Свято Стрітення Господнього – одне з 12-ти найбільших церковних свят у році. Його встановлено на згадку про те, як на 40-й день після Різдва Богонемовля принесли до Єрусалимського храму, щоб звершити обряд Його посвячення Богові.
Святкування Стрітення було встановлене у Візантії в VI столітті. Згодом ця традиція поширилася по всьому християнському світу.
У цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей: лікує рани і внутрішні захворювання, рятує від «злого ока», нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом, пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько.
Зі святом Стрітення пов'язана традиція освячувати в храмах свічки. Принесені в цей день додому Стрітенські свічки запалюють під час молитви.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від бурелому чи граду, а членів родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
В народі також вважалося, що у цей день "зима із весною зустрічаютться", тому на Стрітення визначали, якою буде весна. Тепло і відлига в цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення ішов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, а коли день був похмурий, без сонця, ще не даватимуть спокою морози... Крім того, селяни стежили за розміром бурульок. Вважалося: якщо у увечері вони короткі - до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі – ще будуть рясні заметілі.