Перший заступник міністра аграрної політики переконаний: земельна реформа має бути результатом консенсусу між усіма зацікавленими сторонами. Водночас він упевнений, що запровадження вільного обігу земель, посилене державною підтримкою, дозволить розвинути мале й середнє фермерство, відродити села і надати імпульс зростанню економіки.
В усіх цивілізованих країнах світу основною рушійною силою розвитку села, а іноді – і всієї держави, є потужне фермерство. Це клас господарів, які створюють додану вартість в АПК. Іноді їх земельний банк буває доволі потужним, а виручка вимірюється шестизначними цифрами – як, скажімо, в Канаді й США, де фермер може обробляти тисячі гектарів. Однак незмінною залишається суть фермерства – це сімейний підряд, який самостійно хазяйнує на своїй землі та проживає в селі, дбаючи про нього.
В Україні інститут фермерства розвинутий, однак його масштаби неспівставні з обсягом сільського господарства країни. Доля фермерів у загальному обсязі виробництва продукції АПК залишається незначною – до 10%. При цьому тенденції загрозливі: від 2007 року в Україні кількість фермерських господарств скорочується зі швидкістю майже 1 000 одиниць на рік. Причини цього – суто галузеві. Щоб переконатись у цьому, достатньо співставити рівень підприємницької активності в середньому по країні та в сільській місцевості. В Україні загалом на 1 000 жителів припадає близько 44 підприємців, тоді як на 1 000 сільських жителів – не більше трьох фермерів. Для порівняння, в Бельгії цей показник становить 50,9, у Греції – 245,9, в Італії – 291,1, в Румунії – 326,8. І всі ці країни з розвиненим фермерством мають відкритий ринок землі. Навіть з урахуванням різниці у рівні державної підтримки цей розрив є симптоматичним.
В Україні відсутність повноцінного права власності на землю блокує діяльність невеликих агрогосподарств, оскільки створює надвисокі ризики інвестування в довгострокові проекти, такі як сади й виробництво нішевої продукції. Водночас у вирощуванні масових простих культур – олійних, зернових – із коротким циклом виробництва, при якому ризики є прийнятними навіть за умов орендних відносин, фермери неконкурентоспроможні порівняно з агрохолдингами.
Підтримка фермерства
Уряд прагне змінити ситуацію і стимулювати розвиток вітчизняного фермерства. Оскільки саме потужний клас малих та середніх підприємців є запорукою відновлення, а згодом – і розвитку сільських територій. Фермери забезпечують розвиток нових напрямків та секторів у сільському господарстві, створюють робочі місця для своїх земляків, а також опікуються соціальною інфраструктурою.
Модель майбутнього ринку землі перебуває на стадії обговорення, але в Уряду вже є певні пропозиції. Зокрема, пропонується створити низку преференцій для фермерів та громадян, які прагнуть зайнятись фермерством. Йдеться про доступ цієї категорії потенційних покупців землі до фінансового ресурсу, а також зменшення фінансового тягаря під час здійснення транзакцій. Стосовно державних земель в Уряді обговорюється можливість надання відтермінування для їх купівлі за результатами аукціону. Де-факто – це нульовий кредит (з урахуванням лише індексу інфляції), який надає держава і який дозволить придбати ділянку, сплативши на старті лише 10–20% її вартості.
Стосовно приватних земель держава не може і не повинна диктувати жодних умов продажу продавцю, однак може підтримати покупця через механізм пільгових кредитів. Йдеться про відшкодовування сільгосптоваровиробникам подвійної ставки НБУ, що формує для них вартість на рівні 7–8%. Цей механізм удосконалюється, оскільки зараз він розповсюджується лише на короткострокові позики та не прив’язаний до угод із землею. Також держава може підтримати і самі фінансові установи, надавши їм додаткові гарантії повернення кредитів, що видають під заставу. Таким чином земля як застава буде більш привабливою.
Купівля – тільки українцями
Два ключові моменти, на яких наполягає Уряд, – усунення від купівлі землі іноземців та великиx корпорацій. Право купувати землю має належати тільки українцям, а в одні руки можна придбати не більше 200 гектарів землі. Противники реформи називають це штучним звуженням конкуренції, але правильніше це називати державною політикою та чітким курсом на підтримку невеликих гравців.
