— Володимире Борисовичу, пропоную розпочати з найпростішого. Чому ви досі не забезпечили конституційної норми персонального голосування у парламенті? Хіба ста днів виявилося замало для того, щоб ліквідувати проблему "кнопкодавства"?
—Ця проблема нам дісталася від колишнього парламенту. Вона не стала серйознішою, ніж була, однак я згоден з тим, що вона досі існує. І її треба вирішити. Але ми на фінальному етапі остаточного ухвалення рішення щодо цього в рамках змін у регламенті, відповідальності й технічного забезпечення.
— Ну то відкрийте завісу.
—Не хочу випереджати подій. Невдовзі ви самі все побачите.
— Добре, тоді давайте про те, що ми вже побачили. Ви досить сильно вдарили по власній репутації, коли в грудні (під час голосування за бюджет) було не тільки порушено регламентні процедури, а й внесено уточнення у вже проголосовані статті. Є запитання й щодо процедури проходження закону про РНБО. Багато хто в вас розчарувався і визнав, що ви занадто швидко з самодостатнього міністра, який хоч і в команді, але міг вибудовувати власну лінію й відчувати свою місію, перетворилися на підручного президента. Вважайте, що одне з найскладніших запитань я вам уже поставила.
—Я ніколи не боявся ризикувати своєю репутацією заради справи. Сьогодні в мене є окрема, зовсім конкретна, ділянка роботи, яку я виконую. Так, ця робота для мене була новою, але коли я ще тільки приймав рішення на неї погодитися, відразу ж позначив для себе ключову мету: парламент — двигун реформ, а не гальмо. Ось я вам і визначив точку, з якої, власне, і приймаю всі свої рішення. А розчаровує це когось чи ні — питання другорядне. Згадайте попередній парламент, який — скажу про те, що мені було близьке і що знаю досконально, — попри наявність готових законопроектів, не ухвалив ані бюджетної децентралізації, ані закону про основи регіональної політики, та нічого не ухвалив. А ми поки що не провалили жодного важливого голосування.
Що стосується грудня й голосування по бюджету, то ми разом з колегами діяли виходячи з розуміння того, що може бути з країною, якщо бюджету не ухвалимо. Так, саме це розуміння змусило піти на непопулярні кроки. Але в цьому, вважаю, і є суть самодостатнього керівника, здатного ухвалити рішення.
Якщо ж говорити про закон про РНБО, то так, його проголосували. Але не забуваймо: в умовах воєнного часу, коли треба підвищувати керованість процесами, були охочі заблокувати ухвалення такого рішення й використати для цього будь-які зачіпки. Я це знав, бачив і розумів: для того, щоб зберегти країну, тепер за всяку ціну слід зробити крок на випередження. І я його зробив.
— Незалежність ваших рішень і кроків, Володимире Борисовичу, як спікера парламенту, полягає виключно у двох речах — Регламенті ВР і Конституції України.
—Дозволю собі уточнити, що під час ухвалення того ж таки бюджету прем\'єр-міністр озвучив ідеї, які й було проголосовано, але які потім довелося переводити у формули. От їх тлумачення в низки політиків і не збіглося. Але повірте мені, що апарат парламенту, юристи, які на цьому вже собаку з\'їли, ніколи в житті не поставили б своїх підписів під якимись фальсифікаціями і порушеннями.
Що стосується регламенту, то я вже попередив усіх — жодного законопроекту не буде внесено до порядку денного, якщо немає висновку комітетів. Хоч би хто мене просив. Бо це суперечить регламенту.
— Справді, у випадку з законом про РНБО вперше в історії ВР висновок робило не тільки науково-експертне управління парламенту, яке визнало низку норм неконституційними, а й Інститут держави і права, який підтримав законопроект. Можливо, це й хороший хід, однак об\'єктивності можна було досягти тільки спільним експертним обговоренням документа у профільному комітеті.
