Максим Мартинюк запрошує усіх достойних кандидатів працювати у Держгеокадастр

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook:

"Держгеокадастр оголошує конкурс на заміщення посад УСІХ 557 територіальних підрозділів: обласних, міських та районних управлінь. Користуючись нагодою, запрошую достойних кандидатів до участі!"

 

 

Місяць тому керівники Кабміну призначили колишнього голову Державної архітектурно-будівельної інспекції України (ДАБІ) главою реформованого Держгеокадастру (колишнього Держкомзему).

В ексклюзивному інтерв\'ю DT.UA Максим Мартинюк розповів, який варіант децентралізації вже в найближчі місяці переверне весь земельний ринок країни, чому Держгеокадастр сам не хоче розпоряджатися державною землею, скільки і якої землі держава виділить ветеранам АТО та коли в країні з\'являться нові топографічні карти.

Подробиць свого фірмового антикорупційного плану він нам не розкрив, але порадив тим, хто не зрозумів іще, що країна й влада вже живуть по-новому, самим тихо звільнитися в процесі реорганізації.

— Максиме Петровичу, розкажіть, як проходило ваше призначення — від кого безпосередньо надійшла пропозиція очолити Держгеокадастр?

— Рік тому я прийшов працювати в Державну архітектурно-будівельну інспекцію України. Мене запросив на цю посаду Володимир Гройсман через два тижні після того, як його самого призначили віце-прем\'єром.

— Тобто в ДАБІ Гройсман вас призначив?

— Так.

— А в Держгеокадастр?

— Ні. Але якщо дозволите, я відповім вам по порядку.

У ДАБІ віце-прем\'єр ставив переді мною два завдання, які я сам також визначив би як пріоритетні. Перше — викорінити корупцію настільки, наскільки її можна було викорінити. Друге завдання — децентралізація, яка мала остаточно викорінити зловживання в цьому відомстві. За рік ми здійснили у відомстві реформи, сформували команду, паралельно розробили законопроект з децентралізації, який нині готується до другого читання. Моя місія, напевно, на цьому була не те що остаточно виконана — ще досить багато треба зробити, — але певний прорив ми зробили.

— Тобто ви хочете сказати, що однією з причин вашого призначення в земельне відомство був антикорупційний прогрес, якого ви досягли в архітектурно-будівельній інспекції?

— Ну, тут стоять багато в чому схожі завдання, тільки вищого рівня складності. Водночас прийняли рішення про реорганізацію Держземагентства в Держгеокадастр із перепідпорядкуванням структури від Мінагрополітики й продовольства Мінрегіону. Для Міністерства регіонального розвитку управління землями — доволі нова функція, а мене можна вважати експертом у цій сфері. На старті кар\'єри я працював у приватній структурі, що спеціалізується на земельних відносинах, а перед призначенням у ДАБІ обіймав посаду директора профільного департаменту Вінницької міської адміністрації.

Крім того, я рівновіддалений від усіх учасників земельного процесу. Не мав стосунку до одіозних проектів у цій сфері на останньому етапі розвитку земельних відносин та їх законодавчого регулювання. Він саме збігся з періодом правління Віктора Януковича — весь цей період я був поза процесом. У мене немає зобов\'язань перед агрохолдингами, я нікому нічого не обіцяв, і тому в мене є повна свобода дій. Вважаю, саме сукупність цих чинників послужила причиною того, що мене призначили у службу, яку ще тільки треба буде будувати.

— Ви працювали в команді Володимира Гройсмана у Вінниці, й логічно припустити, що ви погоджували/обговорювали з ним це рішення. Чи це так?

— Я розумію, про що ви подумали — про наплив "вінницьких" у владу, які один одного протегують, як це було з "донецькими", а ще раніше — з "дніпропетровськими". Але це не більш ніж стереотип. Моїх земляків у владі не так уже й багато, статистика, якщо взяти на себе труд її підняти, це підтверджує. Тож вибачте, що я з Вінниці, але я працюю за профілем, а не за пропискою.

