Жмеринка дивує!

Справжнє свято перетворило у неділю Жмеринку на місто активних, творчих, усміхнених людей. Великий розважальний проект «Жмеринка відкривається світові. Валіза. Враження. Вокзал», авторами якого є експерти з питань культурної політики Ірина Френкель та Ярослав Мінкін, а головним організатором Жмеринська міська рада, вибухнув цілою низкою креативних акцій і безумовно запам’ятався всім жмеринчанам.

Яким яскравим може бути культурне життя невеликого міста довела спроба мобілізації активних жмеринчан в рамках програми «Plan Z», яку підтримує Міністерство закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut в Україні. Учасниками проекту були талановиті мешканці міста – так званий креативний клас та команда арт-активістів з Вінниці. Головними партнерами виступили Південно–Західна залізниця, департамент культури Вінницької міської ради, управління культури і мистецтва Вінницької ОДА, ТМ «Рудь» та театральне ательє Катерини Селезньової. А головними глядачами та учасниками стали мешканці Жмеринки, які завітали в цей день у самісінькій центр міста – на знаменитий жмеринський вокзал, який на один день став справжнім палацом культури.

У Жмеринку зі своїм паровозом

Свято розпочалось у ту хвилину, коли на площу перед вокзалом вирулив, блимаючи різнокольоровими вогниками, туристичний поїзд з Вінниці. Його поява викликала небувалий ажіотаж, особливо серед юного населення Жмеринки. Впродовж дня на цьому іграшковому потязі змогло прокататися більшість маленького населення міста залізничників.

Але відкривав свято крилатим виразом «Командувати парадом буде Жмеринка!» міський голова Анатолій Кушнір, ставши на майже те саме місце де, ще донедавна, стояв пам’ятник Остапу Бендеру. До речі, пам’ятник обов’язково повернеться на своє місце вже найближчим часом – обіцянка мера!

Тож з офіційним стартом завирувало життя у приміщенні історичної будівлі вокзалу та навколо: ледь не у кожному куточку тут запрацювали виставки, звідусіль залунала музика, у кожному кутку пригощали смаколиками, танцювали, співали, розважались, фотографувались.

Просто на вокзальній площі всіх зустрічав духовий оркестр, складений із місцевих музикантів. Він задавав урочистий настрій всім, хто прогулювався пероном, розглядаючи плоди творчих ініціатив жмеринських навчальних закладів. Тут таки на площі знайшлось місце для міні-резиденції Діда Мороза, а для дітлахів веселі розваги підготувала ТМ «Рудь»: діти малювали, танцювали, грали в ігри.

Акустика та модернова стилістика великих залів очікування теж була використана організаторами проекту. Нагадаю, будівля Жмеринського залізничного вокзалу – високохудожнє творіння і справжня візитівка Жмеринки – є пам'яткою архітектури місцевого значення, збудованою у 1899-1904. Тож зали очікування перетворили на концертні та виставкові зали.

Щастя жмеринськими порціями

Відчути дух старої Жмеринки можна було завдяки раритетам, зібраним у інсталяції працівниками жмеринського історичного музею. Старі фото та саквояжі ідеально вписувались у простір з модерновими округлими дверцями та високою стелею з рослинним орнаментом. У найбільшому залі, де гостей зустрічає велика ялинка, справді було не проштовхнутись. На зміну вокзальному гамору ці стіни  нарешті почули звуки оркестру!

Впродовж кількох годин жмеринчани брали участь у майстер-класах, фотографувались з живими скульптурами та розглядали виставки як вінницьких професійних художників так і місцевих обдарувань. На імпровізованій сцені виступали вінницькі колективи (оркестр вінницького училища культури і мистецтв, джаз-бенд, гурт «Мокоша»), так і місцеві самодіяльні та шкільні танцювальні та співочі команди. Не обійшлося і без сучасного мистецтва: на одному з перонів розташувалась інсталяція Наталки Лісової «Дванадцять стільців» та Олександра Нікітюка «Перехрестя семі доріг або валізний настрій».

У VIP-залі очікування на гостей свята чекала своя родзинка. Ну, по-перше, у цій урочистій невеличкій залі, де колись приймали царя Миколу ІІ, показували кіно з історії Жмеринки. І саме тут виставили на загальний огляд чотири стільці тих давніх часів. За легендою, на якомусь із них сидів сам цар. Як бачимо, твори І. Ільфа та Є. Петрова тут просто самі вплітаються у життя. Золота гиря з написом «Пиліть, Шуро!» була доречною на святі жмеринського життя, а ще активісти проводили квест по знаходженню «ключів від квартири де гроші лежать».

Силою мистецтва

Тож, центр світового мистецтва хоч на один день, а опинився таки у Жмеринці! Це був день численних сюрпризів, жартів, розваг та приємних хвилин. Свято творчих ініціатив довело, що у кожного маленького містечка є потенціал стати цікавим для приїжджих та місцевих, зачарувати своїми особливостями туристів, обрости легендами, знайти свою «фішку». Для цього потрібно налагодити спілкування, допомогти місцевим культурним ініціативам, підірвати сонливий спокій маленьких містечок та перетворити їх в справжні європейські міста.

Жмеринка відкрилась світові! Вона готова гостинно приймати у себе креативних людей, які мають прагнення змінити світ навколо себе. Як довів проект, всесвіт на ім’я Жмеринка містить у собі багато!

Автори та організатори «PLAN Z» говорять про початок другого, вже практичного етапу перетворення міста. А значить: «Засідання продовжується, панове присяжні!»