні квитки, заслуговують на те, щоб їх імена носили вулиці.
В той же час, залишається спірним питання перейменування деяких вулиць центральної частини міста. Наприклад, вул.Інтернаціональна чи Поліни Осипенко (радянська льотчиця), Першотравнева. Але враховуючи, що вони розташовані в історичній частині міста, їх також включили до переліку на перейменування. «Нам, звичайно як історикам хочеться, щоб центральні вулиці мали історичні назви, - каже кандидат історичних наук, завідувача кафедри філософії, соціально-політичних дисциплін та етнології ВДПУ ім. М.Коцюбинського Тетяна Кароєва. – Адже незважаючи на те, що Вінниця середньовічне місто, крім вулиці Староміської нічого про це не нагадує».
Окрім того, робочою групою було виділено 15 топонімів, яким пропонується надати нове обґрунтування. Наприклад, вулицю 28 червня, яка названа в честь приєднання Бесарабії до СРСР, обґрунтувати як дату прийняття Конституції України.
Вулиці, де змінюється обґрунтування назви
|
№
|
Назва топоніму
|
Старе обґрунтування
|
Нове обґрунтування
|
|
1.
|
28 Червня
|
28 червня 1940 року укладено договір між СРСР та Румунією про передачу Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР
|
28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України
|
|
2.
|
Жовтнева
|
На честь Жовтневої соціалістичної революції 1917 року
|
Вважати назвою місяця
|
|
3.
|
Жовтнева площа
|
||
|
4.
|
Константиновича
|
Константинович – місцевий революційний діяч, який загинув у 1920 році
|
Константинович Микола Олександрович (1844-1889) – український історик, громадський діяч. Дослідник «Румянцевського опису Малоросії»
|
|
5.
|
Константиновича 1 пров.
|
||
|
6.
|
Константиновича 2 пров.
|
||
|
7.
|
Константиновича 1 проїзд
|
||
|
8.
|
Кузнєцова
|
Кузнєцов Микола Іванович (1911-1944) – радянський розвідник
|
Кузнєцов Василь Петрович (1858-1901) – психіатр, організатор психіатричної допомоги, доктор медицини (1888). Організатор і директор Вінницької окружної лікарні для душевнохворих (1896-1901)
|
|
9.
|
Кузнєцова пров.
|
||
|
10.
|
Лебединського
|
?
|
ЛебединськийБорис Миколайович (1885-1937) – вчений, доктор сільськогосподарських наук, селекціонер цукрового буряка та пшениці
|
|
11.
|
Максимовича
|
Максимович Михайло Михайлович (1897-1919) – радянський регіональний діяч, член Подільського губернського виконкому
|
Максимович Михайло Олександрович(1804-1873) – український вчений-енциклопедист, історик, фольклорист, філолог, етнограф, ботанік. Перший ректор Київського університету.
|
|
12.
|
Максимовича 1 проїзд
|
||
|
13.
|
Максимовича 2 проїзд
|
||
|
14.
|
Максимовича 3 проїзд
|
||
|
15.
|
Червоний пров.
|
На честь червоного кольору – символу боротьби пролетаріату за нове життя
|
Вважати назвою кольору
|
За словами Олександра Федоришена, активність вінничан у соцмережах щодо перейменування вулиць у місті надзвичайно висока, і думка громади в цьому питанні дуже важлива. До цього обговорення може долучитися кожен з вінничан. Свої пропозиції можна надсилати на електронну адресу [email protected] до 23 липня. Рекомендації щодо можливих назв вулиць в подальшому будуть розглядатися робочою групою під час чергового засідання. Олександр Федоришен також зауважив, що до 24 серпня робоча група планує сформувати список пропозицій по назвах, однак остаточне слово буде за мешканцями, адже саме під час проведення громадських слухань жителі мають підтримати ту чи іншу пропозицію. В подальшому рекомендований перелік вулиць з назвами буде надано в.о. міського голови Сергію Моргунову, який в свою чергу подасть їх на розгляд депутатів міської ради.