— Відомство, яке ви очолили, принципово змінило статус — Державний комітет трансформується в Службу геодезії, картографії та кадастру. Яке підґрунтя цієї реформи? Навіщо вона в принципі потрібна?

— Рішення про створення служби й перепідпорядкування її Мінрегіону — це не результат боротьби між міністрами за перетягування повноважень. Знаю, що така версія є, але реальність значно прозаїчніша. Навесні 2014 р. було прийнято постанову №442, якою низку контролюючих органів ліквідували або об\'єднували одне з одним. Елементом цієї реформи з оптимізації державного управління була й реорганізація Держземагентства. Перепідпорядкування Мінгрегіону також цілком укладається в логіку процесу, оскільки від самого початку це відомство створили для курирування розвитку територій.

— Чи зберіг Мінагропрод вплив на відомство? У яких питаннях?

— З усіх питань, що стосуються управління землями сільгосппризначення ми зберігаємо координацію з Мінагропродом. Припустимо, ми вирішили змінити методику нормативно-грошової оцінки земель сільгосппризначення або ініціюємо зміни в законодавство у визначенні мінімального розміру ренти. З профільних аграрних питань суб\'єктом законодавчої ініціативи виступає Мінагропрод, і свої пропозиції ми подаємо через нього. При цьому з інших питань — кадастру, картографії, які потребують погодження, кадрові призначення координуються через Мінрегіон. Це зовсім не управлінський дуалізм, це логічний і виправданий дуалізм формування державної політики в різних сферах.

Тривалий час увагу держави було сконцентровано на землях сільгосппризначення, і я вважаю це великою помилкою. У результаті в нас так і не з\'явилося комплексного бачення розвитку земельного фонду України. Фактично завжди "земельники" були пристебнуті до "сільгоспників". Але я впевнений, що зможу поламати цей стереотип.

— При попередній трансформації відомства — з комітету в Держземагентство кількість співробітників збільшилася майже вдвічі, до 11 тис. чоловік. Чи відбуватиметься нині зворотний процес — скорочення штату?

— Заради справедливості слід сказати, що після 2010 р., коли прийняли рішення про оптимізацію кількості держслужбовців, у Держземагентстві вже відбулися масштабні скорочення. У рамках першої хвилі кількість співробітників зменшилася на 30%, потім ще на 30%. У результаті Держземагентство "здулося" з 13 тис. до 8 тис. чоловік.

Після початку експлуатації кадастру ми забрали кадастрових реєстраторів із центрів ДЗК, що збільшило нашу кількість на 2,5 тис. — на сьогодні вона становить 10500 чоловік.

Кількість персоналу не була від самого початку роздутою, і після низки проведених скорочень люфту для оптимізації вже об\'єктивно немає. У нас величезний перелік роздрібних адмінпослуг, які надають наші фахівці, кадастрові реєстратори. Скорочувати штат тут рівноцінно зниженню якості державного сервісу, а ми прийшли його підвищувати.

— Ви не новачок на держслужбі, і у вас напевно є сформована команда. Будете залучати фахівців, з якими співпрацювали в ДАБІ чи раніше — у Вінниці?

— Ні, хоча всі вони висококласні фахівці й дуже допомогли б особливо на першому етапі роботи. Але це моя принципова позиція. У ДАБІ мені вдалося сформувати ефективну команду, колектив перебуває в робочому стані, й висмикувати звідти людей, руйнуючи цю рівновагу, було б неправильно.

Є, звичайно, певні нюанси у формуванні кадрового потенціалу, особливо в регіонах. Наприклад, губернатори дуже люблять, щоб "земельник" у них був свій. Я чудово розумію й приймаю той факт, що губернатор повинен мати важелі управління в області. Але їхні кадрові пропозиції не завжди, на жаль, адекватні ситуації, зокрема з погляду корупційних ризиків. Намагаємося знайти компроміс. Вирішено, що керівники всіх обласних і районних відділень Держгеокадастру відбиратимуться через конкурс. Це допоможе зняти питання боротьби за вплив і поставити наріжним каменем професійні якості претендентів.