—Та засідали і комітет, і експерти. Я взагалі не бачу тут якоїсь проблеми. Що більше ми залучатимемо експертів, то якіснішими будуть рішення.
— Якщо спробувати якось систематизувати й поглибити запитання до вас щодо організації роботи ВР, то мова насправді про дві, доволі системні, речі. По-перше, саме про закритість і непрозорість роботи в комітетах. По приклади далеко ходити не треба: найсвіжіший — законопроект №2273 щодо остаточного переведення "Укрнафти" під контроль держави блокує партнер Коломойського голова профільного комітету пан Іванчук. Хоч ви й ухвалили хороше розпорядження про трансляцію засідань комітетів в Інтернеті, закон на голосування в залі в четвер не поставили. По-друге, домінування принципу "швидше, бо треба". У результаті, досить багато законів ухвалюється за скороченою процедурою, страждає якість документів, не дотримуються терміни підготовки до читань, що дає додаткові можливості для прихованого лобізму. А потім починаються правки…
—Що стосується Іванчука, то запитуйте про це особисто в нього. Тим більше що в п\'ятницю на сесії я дав публічне доручення Іванчуку в найкоротший термін розглянути це питання на комітеті. Тепер про прозорість роботи комітетів — моє розпорядження справді відкриє всі карти. Однак не за один день. Дайте час на забезпечення технічного боку питання. Але ж процес пішов. Уже почали публікувати стенограми засідань, чого раніше ніхто не робив. Тобто я знаю, як зробити роботу і апарату парламенту, і комітетів ефективною. Як оптимізувати апарат — ми скоротили 80 людей. Як перерозподілити навантаження, та й як, зрештою, заощаджувати папір… Досвід у мене є. І я це робитиму, поки тут працюю.
Щодо скороченої процедури. Взагалі не бачу проблем. Так, я вважаю, що це нормально. Приміром, закон за повною процедурою в першому читанні треба розглядати в залі
57 хвилин. Переливати з пустого в порожнє на камеру цілих 57 хвилин! Я ніколи нікого не обмежую, обговорюємо стільки, скільки треба. Але ж проект уже пройшов комітети, його розміщено на сайті… Тобто якщо нескінченно щось обговорювати, то до мети парламенту — не бути гальмом реформ — ми навряд чи дійдемо.
— Якщо вас щось не влаштовує в регламенті, змінюйте його. Офіційно.
—Ми думаємо про це. Я б узагалі за основу всі закони розглядав за скороченою процедурою.
— Так, коли тобі дають 80 аркушів напередодні внесення змін до бюджету, то певна ретельність гарантована… Навряд чи всі депутати поділятимуть вашу схильність до згаданого прискореного принципу. Особливо молоді й недосвідчені.
—Ми разом з депутатами маємо систематизувати роботу над законодавством, планом законодавчого забезпечення реформ, його календарним планом, щоб можна було планувати свою діяльність і займатися корисною й ефективною законотворчістю, а не говорильнею. Всі — і в апараті ВР, і в залі — повинні працювати професійно й чітко.
— Беззмінний керівник апарату ВР пан Зайчук перестав працювати професійно й чітко? Чи його заява — результат ухваленого пенсійного законодавства?
—Він мені заяви не подавав. Ці дні доволі напружені в Раді. Апарат ВР професійно забезпечує роботу. Я ніколи не займався політичними або ще якимись чистками. Судив і
суджу людей тільки за професійною ознакою. У мене до нього немає жодних претензій. Людина довго й професійно трудилася, вибудувала роботу апарату. І якщо він вирішив піти — це буде виключно його особисте рішення.
— Щодо напруженості в Раді. Є інформація, що фракції Тимошенко й Ляшка розглядають можливість виходу з коаліції. Кажуть, що у двох цих політичних силах аналізують можливість проведення дострокових парламентських виборів, розраховуючи отримати кращий результат на тлі падіння довіри до президента і прем\'єра. Наскільки, по-вашому, реалістичний такий сценарій? І яких зусиль особисто ви можете докласти для збереження єдності правлячої коаліції? Чи є ресурси для її втримання?
