Народний депутат Олексій Порошенко – рідкий гість на вінницьких телеекранах. Проте нам вдалося поговорити з ним на актуальні політичні теми. В ексклюзивному інтерв’ю телеканалу "ВІТА" Олексій Порошенко підвів підсумки 2017 року, поділився своїми поглядами на звільнення заручників з полону російських окупаційних військ, хід реформ в Україні, децентралізацію та бюджетні новації, а також поділився планами щодо навчання вітчизняних посадовців кращих практик державного управління у Сінгапурі.
- Олексію Петровичу, два тижні тому завершився 2017 рік. Які відчуття пособі залишив цей рік для вас як громадянина України і які результати він мав для вас, як народного депутата?
- 2017 рік був одночасно і роком складним, і досить плідним та багатим на хороші події для України.
Найважливішою подією минулого року, думаю, стало звільнення 73 українських заручників. Ця подія стала гарним подарунком як для усієї країни, так і для тих, хто повернувся та їх сімей. Адже, нарешті наші герої змогли повернутися з полону додому.
Рік був плідний і у Верховній Раді. Не зважаючи на скептичне сприйняття багатьох, ми змогли прийняти багато реформ. Це, зокрема, пенсійна, медична, освітня реформи. Продовжується децентралізація влади, реформа судової системи. Це всі ті цеглини, які дозволять кожному громадянину відчути вже у 2018 році нову якість починаючи від системи освіти, закінчуючи правоохоронною системою і системою судочинства.
.jpg)
- Як би ви оцінили якість нинішньої Верховної Ради? Вона може працювати ефективніше?
- Думаю, що у любій справі завжди найдеться те, що можна зробити краще - нема межі для досконалості. Але, в тих умовах, яких ми знаходимось - ще з літа нам постійно пророкували колапс у парламенті, що ця Верховна Рада вже не буде працювати, але вона проявила свою ефективність, і змогла прийняті вищезазначені реформи та багато необхідних та фахових законів. Це і закон по врегулюванню аудиторської діяльності, який є досить важливим для фінансового сектору, це і так званий законопроект "Маскішоу - стоп!", який вводить певний захист для підприємств під час проведення слідчих дій та обшуках силовими органами. Це має сприяти зростанню ВВП та покращенню економічної ситуації. Якщо бізнес на щось скаржиться і Верховна Рада через закони може йому в цьому допомогти, то це необхідно робити.
- Якщо говорити про економіку - із заявлених чергових кроків є підвищення мінімальної заробітної плати. Але цей крок інколи пов'язують із побоюваннями щодо погіршення інвестиційного клімату в Україні. В чому точка дотику між підняттям зарплатні і погіршенням бізнес клімату?
- Вважається, що менша заробітна плата в країні може бути додатковим фактором для залучення іноземних інвестицій. Але, в цьому питанні є певний конфлікт між добробутом людей, які працюють і інвестиціями, які заходять.
І тут влада і Президент, ініціювавши таке підвищення діють в інтересах добробуту українців, щоб вони могли отримувати гідну заробітну платню. І через це підвищувати рівень життя в Україні.
Окрім того, підвищення рівня добробуту веде до зниження рівня корупції, а це також веде до покращення інвестиційного клімату в Україні.
- Верховна Рада, уперше за останні роки вчасно прийняла Державний бюджет на 2018 рік. Що він несе з точки зору пересічного громадянина?
- Дійсно, це уперше, коли Держбюджет був прийнятий заздалегідь, а не "в Новорічну ніч під ялинку". Крім того, що він був вчасно прийнятий він є якісним, це бюджет розвитку, який наблизився до позначки в 1 трильйон гривень.
Як і в попередні роки, окремий його фокус спрямований на національну оборону - в бюджеті на ці потреби закладено 5%. Окрім цього тільки на Збройні сили в новому бюджеті закладено майже 10% видатків.
Досить значну суму закладено і а розвиток інфраструктури - тільки на дороги цьогоріч буде витрачено 5% від загального обсягу держбюджету. Також в бюджеті закладені кошти на проведення освітньої та медичної реформи, а також продовження інших реформ.