— У рамках реформи децентралізації обговорюється можливість передачі функцій розпорядження землею на місця. Як ви ставитеся до такої ініціативи, враховуючи, що вона звужує, і дуже суттєво, повноваження Держгеокадастру?

— Позитивно ставлюся. Держгеокадастр покликаний створити цивілізовані правила гри та сконцентруватися на обліку земель, а не на їх розподілі. Нині функція розподілу земель держвласності поки що залишається за нами, але це справа часу.

Як ви пам\'ятаєте, попередня влада позиціонувала себе як партія, що відстоює інтереси регіонів, а насправді привела країну до максимальної централізації. Тепер абсолютно на всіх рівнях є розуміння, що владу слід передавати на місця.

На сьогодні розроблено кілька законопроектів про передачу повноважень щодо розпорядження землями від Держгеокадастру… А кому — питання ще дискутується.

Найвідоміший із них законопроект №1159, але він далеко не найбільш удалий. У ньому йдеться про те, що з якогось моменту всі землі державної власності вважаються комунальними, і, відповідно, право розпоряджатися ними передається сільрадам. Гранично простий текст, який, проте, залишає багато запитань.

Ну наприклад, виходячи із запропонованих ним формулювань, землі водного фонду також автоматично починають вважатися комунальними. Землі держлісфонду вважаються комунальними. І так усе, аж до морського шельфу, передається сільрадам.

Думаю, самим розробникам цього проекту було б важко назвати європейську державу, яка просто в один момент передала б усі землі в комунальну власність.

Альтернативна концепція виходить з того ж посилання, що нам треба насамперед вирішити проблему розвитку територій. Як це зробити? Є ідея — забезпечити їм розроблену містобудівну документацію і надати повну свободу дій у рамках цього проекту. Це сформує взаємну залежність держави і територій: місцева влада розробляє містобудівну документацію, а держава залишає за собою розпорядження землями, але виключно в рамках рішень, які відображені в цьому проекті. У такий спосіб створюється збалансована система розпорядження землями саме через вплив громад. Дуже важливо також, що при створенні такої системи взаємної залежності корупція тут дуже ускладнюється. Адже генплан можна змінювати раз на п\'ять років, а на п\'ять років уперед дуже складно передбачити співвідношення інтересів. Ми хочемо поставити наріжним каменем розвиток територій, а не підхід "відвели землю, а потім громада думає, що із цим відводом робити".

У будь-якому разі це поки що тільки дискусія між двома концепціями. Можливо, якби не майбутні місцеві вибори, ця дискусія була б більш професійною. За останні 24 роки економіка в земельній сфері цілком задавила питання розвитку територій, але ж саме ця сфера має гостру потребу в чіткому плані та чітких правилах роботи. У результаті такого дисбалансу на місці скверів з\'являються торгові центри, а на місці спортивного майданчика — чергова "свічка".
 

— Хіба вони з\'являються не в результаті корупції чиновників?

— Корупція тут специфічна — нею заражений керівний склад. Його й будемо змінювати. Наприклад, з керівництвом Київської ОДА досягнуто обопільного розуміння, що всі голови відділень земельних ресурсів райдержадміністрацій Київської області будуть замінені. Своєрідна мінілюстрація.

— Ви близько року очолювали одну з найскладніших структур у державі — Державну архітектурно-будівельну інспекцію (відає дозволами на будівництво, погоджує проекти тощо. — Ред.). Що ви змогли змінити за період вашого перебування на цій посаді?

— Без зайвої скромності скажу, що відчуваю задоволення від результатів. Коли я прийшов у ДАБІ, на столі в керівника, тобто на моєму, лежав стос листів, кожен на п\'яти-шести аркушах, більшість яких починалася з фрази "Мені вже вкотре відмовляють у реєстрації…".