—Коаліція насправді досить жива. У цьому є і плюс, і мінус. Справді, там відбуваються якісь дискусії, якась боротьба за конкретні рішення. Але мені здається, що цей парламент є і залишиться продуктивним. У результаті всі досить складні рішення, наприклад антикорупційні й економічні, ухвалюються. Тому не думаю, що з ініціативи цих двох фракцій коаліція може розвалитися. Принаймні ще жодного разу ніхто публічно не заявляв про те, що хтось кудись збирається йти. Критикували, так, але не більше. Тому щось пророкувати про дострокові вибори я не візьмуся. Моє завдання на сьогодні робити все, щоб налагодити взаємодію політичних сил — як у коаліції, так і в парламенті. І для української політики налагодити взаємодію в такому форматі — абсолютно нове завдання.
— Профілактичне запитання: чи вважаєте ви можливим і потрібним перехід до пропорційних виборів за відкритими списками?
—Відкриті списки — це добре й ефективно — однозначно підтримуватиму.
— Це правда, що відразу після отримання траншу МВФ коаліція розглядатиме й оцінюватиме роботу економічного блоку уряду? До чого в результаті можете дійти?
—До висновків, як спрацював економічний блок у момент кризи. Треба думати, до об\'єктивних висновків.
— Яценюк припустився багатьох помилок. Коли прем\'єр вбере в себе чимало негативу, його доведеться міняти. Ви готові стати прем\'єром?
—Це питання взагалі сьогодні не стоїть. Тепер як ніколи треба зберегти єдність. Коли мене обирали мером, мені було всього 28 років, і один керівник сказав: "Запам\'ятай, місту можна тільки служити". Те саме стосується і країни.
— Мільйони громадян України стали свідками, як разом з прем\'єром і президентом на першому засіданні нового парламенту ви здійняли руки до неба. Вочевидь, на знак майбутнього служіння державі. Однак сьогодні ситуація в Україні, м\'яко кажучи, критична. З одного боку — інфляція, зростання цін, ухвалення жорстких тарифних і пенсійних законів. З іншого — тільки обіцянки реформ. І, знаєте, народ був би готовий потерпіти, якби відчував зміну системи. Але ж нічого не змінилося. Система та її нові уповноважені "болтики" виявилися байдужими навіть до тисяч смертей своїх співвітчизників.
—Так, ми поки що не поламали системи. Не перемогли корупції. Але вона сьогодні видозмінилася. Немає чітко поставленого системного завдання з жорсткими рамками та зборами на самий верх. Корупція стала більш рихлою. І ми, як парламент, робимо необхідні кроки. Зокрема, створення антикорупційного бюро. Хіба це не крок? Розумію, у вас уже готова репліка стосовно того, що ніяке бюро і навіть найчистіший його начальник, обраний за конкурсом, сам-один системи не зламає. Потрібна політична воля. Але навіть якщо вона є, не від неї однієї все залежить. Ми настільки прогнили морально й ментально, настільки звикли "вирішувати питання", що накатані схеми в багатьох сферах продовжують діяти. І тут потрібен комплекс заходів, у тому числі й децентралізація влади. Коли політика й економіка перемістяться на місця. Коли мерам не треба буде блукати коридорами й просити милостиню в міністерських кабінетах за відкоти. Коли і мер, і депутати громад, районів і областей отримають реальні повноваження й фінанси, у тому числі й місцеві податки, за які їм доведеться відповідати перед своїми громадами прямо.