- В результаті реформи децентралізації в останні два роки місцеві бюджети відчули значне збільшення своїх надходжень, що дозволяє місцевій владі реалізовувати більше проектів. Які успіхи та прогалини, на вашу думку, були в цьому процесі?
- Реформа децентралізації є однією з ключових реформ влади в Україні, яка дала змогу перевести значну частину коштів в місцеві бюджети, якими розпоряджається безпосередньо місцева громада.
Я багато спілкуюсь і з сільськими головами і мерами невеличких міст - всі вони кажуть, що коштів в їх бюджетах стало набагато більше і в них з'явився стимул якісно працювати та реалізовувати проекти, що значно поліпшують умови життя.
Те що стосується прорахунків в реформі децентралізації, то, на мою думку, тут є лише одне - не всі були готові до такого значного збільшення доходів бюджетів і не завжди встигали їх використовувати.
Ці кошти нікуди не поділися, але важливо, щоб ці кошти не тільки накопичувалися на бюджетних рахунках, а й щоб громада їх бачила у вигляді нових дитячих майданчиках, відремонтованих школах, ФАПах, дорогах, освітленні, тощо.
- Чи побачили таке покращення мешканці 12-округу, від якого ви обирались депутатом?
- Про це можуть говорити люди, а не я. Можу лише констатувати, що за моєї ініціативи в 2017 році було виділено більше 31 млн гривень на певні проекти. Це, зокрема, ремонт центральної районної лікарні, ремонт і утеплення ряду шкіл Вінницького району. Для всіх перших класів були закуплені нові парти та інше обладнання, що дозволить більш якісно навчатися.
Я завжди уважно ставлюся до проблем та потреб мешканців і району, і міста. І завжди допомагаю чим можу та роблю усе, що в моїх силах.
.jpg)
- Олексій Петровичу, ви свого часу навчались за кордоном і можете порівняти вітчизняну систему освіти із західною. Чого на вашу думку не вистачає нашій освіті?
- Я вважаю, що нам через радянський спадок в багатьох сферах не вистачає прозорості. Це стосується не тільки освіти, а й інших сфер життя. І всі реформи якраз і запроваджують цю прозорість.
Це прозорість при складанні іспитів, це прозорість в якості викладачів, яких ти можеш обрати, чи не обрати. Це і вибір фахових дисциплін, які ти будеш вивчати. І потрохи система освіти в цьому напрямку покращується.
Мені система вибору фахових дисциплін, яка так поширена на Заході, дуже близька. Але нам ще треба зробити багато кроків, щоб запровадити в Україні ці передові методи навчання.
- Чи не призведе такий вибір дисциплін до того, що лікар, наприклад не буде знати історії власної країни, або інженер не буде знати класику світової і вітчизняної літератури.
- На базовому рівні ці всі речи мають зберегтись. І це й надалі буде викладатись в початкових та середніх класах. Мова про вибір дисциплін торкається учнів 10-11 класів, де перед молоддю постає питання подальшого вибору життєвого шляху. Адже більшості випускників знання, як вирішувати диференційні рівняння, або брати інтеграли в житті так і не отримають свого застосунку.
На базовому рівні мають всі вміти ділити-множити, знати світову історію та історію власної країни, і ніхто від цього не збирається відмовлятися. Але поглиблене вивчення окремих дисциплін потрібне лише фахівцеві в цих питаннях. Адже не може лікар замість вивчення медичних нюансів хвороб витрачати час на вивчення нюансів історії, або літератури. При цьому часу ж на навчання у нього не стане більше. Тому тут треба віддавати пріоритет поглибленому вивченню саме фахових дисциплін.
Я за те, щоб лікар краще розбирався в медицині, ніж, наприклад, пам'ятав усі дати подій війни з Наполеоном.
- Якщо говорити про підготовку фахових кадрів, то яким чином треба їх мотивувати, щоб вони залишалися працювати в України, а не виїжджали в інші країни?