80% цих листів були з Київської області (тут досить динамічно відбувався процес забудови), і йшлося в них про звичайні сільські будинки, а не палаци у Конча-Заспі. Але попереднє керівництво примудрилося навіть цю категорію дрібних користувачів держпослугами поставити на корупційний потік.

Я чітко розумів, як влаштована схема: ти хочеш одержати консультацію або вирішити просте питання, а тебе змушують сидіти в черзі, записуватися на прийом і волею-неволею виштовхують до посередника.

І я зрозумів, що спосіб боротьби досить простий — треба налагодити сервіс, налагодити консультування. Процес ішов дуже важко, ми збирали раз на квартал усіх керівників інспекцій, і мені доводилося пояснювати, як це має працювати. Довго втовкмачував, що, приміром, якщо до вас прийшла бабуся і не знає, як заповнити декларацію на щойно побудований сільський будинок або гараж, то нічого страшного не буде, якщо їй продиктують, що писати, або взагалі заповнять форму за неї. Це не корупція. Корупція — це відправити цю бабусю до посередника, який за безплатну послугу візьме 100 дол., і одержати з них відкіт.

Уперше в історії ДАБІ ми налагодили нормальне консультування наших клієнтів. Ми не лише надаємо адмінпослуги, а й пояснюємо людям, як заповнювати ці, на перший погляд, прості декларації.

Тільки в Київській області за неповний рік було відкрито 13 консультаційних центрів, і в результаті посередники там просто зникли. Я намагався зробити максимально публічною нову практику нашої роботи — особисто двічі робив заяву в усіх загальнонаціональних ЗМІ, інформагентствах і на телебаченні із закликом до громадян країни: "Не платіть грошей посередникам!". Говорив про те, що державний сервіс вийшов на високий рівень, і його можна одержувати безплатно.

Консультаційний бізнес — нормальна цивілізована практика. Якщо ви не маєте часу, але є багато грошей (а, як правило, одне породжує інше), то можете найняти людину, яка оформить ваші документи. Але має бути альтернатива, і я категорично не сприймаю, коли консультації нав\'язують.

Ми запустили безплатну гарячу лінію — оператори у деякі періоди приймали по 100 дзвінків на день, надаючи консультації або зістиковуючи з профільним фахівцем. У цьому разі ми обов\'язково відслідковували, чи вдалося вирішити питання. Такий само спосіб звернень було відкрито через форму на сайті. Я був рекордсменом за кількістю звернень і як ініціатор нових принципів роботи завжди намагався подавати приклад ефективного реагування й відкритості. Пам\'ятаю, якось консультував навіть через особистий facebook, чим, схоже, викликав шок громадянина, який звертався.

Ми запровадили електронні декларації, звівши до мінімуму контакт із чиновником. Це дало змогу забудовникам та іншим юридичним особам швидко й зручно вирішувати питання. Незадовго перед відходом ініціював процес подачі документів на ліцензування в електронному вигляді. Так-так! Невдовзі навіть будівельні компанії зможуть одержувати ліцензії для своєї діяльності без прямого контакту з чиновником. І хоча я вже пішов із ДАБІ, але дуже хвилююся за цю останню нашу реформу. Ми розробили відповідні зміни до постанов Кабміну, вони візуються, програмна частина у нас повністю готова.

Усе це були настільки очевидні, менеджерські прийоми, які навіть не потребують ніякої серйозної зміни законодавства для проведення цих реформ, що видається незбагненним, чому за 23 роки нічого цього не було зроблено.

— Чиновники опиралися? Оцініть опір системи за десятибальною шкалою.

— 9,5 бала. Будь-яка система опирається змінам, це відомо з підручників, а чиновницька система опирається особливо затято.

— Процедура надання послуг населенню в земельній сфері зараз нагадує зразок радянської практики — черги, паперові виписки… Чи плануєте ви оптимізувати ці процеси, перевести їх в електронний вигляд?

