Україна має здійснити одну з головних реформ – децентралізацію влади. Вона тягне за собою зміни у Конституції та створення нових законів. Цим шляхом пройшли більшість європейських країн і на це вони витратили роки, а деякі десятиліття. Але у нас стільки часу нема. Про особливості цієї реформи і її нововведення ми попросили розповісти директора ГО «Інститут розвитку територій», експерта групи Реанімаційного Пакету Реформ з питань децентралізації влади та адміністративно-територіальної реформи Юрія Ганущака.
Чи з’являться в регіонах нові органи влади?
Я би сказав, що будуть переформатовані існуючі. У коаліційній угоді цей орган називається «орган префектурного типу». Його має очолити префект або, як пропонується українською – державний урядник. До речі, я не знаю, як саме назвуть цю посаду, але за своїми функціями вона схожа саме на французького префекта. Щодо функцій, то одна з головних це функція, яку виконував прокурор, а саме контроль за легітимністю актів місцевого самоврядування. Зараз цю функцію у прокуратури забрали. Але є різниця між тим, як контролювала прокуратура і як буде контролювати майбутній префект.
Він буде карати як то кажуть без суду і слідства?
Звісно ні. Поясню різницю у наших реаліях. Прокурор міг, наприклад, «прозріти» аж через три роки. Весь цей час він складає у папочку незаконні рішення того чи іншого чиновника і накопичує чимало справ та мільйонні збитки. Коли папка ставала достатньо товстою, прокурор приходив до своєї жертви і говорив: «Ну що? Дозрів?». І тоді починалась кругова порука – ти мені, я тобі. Так от у префекта буде всього один місяць для того, щоб подати до суду й довести, що рішення того чи іншого органу місцевого самоврядування незаконне і зупинити його. Якщо цього він не зробив, то рішення автоматично набуває чинності. Такий підхід має мобілізувати як чиновників, так і префектів.
Виходить, що це мають бути якісь суперчиновники. Як таких знайти? І скільки їх має бути в Україні?
Без пафосу можу сказати, що нам потрібно знайти приблизно сто майбутніх префектів, які будуть рятувати Україну. Чому сто? Тому, що саме стільки буде нових районів, чи повітів, як у розробленому РПР проекті змін до Конституції, після укрупнення. І хочу відмітити, що в першу чергу префект це не менеджер і не господарник, як ми звикли вважати голів адміністрацій. Їх буде призначати президент за поданням уряду. Це та людина, якій довіряє держава. Я би сказав, що це законник, який повинен мати спеціальну освіту і підготовку, пройти строгий відбір, потрапити у спеціальний резерв і підлягати ротації.
Їх будуть систематично міняти?
Так, кожні три роки буде відбуватись ротація. Це саме той термін, який не дасть зростись з місцевою владою. Наприклад, він був префектом у Тячівському районі Закарпатської області і через три роки його перекидають у Бердянський район Запорізької області. І тут вже не буде діяти сьогоднішня логіка, коли на голову, наприклад, Дніпропетровської області призначають людину з Дніпропетровська тому, що вона знає регіон. Ротація це одна з обов’язкових умов, що може убезпечити як захист префекта від корупції так і єдине правозастосування на всій території України.
А що потрібно, щоб запрацювала посада префекта?
Необхідні зміни до Конституції щодо цієї посади і не тільки по ній. Зараз виглядає таким чином, що прем’єр-міністру і президенту потрібно домовитись між собою, хто ж буде ними керувати. Ми пропонуємо дуже компромісний варіант, а саме, що префект чи урядник буде призначатись президентом, але з подачі уряду. В інших країнах це взагалі виключно номенклатура уряду. Наприклад, у Польщі голова держави взагалі не має стосунку до воєвод. До речі, головна особливість посади префекта у Франції – політична нейтральність. Йому заборонено бути в партії, а також балотуватися на будь-які політичні посади, навіть через рік після того, як він залишить посаду. Якраз французька модель і пропонується нами.
А є якісь часові рамки для цих домовленостей і змін до Конституції, адже на початку березня президент вже поставив підпис під Законом «Про добровільне об’єднання територіальних громад»?
Це потрібно зробити якомога швидше. У нас нема часу для того, щоб реформу децентралізації робити роками, як це було у Європі. До 1 червня обласні державні адміністрації зобов’язані розробити так званий Перспективний план формування дієздатних громад по області. Уряд дає методологію, як робити об’єднання і яким чином визначати центри громад, а вже на місцях мають йти всі ці процеси. Нову карту області з укрупненими громадами має приймати обласна рада. Якщо Кабмін перевірить, що всі процедури пройшли відповідно до методики, то він затверджує цей перспективний план. Але потрібно сказати, що жовтень має стати так би мовити реперною точкою, від якої потрібно вести відлік назад для планування всіх заходів.
Чому саме жовтень?
Тому, що у жовтні плануються місцеві вибори і було б добре, щоб вони пройшли на новій територіальній основі. Але це ідеальний варіант, для якого необхідні вищезгадані зміни у Конституції до травня. Якщо у травні Верховна Рада проголосує зміни до Основного Закону, то це буде сигнал того, що еліти погодились на нові правила гри. Є звісно і песимістичний варіант, згідно якого реформу децентралізації можуть взагалі відкласти тому, що не будуть прийняті зміни до Конституції і відповідні закони. Можуть взагалі сказати, що це зараз не на часі. Однозначно стверджую, що це призведе до подальшої деградації. Нам необхідна ця реформа!