- По-перше, нікого насильно не треба утримувати. Проте у людини має бути завжди вибір. І те, що було зроблено за останні три роки - це і безвіз з Європою та Арабськими Еміратами, і полегшення в отриманні візи до Японії. Ці всі речі дають людям вибір поїхати і подивитися, як влаштоване життя в інших країнах. Звичайно така відкритість покладає більшу відповідальність на державу, щоб люди, які тут живуть мали не гірші умови для життя і праці, ніж в інших країнах.
Тому відкритість нашої країни має бути направлена на те, щоб люди, побачивши гарний приклад в інших країнах привносили цей позитивний досвід в житті та роботі тут. А завдання держави - це забезпечити поліпшення умов в нашій країні через вкладання в інфраструктуру, в дороги, інвестиції в освіту, в медицину. І власне ми вже рухаємося в цьому напрямку.
Відкритість з одного боку несе ризики, що люди можуть поїхати в інші країни в пошуках більш якісних умов, але з іншого боку це є додатковим стимулом для держави ставати кращою і більш конкурентнішою в цьому світі.
- У 2017 році Ви проходили навчання з державного управління у Сінгапурі. Чому Вас зацікавила ця країна і їх система державного управління?
- Мене ця країна зацікавила, коли я здобував освіту в Міжнародній бізнес-школі саме в Сінгапурі. Там я стикнувся з їх системою державного управління, яка є суперефективною - усі дозвільні документи, які тоді мені були потрібні я отримав за 15 хвилин, дуже швидко і дуже якісно.
Тому, ставши депутатом парламенту, я вступив в групу дружби між парламентами України та Сінгапуру, згодом очолив цю групу і влітку 2017 року поїхав переймати цей досвід.
Там мені вдалося домовитися про навчання в Сінгапурі українських посадовців з різних областей. По поверненню вони вже використовують набути сінгапурський досвід і проводять майстер-класи у себе в на місцях, передаючи далі отримані в Сінгапурі знання.
На 2018 рік у нас є домовленість із сінгапурською стороною про прийом ще 50 посадовців з України на навчання на базі Коледжу державного управління Сінгапуру. Окрім того, їх фахівці готові приїхати до нас та провести семінари і майстер-класи з навичок державного управління. Ми також очікуємо розширення співпраці між парламентами України і Сінгапуру, щоб велика розширена делегація Верховної Ради могла перейняти досвід сінгапурського парламентаризму.
- Сінгапур знаходиться на перетині великих торгівельних шляхів. Чи можна порівняти Україну і Сінгапур у цьому геополітичному вимірі?
- В України дійсно є гарне розташування щодо глобальних товаропотоків, але я вважаю, що нам не слід обмежуватися лише вигідним географічним розташуванням.
Україна - велика (за розмірами) країна, з розвиненим і освіченим населенням, з гарними природними ресурсами. У нас є достатньо потенціалу, щоб бути не лише великим перевалочним хабом, а й бути самостійною економічною силою. І саме такою я бачу Україну.
- Пригадуючи здобутки 2017 року ви згадали про звільнення 73 українських заручників. Зважаючи на Вашу безпосередню участь в Антитерористичній операції, яке значення мала ця подія?
- На моє переконання це одна з найзначущих подій. Адже ця війна торкнулася безпосередньо більшість українців - багато людей пройшли АТО через службу в Збройних силах або в добровольчих батальйонах. І майже кожна родина має або родичів, або друзів, які служили в зоні Антитерористичної операції.
Тому, я вважаю, що ця подія є найбільш резонансною та позитивною в 2017 році. Адже вона довела, що Україна за своїх героїв бореться до кінця, те що українці свої не залишають у ворожому полоні.
Мені дуже приємно відчувати реакцію суспільства на цю подію, адже в цьому велика заслуга Президента, який безпосередньо займався цим питанням (звільнення заручників), першого віце-спікера парламенту, багатьом військовим та волонтерам.
Це звільнення також стало можливе і завдяки Мінським домовленостям. І це ще раз довело, що вони є стратегічно правильними, а враховуючи формування коаліції із західними партнерами та світовим співтовариством дають нам віру у перемогу та доводять, що ми не даремно виборюємо свою незалежність в війна на Сході країни.