— Так, перше, що ми зробимо, — кардинально поліпшимо сервіси, підвищимо якість послуг, які надаємо людям. 10,5 тис. чоловік штату та 557 відділень — махина неповоротка, і щоб достукатися до кожного, потрібен час. Якісний ривок у сервісах — однозначно пріоритет, тому що він передбачає ще й боротьбу з побутовою корупцією. Люди не повинні здригатися, коли їм доводиться мати справу з Держгеокадастром.

Сервіси будуть максимально спрощені, максимально стиснуті в часі, максимально деперсоналізовані. Одне з перших завдань — екстериторіальність.

Наприклад, у мене є земельна ділянка у Вінницькій області, і от я, волею обставин переїхавши до Києва, припустімо, захотів її продати. Щоб оформити угоду, зараз мені треба їхати у Вінницю до кадастрового реєстратора, отримувати витяг у нотаріуса. Це нераціонально, особливо враховуючи, що і покупець, і продавець перебувають умовно в Києві.

Максимальну кількість наших адмінпослуг буде переведено в електронний вигляд. Можна або йти до кадастрового реєстратора, або оформити все онлайн. От як ви вважаєте, як ми зробимо? Та дуже просто, ми дамо людям обидві можливості!

На жаль, процес створення електронного уряду, який затягнувся на багато років і досі ще не закінчився, призвів до того, що іноді навіть суміжні відомства використовують різні електронні майданчики, а їхні електронні ресурси несумісні. В електронному господарстві поки що вистачає нестиковок, і їх виправлення триватиме не один день.

За перші два дні роботи я створив робочі групи за всіма напрямками і поставив перед їхніми керівниками завдання максимального спрощення процедур і розвороту обличчям до людей.

Як ми вже зазначали, наша стратегія — це збільшити роль місцевої влади у виділенні земель державної форми власності з одночасним посиленням контролю над ними в цьому процесі.

Зараз є чимало випадків, коли людям сільрада виділяє город, а потім вони дізнаються, що їхній город у власності людини, яка збирається будувати тут заправку. Ніхто не сперечається, що потрібні як заправки, так і городи, але кому, як не територіальній громаді, видніше, що буде на цьому місці?

Паралельно є чимало речей, якими Держземагентство мало займатися, але не займалося, і які до мого приходу перебувають у жалюгідному стані.

— Які це напрямки?

— Зокрема, це картографічне забезпечення держави. Думаю, не треба пояснювати, яке колосальне значення воно має в умовах воєнного конфлікту. Ми вже поплатилися за те, що не приділяли йому достатньо уваги. Коли в період анексії Криму наші військові намагалися створити фортифікаційні споруди на Чонгарі, то картографічні матеріали зразка 70-х років минулого сторіччя не відповідали не те що рельєфу, а й просто об\'єктивній реальності. Там ставок з\'явився, там будинок побудували… Google maps давав дані на порядок точніші, але ж це неправильно!

Загалом, картографія вмирає, ми прийшли з дефібрилятором. Зараз проводимо аудит того, що залишилося. Шанси на "оживлення" оцінюю як високі. Основна проблема — знайти джерело доходів для галузі, оскільки картографія є високовитратним виробництвом. На держбюджет, враховуючи нинішній його стан, розраховувати не доводиться. Але ми не звикли розраховувати на державні гроші ще у Вінниці. Тож шукатимемо альтернативу. Можливо, це будуть гранти, можливо, якась економічна модель, що дасть змогу генерувати доходи, можливо, комбінація цих варіантів. Насправді державна картографічна галузь має унікальні активи, якими просто ніхто не взяв на себе обов\'язок грамотно управляти.

— Нині одне з ключових питань — мораторій на купівлю-продаж сільгоспземель. Його вже кілька разів подовжували, 1 січня 2016 р. закінчується чергова відстрочка. Як ви вважаєте, є шанс, що мораторій не буде ще раз подовжено?

— На сьогодні консолідованої позиції поки що немає. Як ви знаєте, президент озвучив свою позицію, і ми вже розпочали консультації з експертним середовищем.