— Ви не замислювалися, що доки ви шукатиме рішення, люди просто не витримають і вийдуть на вулицю? І "чужі" обличчя організованого фінансового Майдану змінять абсолютно щирі свої, які прийшли з фронту. Чи заяву Авакова після п\'яного дійства макарівського судді, мовляв, працівник міліції може стріляти в будь-кого, хто підняв на нього зброю, можна вважати профілактичною, попереджальною?
—Я переконаний, що жоден справжній патріот України не ризикуватиме нею в такий час. Ви ж бачите, що відбувається в Одесі, Харкові… Нас намагаються розвалити зсередини. Але це, безперечно, не знімає відповідальності з влади, яка має комунікувати з людьми. Не відриватися від реальності. Усе в наших руках. Треба просто вмикати мізки й усі можливі канали комунікації.
Адже насправді сьогодні дуже багато спекуляцій і маніпуляцій стосовно як ситуації, що склалася в економіці, так і стосовно досить жорстких останніх рішень уряду і парламенту. Той-таки закон щодо співробітництва з МВФ. От якщо сісти, усе прорахувати і просто викласти на папір, то картина дуже відрізнятиметься від того, що кажуть із трибуни. Що дає нам ухвалення закону? Та все на сьогодні! Можливість одержати транш від МВФ і підтримати на ці кошти українську економіку. Фактично ми отримуємо час на проведення масштабних реформ. І, повірте мені, пресинг часу я особисто відчуваю досить гостро. Тому моє завдання як спікера — підкріпити реформи конкретними законами. І тут я прихильник двох ключових речей — створення нової системи управління державою та потужної економіки. А тепер уявіть, якби ми не проголосували цього закону?
— Але проголосувавши, ми підтвердили, що не впоралися з ситуацією в економіці та фінансовому регулюванні. Стимулів для пожвавлення економіки не створено. І, головне, ми прийшли до цілком певних форм зовнішнього управління, про що нас давно попереджали і наші, і закордонні економісти.
—Проте сьогодні можна продовжувати говорити про зовнішнє управління і ще які завгодно страшилки, а можна робити конкретні кроки для того, щоб повернути собі управління власною країною раз і назавжди. Ми мусимо захистити права власника, щоб в Україну не боялися інвестувати. Дерегулювати законодавство, щоб прибрати ці нескінченні довідки, дозволи й ліцензії. Мінімізувати вплив чиновника на всі сфери життя. Насправді тільки цих компонентів уже буде достатньо, щоб економіка почала дихати. Ми вже пішли на бюджетну децентралізацію! У тому самому бюджеті, процедуру ухвалення якого ви критикуєте.
— Першочергове ухвалення бюджетної децентралізації порушило логіку реформи. Спочатку потрібно створити громади, потім передати їм повноваження і тільки потім — фінанси.
—Мабуть, ви маєте рацію. З одного боку. З іншого ж, якщо повернутися у відправну точку — впроваджувати реформи, а не гальмувати, то це був вимушений і правильний крок, хоча й трохи передчасний. Якби ми ухвалили бюджет за старою системою, він би її просто законсервував ще на рік. І ні про яку децентралізацію та місцеві вибори на новій основі ми сьогодні б не розмірковували. І, дозвольте, я не буду вам пояснювати чому. Я це просто знаю.
А так процес запущено. От ми сьогодні передали заможним громадам (районам, містам обласного значення та обласним центрам) 60% прибуткового податку на власні потреби. Вони ніколи не мали грошей за цією статтею, а отримували забезпечення тільки на делеговані повноваження. Що це означає? Та лише те, що вони тепер зацікавлені вивести з тіні заробітну плату. А тут на підході вже новий законопроект щодо єдиного соціального внеску (ЄСВ), який значно поліпшує ситуацію. Усе це взаємозалежні процеси. І рішення потрібно поєднувати.
А вчора на Раді реформ я вийшов з одним досить важливим документом, про який уже згадував вище, — Планом законодавчого забезпечення реформ у країні. Сім блоків,
44 розділи, 305 законів, які маємо ухвалити.
