Михайло Стрельбицький З червня зустрів свій 69 рік, а 8 червня сам зустрівся з Вічністю… Спочинок знайшов у землі рідного села Майдан-Вербецький Летичівського району.
Член Національної спілки письменників України, кандидат філологічних наук, доцент, він працював на кафедрі культурології ВНТУ з 1991 року. Лекції, семінари… Лише цим не обмежувався.
Багато років він керував студентським літературним об’єднанням «Студентська муза» і вів таку ж рубрику в університетському часописі «Імпульс». З його благословення вийшло дві колективні збірки творів студентів-студмузівців, збірка їхніх поезій та критики, власні книги поезій Оксани Барбак, Дмитра Штофеля, Сергія Білохатнюка.
Гімн ВНТУ
В краю Івана Богуна
Є храм наук політехнічних,
Він наші долі поєднав
Жагою знань та істин вічних.
Лежать шляхи, летять літа,
Нові літа - нові формати,
Та пам'ять завжди поверта:
Шосе Хмельницьке, alma mater!
Бувають моди на диплом,
Бувають навіть модні мрії...
Постійний маємо апломб:
Світ є продукт інженерії!
Лежать шляхи, летять літа,
Нові освоюєм формати,
Та пам'ять завжди поверта:
Шосе Хмельницьке, alma mater!
.jpg)
Саме Михайло Петрович автор цих рядків, що мають символічне значення для Вінницького національного технічного університету.
Малював художник трави,
а виходило: роса.
Малював художник небо –
поставали небеса.
…Малював рибальські сіті –
поспішав до них улов;
малював – усе на світі,
а виходило: Любов...
Пан Михайло видав понад 20 книг. А це рядки з його тритомника «Під небом Коновалюка». Унікально — він написав вірш до кожної картини з університетського художнього музею Федора Коновалюка!
Михайло Стрельбицький і сам писав про усе на світі. А виходило — Любов!
А нині хай небеса його власної душі допоможуть сягнути Царства Небесного!