Можу озвучити тільки свою особисту позицію. За своїми економічними поглядами я переконаний ліберал, риночник. Але вважаю, що зняття мораторію через дев\'ять місяців буде помилкою. Відкриття ринку призведе до глобального перерозподілу власності на землю — ви навіть не уявляєте, як блискавично це відбудеться.

— Ви маєте на увазі агрохолдинги? Нині десятка найбільших компаній сукупно контролює близько 3 млн га землі. Вони можуть її викупити після відкриття ринку?

— Не думаю, що агрохолдинги готові поглинути свій земельний банк, навіть якщо в них буде така можливість. Але в країні є люди, на руках у яких велика кількість вільних грошей, і об\'єктивно земля — один із небагатьох майже безризикових активів для інвестицій. Зняття мораторію призведе до того, що частина землі відразу ж хаотично буде переведена під забудову.

Крім того, що я риночник і прораховую економічний ефект, я ще й глава державного відомства й зобов\'язаний враховувати соціальні наслідки такого рішення. А вони, на мій погляд, будуть катастрофічними.

За минулі 24 роки ніхто не взявся навіть прорахувати соціальні ризики, які виникають, не кажучи вже про те, щоб вжити превентивні заходи. Відпустіть зараз ринок — буде всесвітній колапс. Продавши на старті свої наділи, селяни одержать якусь фіксовану, нехай навіть велику, суму, але втратять основний ресурс для існування. Рано чи пізно гроші закінчаться.

Отже, на виході ми одержимо довгі черги за соціальною допомогою, а не десятки мільярдів інвестицій.

— На момент запуску кадастру та й нині українці нарікали на те, що дані в ньому неточні — зміщені межі ділянок, деякі наділи взагалі відсутні...

— Я з повагою ставлюся до критики. Але водночас можу сказати, що експерти Світового банку дуже високо оцінили український кадастр. Україна ввійшла до складу виконавчого комітету ООН із управління геопросторовою інформацією. У цей виконком не призначають, усе відбувається шляхом голосування, і віддані за Україну голоси є визнанням наших заслуг у цій сфері. Понад два роки фахівці Держгеокадастру презентували в європейських організаціях наші розробки й показали, що вміють те, чого багато хто ще навіть не розуміє.

Український кадастр, що базується на автоматичній системі його ведення, — це принципово новий проект для пострадянського простору. Наша модель побудована за принципом кабінету для майже 2500 кадастрових реєстраторів, і при цьому вона дуже легка в експлуатації. Один із експертів Світового банку казав, що сьогодні точність одержання даних досягла майже абсолюту, тому на перший план виходить швидкість одержання цих даних. Швидкість нашої системи дуже висока.

Кажучи про недоліки кадастру, всі чомусь забувають, що в країні з 1991 р. йшла приватизація земельних ділянок. Перші обмінні файли в електронному вигляді почали збирати в окремих областях 1999-го, індексно-кадастрові карти з\'явилися в 2000–2003 рр., а 2013-го було запущено єдину систему. Ресурсів на початку 90-х не було, приладової бази не було, землевпорядна служба складалася з однієї людини на район, тому що в самому районі було не більш як 20–30 землекористувачів.

У нас було 24 млн ділянок, була величезна кількість помилок у документах, була інформація, яка не могла бути розпізнана. Ці ділянки потрібно знайти, оцифрувати, внести в базу, до того ж було витрачено багато часу на переведення в єдину систему координат.

Тому карта, безумовно, потребує вдосконалення, але для цього потрібно уточнити початкову інформацію про ділянки та їхні межі. Зволікати з цим не можна: у рамках децентралізації стає актуальним питання об\'єднання громад, цей процес потребує врахування меж, а дані про території сільських рад у кадастрі відсутні.

При цьому на основі кадастру працює кілька дуже важливих сервісів. Наприклад, приходить до вас людина з випискою та стверджує, що це її власність. Природно, ви хочете переконатися, що документ легальний. Отже, ви можете це зробити відразу за комп\'ютером. Ми запустили сервіс — за номером виписки система ідентифікує, що документ справжній, коли, кому та на якій підставі був виданий.