— Та ми заплуталися в уже задекларованих владою планах і реформах. Стратегія-2020 — 62 (!) реформи. Програма уряду, коаліційна угода, план відновлення країни на 2015–2017 рр., тепер ще один план... Плюс Національна рада реформ, плюс — відповідальні за 15 реформ. Правда, без механізму настання відповідальності. Вам це нічого не нагадує?
—План законодавчого забезпечення реформ якраз базується на перелічених вами документах, він їх об\'єднує. Щоб і ви, й інші люди не плуталися. Ми зараз усе це систематизуємо, потім вкладемо в календарний план, де буде чітко зазначено, що й коли ухвалюємо. І хто за це відповідає. Знаєте, коли я зустрічаюся зі спікером Бундестагу, а він мені каже, що вони за рік прийняли 120 законів, мені ніяково. У нас же тільки на початок сесії їх зареєстроване понад 600. Куди, люди добрі? Я хочу сказати, що в кожної держави має бути прийнята чітка законодавча стратегія. Щоб пошити хороший костюм, його треба правильно розкроїти і все системно розкласти. Так само й тут. Найближчим часом зі складу фракцій буде виділено спеціалістів із кожної зі сфер, що реформуються, далі — спільно з Кабміном та АП ми змоделюємо ці закони, а потім винесемо на раду реформ і ще раз обговоримо. Зокрема й з експертним середовищем.
— І яка у вас найбільш готова й систематизована реформа?
—Децентралізація, звісно, яка передбачає також внесення змін до Конституції України. На доброму рівні розробки — імплементація підписаної Угоди про асоціацію з ЄС. На сьогодні вже є спільне рішення, підтримане і Кабміном, і президентом, — створити на майданчику парламенту одну загальну команду, яка займеться децентралізацією.
— Ви хочете створити єдиний центр прийняття рішень із реформи, якого досі немає?
—Абсолютно правильно. І рішення вже прийнято. Глава цього центру, групи, називайте як хочете, — перед вами. У мене два заступники: віце-прем\'єр Геннадій Зубко і заступник голови АП Віталій Ковальчук.
— Кілька днів тому ви публічно погодилися з тим, що реформа з експертного поля потрапила в політичне. І це ваш колишній колега, мер Варшави, а нині – координатор групи польських експертів з реформи місцевого самоврядування в Україні Марчин Свенчицький назвав головною помилкою влади. А тепер ви повідомляєте, що політик Гройсман очолить робочу групу, в якій у нього два заступники — теж політики, причому так само навантажені іншими повноваженнями під зав\'язку. А де все-таки експерти, розробники реформи?
—Вони входять у нашу групу.
— Ви готові день і ніч займатися реформою? У вас є на це час? Ви ж іще й Конституційну комісію, на доручення президента, очолили. Ви не переоцінюєте власні можливості?
—Аж ніяк. На сьогодні це завдання, яке треба вирішити. І я зроблю все можливе для цього. Повірте, на сьогодні це оптимальний і найбільш можливий варіант. Команда працюватиме професійно й швидко.
— Є відповідний документ?
—Є указ президента про створення Конституційної комісії, а це взаємозалежні речі, бо перші зміни, які буде внесено в Конституцію, торкнуться саме децентралізації. Це перший блок, який буде змінено.
— Якщо дотримуватися озвучених планів — проведення виборів на основі нової системи управління країною, переданих на місця повноважень і фінансів, то у вас критично мало часу.
—Так, усі зміни, що стосуються системи влади на рівні районів та областей — передачі виконавчої влади радам, впровадження позиції префекта тощо, — нам треба проголосувати двічі 226 голосами до липня. Уже є багато напрацювань щодо цього. Навіть той проект змін, які президент вносив улітку, в частині децентралізації Венеціанська комісія оцінила досить високо. Влітку має потрудитися Конституційний суд, а у вересні ми зможемо прийняти остаточні рішення.