Крім того, законопроект про обіг землі має вирішити безліч застарілих проблемних питань, які прямо не стосуються фермерства, але є дотичними до нього. Документ має визначити чіткі правила електронних земельних торгів із обов’язковим внесенням даних про ціну продажу земельної ділянки до Державного земельного кадастру і оприлюдненням середньої вартості продажу на відповідній території. Також – вирішити низку суто специфічних проблем, які заважають ефективному землекористуванню: формування польових доріг, недопущення утворення у масиві земель сільськогосподарського призначення черезсмужжя та вкраплювання земельних ділянок тощо.
Однак основним елементом, який є необхідним для того, щоб українське фермерство перетворилось на флагман українського сільського господарства, є, власне, скасування мораторію та перетворення землі на повноцінний актив. Тоді, викупивши ділянки, фермер зможе передати їх в заставу і таким чином дві системи – аграрна і кредитно-фінансова – об’єднаються, досягнувши потужного економічного ефекту.
Невдовзі законопроект про обіг земель, розроблений за участі всіх зацікавлених сторін, буде поданий на розгляд до Верховної Ради. Сподіваємося, що народні обранці дослухаються до аргументів експертів і приймуть зважене рішення. В іншому випадку на земельному ринку збережеться статус-кво, українське фермерство вчергове чекатиме «кращих часів», а Україна – шансу на розвиток.
Фермер Катерина Хамик: «Я за те, щоб землю можна було продавати»
Катерина Григорівна Хамик управляє фермерським господарством у Львівській області. На п’ятистах гектарах вирощують плодово-ягідні культури: смородину, малину, суницю, персики, нектарин. Для неї відкриття ринку – нові важливі можливості.
Катерино Григорівно, як ви ставитеся до ідеї зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення?
Надзвичайно позитивно. Розумієте, з давніх-давен ми, українці, хотіли господарювати на своїй землі. Ми працюємо у Львівській області, звідки багато людей поїхали на заробітки. І ми їх шукаємо, щоб взяти в оренду ту землю, а вони нам кажуть: «Та ми не маємо часу підписувати з вами ті договори, купіть уже цю землю – і працюйте». А як ми можемо її купити, якщо діє мораторій? Власники паїв, які не працюють на землі, чекають, коли її можна буде продати. Тому – непогано, щоб люди мали можливість продавати свої наділи.
Чи мають бути при цьому якісь обмеження?
На мою думку, обов’язковою має бути умова – купувати землю можуть тільки громадяни України. Також має бути якесь обмеження за кількістю землі в одні руки. От так, як зараз Уряд пропонує: не більше 200 га. Цього цілком достатньо, скажімо, для сімейного фермерського господарства. Чоловік купить 200 гектарів, ще жінка і дитина – по двісті. І земля буде добре оброблена, і рентабельність забезпечено. Я є противником того, щоб продавати багато землі в одні руки. Щоб не допустити такої ситуації, коли за кілька років у нас з’являться нові монополісти, які всі ціни на сільськогосподарську продукцію диктуватимуть.
Зі зняттям мораторію ціни на землю зростуть, у тому числі – на оренду. Чи не боїтеся ви цього?
Так, ми розуміємо, що ціни зростуть. Але це тільки буде краще для людей. Невже той селянин, власник земельного паю, не має права жити за рахунок своєї землі? Я розумію: якщо ми не матимемо грошей, то не купуватимемо землі, братимемо її в оренду. Я все це чудово розумію. Але я – все одно за те, щоб люди мали змогу продавати свої наділи.
Де ви реалізуєте свою продукцію?
Поки що тільки на внутрішньому ринку, хоча за кордоном наша продукція також викликає зацікавленість – у Польщі, Німеччині, Австрії. Але в нас поки що немає змоги побудувати лінію шокової заморозки, щоб експортувати вирощене. Для розвитку виробництва в країні потрібні довготермінові кредити під мінімальні відсотки. Уряд говорить, що розробляє програми з підтримки малого і середнього фермерства. Дуже чекаємо на ці ініціативи.