Або, наприклад, сервіс, який значно полегшив роботу землевпорядників. Як узагалі влаштовано процес? Він одержує замовлення — йде в поле — міряє — обробляє дані — формує звіт — іде до реєстратора. Якщо реєстратор знаходить помилку, то процес треба повторювати, повертатися до джерел. Ми запропонували сервіс (він у тестовому поки що режимі, але в нього вже є понад півтисячі користувачів по Україні), що дає можливість самоперевірки землевпорядників, без візиту до реєстратора.

Перевірити об\'єкти людина може і вдень, і вночі, не доходячи до чиновника. Це все діючі сервіси. Так, немає помпи та галасу навколо їхнього запуску, але головне, що вони працюють.

— Ще одне запитання, яке виникає періодично: чому кадастр робили в системі координат СК-63, розробленій у 1963 р., тоді як держава орієнтується на сучасну систему координат "УСК 2000". Із цим пов\'язані неточності в карті?

— Так, у кадастрі є багато неточностей, хто сперечається. Але це не пов\'язано з координатами, це пов\'язано з тим, звідки руки ростуть у того, хто проводив виміри ділянок. І це не проблема — перерахувати та перевести дані в кожну з запитаних систем координат. Усі ортофотоплани вже перераховано в "УСК 2000". Цього року ми перейдемо на нову систему.

Нині я зустрічаюся з експертами, щоб визначити, чи можна переформатувати карту. Вважаю, нічого неможливого немає, свого часу я залучав кошти міжнародних організацій під подібні проекти технічного відновлення. Займуся цією роботою знову, якщо знадобиться.

— Один із ваших попередників — Сергій Тимченко стверджував, що процес удосконалення кадастрової карти може розтягтися на роки. Ви з ним згодні?

— Я змушений погодитися, але із застереженнями. Кадастр — це та річ, яка щодня розвивається, доповнюється та модифікується. Нині ми вносимо додаткові масиви даних. На тестовому зразку вже можна побачити якісний склад ґрунтів, рельєф, населені пункти та межі сільських рад. У нас є найсучасніше обладнання (50 геодезичних станцій від Польщі та 90 — від Норвегії) для проведення таких високоточних і детальних зйомок.

— Земельне відомство ініціювало програму сприяння учасникам антитерористичної операції та членам родин Героїв Небесної Сотні в одержанні земельних ділянок. Скільки чоловік змогли скористатися цією можливістю?

— Усього виділено вже близько 10 тис. га. Цей процес триватиме, тому що я вважаю, що сприяти в реалізації гарантованого законом права на безоплатну приватизацію землі — це найменше, що держава може зробити для наших солдатів, які проливають кров, захищаючи рідну землю.

Станом на 19 березня заяви на одержання земельних ділянок подали близько 30 тис. військовослужбовців. Найбільше заяв подано у Волинській (3443), Львівській (3171), Київській (3066), Миколаївській (2512), Житомирській (2159), Рівненській (1896) областях. Найменше — в Одеській (55), Харківській (56) і Запорізькій (246).

Процес виділення земель ветеранам сьогодні відбувається загалом без затримок, я особисто тримаю його на контролі — всі спірні питання, які виникають, ми намагаємося вирішувати без зволікання в оперативному порядку.

Хочу наголосити, що для учасників АТО діє стандартна процедура та нормативи одержання землі, прописані в Земельному кодексі. Але перед усіма начальниками обласних управлінь земельних ресурсів поставлене завдання знайти масиви — це кілька десятків гектарів, як правило, — і розподілити їх між учасниками АТО.

— Як вони потім можуть використати цю землю?

— Як і що вони з нею далі робитимуть — це виключно їхня справа. Захочуть — продадуть, захочуть — побудують будинок або займуться фермерством. Це вже їхнє право, а наш обов\'язок — виділити їм цю землю, на яку вони мають право за законом.