— У конституційного процесу є ще один бік. Проведення конституційної реформи — один із пунктів Мінських угод. Але видача таких обіцянок — за межами компетенції осіб, котрі брали участь у переговорах. Як ви, голова ВР (єдиного органу, уповноваженого вносити зміни до Основного закону), поставилися до такого?
—По-перше, ми всі підтримуємо мирний план президента й підписані угоди. Іншого виходу на сьогодні немає. По-друге, президент є суб\'єктом законодавчої ініціативи, — це його право.
— Але якщо навіть буде припинено вогонь і відведено важке озброєння, ми, виконуючи наступні пункти угод, найімовірніше, зайдемо в глухий кут. Це стосується і проведення вільних виборів на окупованих територіях, і зміни Конституції за лекалами Росії.
—Та там немає мови ні про яку автономію чи федералізацію, про що говорять ЗМІ. Йдеться про децентралізацію, а також про те, що цю територію мусять залишити всі збройні формування.
— Якщо ви маєте на увазі російські — в документі позначені як іноземна складова цих формувань, то я з вами згодна. Однак місцевим учасникам ополчення обіцяна амністія. Більше того, якщо ви уважно читали документ, ідеться справді про зміну Конституції та децентралізацію, однак з "урахуванням особливостей окремих районів Донецької і Луганської областей, узгоджених із представниками цих районів". Що має бути підкріплене додатковими законами з урахуванням, знову ж таки, амністії, призначення силовиків за погодженням із місцевою владою, а також створення власної міліції.
— Це підписаний мирний план.
— Але сьогодні п. Пушилін заявив, що бачить у Мінських угодах після відновлення регіону поки ще в рамках України можливість самовизначення! При такому розкладі ви справді вірите в реалістичність проведення якихось місцевих виборів на непідконтрольних Києву територіях, як це передбачено Мінськими угодами? Вірите в можливість введення миротворчого контингенту в Донбас? А якщо цього не станеться – то в можливість тривалого співіснування України і неконтрольованих територій?
— Вибори повинні бути чесними, повинні відбутися за українськими законами й під наглядом місії ОБСЄ та інших міжнародних організацій. І це буде ще один реальний крок до миру. Треба дозволити людям, які живуть у Донбасі, обрати нормальну владу. Не під дулом автомата. Безумовно, убивці, бандити не можуть бути обраними. Вони повинні бути покарані.
— Ключове слово — "повинні". Важко про це говорити, оскільки я родом з Макіївки, та хіба ви ще не зрозуміли, що в результаті "повинні" тільки ми? Але ж ніхто не рахував, скільки коштуватиме відновлення окупованих територій. Зате всім зрозуміло, що тільки-но російській стороні знадобиться найменше коригування мирного плану, в Улан-Уде завжди знайдеться бурят, який в\'їде на танку у сквер мого рідного міста. Навіщо ми економічно вішаємо на себе те, що, по суті, давно втратили? Інформаційно, ментально, політично. Такий собі "мирний план" остаточного випадання України з Європи.
— Я б не стверджував так категорично, що регіон остаточно втрачений. Так, через слабкість постреволюційної держави було зроблено досить багато помилок. Однак ми з кожним місяцем стаємо сильнішими. І я впевнений, що на окупованих територіях людей, котрі розуміють усю абсурдність тамтешньої ситуації, стає більше. Ну що не зрозуміло, якщо на шахті Засядька загинуло понад 30 (!) гірників, а ці чудовиська не пускають наших рятувальників на територію?!
— З цими, як ви кажете, "чудовиськами", у нас підписаний мирний план, і в перспективі вони переоберуться в місцеву владу. Хоча є й інший варіант, озвучений низкою експертів, а також громадською ініціативою Коаліція патріотичних сил Донбасу, що об\'єднала
17 громадських організацій з Донецької та Луганської областей. Якщо зовсім стисло, то території називаємо окупованими, ніяких відносин, ніякого утримання, все це — проблеми Путіна. Паралельно — державна програма для переселенців та роз\'яснювальна робота на окупованих територіях. Тим самим жертвуємо територіями задля збереження життів і вибиваємо козирі в Путіна, щоб іти далі. Хотіли? Беріть.
— Думки можуть бути різні, але в такому разі треба серйозно думати і приймати надзвичайно виважені рішення.
— Депутати "Самопомочі" в курсі варіанта відмови від окупованих територій. Тому цілком можливо, що, коли ми таки впремося у глухий кут з Мінськом-2, вам доведеться уважно його вивчити. Як, утім, президент у будь-який момент може опинитися перед вибором: продовжувати зависати з Мінськом чи назвати війну — війною. Якщо Росія піде далі. Я про те, що давно настав час конкретних рішень. Болісних, жахливих — але не половинчастих. А воювати — це означає теж називати речі своїми іменами. Запроваджувати воєнний стан з усіма відповідними наслідками.
— Президент, якщо буде потрібно, прийме всі необхідні рішення. І якщо він досі не зробив вирішального кроку, то, повірте, у нього були на те причини. Оскільки рівень інформації, якою він володіє, з об\'єктивних причин, більший.
— Конституція припускає обмеження певних прав та свобод на випадок запровадження воєнного стану. Але чітко не регламентує. Усе віддається на відкуп владі (президентові, Раді та РНБОУ). Вам не здається, що у разі проведення конституційної реформи 64 стаття КУ підлягає деталізації?
— Безумовно.
— 18 лютого РНБОУ ухвалила проект змін до закону "Про правовий режим воєнного стану". Чи надійшов цей проект у ВР? Коли його можуть розглянути?
— Проекту в Раді ще немає. Але тільки-но він з\'явиться, буде розглянутий відповідно до регламенту.
— Голова СБУ Валентин Наливайченко заявив про причетність Суркова до розстрілів на Майдані. Президент процитував слова голови СБУ. Однак через
10 днів заступник генпрокурора Олексій Баганець заявив, що в матеріалах справи немає жодного згадування ні про Суркова, ні про ФСБ. Це, на вашу думку, успішна інформаційна політика?
— Я не беруся оцінювати заяви Наливайченка. Однак ми переживаємо такий надзвичайно складний період в історії країни, проти нас працює така жахлива пропагандистська машина, що коли голова СБУ дозволив собі таку заяву, виходить, у нього були на те підстави. Що стосується прокуратури, то якщо в неї такої інформації наразі немає, це ще не означає, що її взагалі немає. Ви можете мене запитати, чи вірю я, що на Майдані є російський слід. Так, я в це вірю. Як вірю і в те, що малайзійський "Боїнг" збили росіяни. І мені абсолютно байдуже, що з цього приводу говоритиме той чи інший канал. Бо я бачив тіла тих людей, які чотири дні пролежали під сонцем.
— Прокуратура Нідерландів зробила заяву щодо російського "Бука", підкріпивши вашу впевненість фактами розслідування. Погано, що ми не можемо нічого протиставити тому ж буряту, який побачив по телевізору такі самі тіла, але тільки в Одеському будинку профспілок. І поїхав рятувати росіян. А ми нічого за весь рік не зробили, аби завдати симетричного удару по їхній пекельній пропагандистській машині. Хоча парламентська ТСК ще в жовтні рекомендувала силовикам звернутися по допомогу до міжнародних експертів. Я нічого не кажу про "Небесну сотню", це розслідування потрібне тільки нам.
— Уже звернулися. Хоча абсолютно з вами згоден: занадто довго розгойдуємося. Часу ж просто немає. Можу сказати тільки одне — запустити маховик завжди складно. Але в розслідуваннях ми нарешті зрушили з мертвої точки і тепер будемо тільки набирати обертів.