Дев\'ятеро вінницьких велосипедистів у липні здійснили омріяну поїздку, побувавши на 9-му європейському зльоті велотуристів у Швейцарії. Вони "намотали" сотні кілометрів на ідеальних європейських дорогах і побували у численних захоплюючих визначних місцях. Польща, Чехія, Австрія, Франція, Швейцарія, Німеччина і Угорщина - такий автовелотур за 12 днів. Жили у кемпінгах у палатках.
На велозліт у невеликому швейцарському курортному містечку Івердон Ле Бен, що на величезному Невшательському озері, з різних країн Європи зібралися близько півтори тисячі учасників. Немало було і українців - півтори сотні. Найбільшу частину склали французи.
Не варто зайвий раз нагадувати, як у Європі розвинений велорух. Сприяють і умови, і культура їзди, що складалася не одне десятиліття. Це відчувається уже на виїзді з України.
- Ще у Чехії, помітив: кожне п\'яте авто везе на даху велосипед, її справедливо можна назвати велокраїною, - розповідає Олександр Олійник, один з учасників поїздки. - Ну а сам перетин польсько-чеського кордону відчувся одразу: Чехія відмінна від "причесаної" до сантиметра Польщі. Вона простіша, але машини дорожчі, їздять швидше, нема такої поваги на дорозі, як у Польщі.
В Австрії незвичним відкриттям стали будиночки, які "ростуть" біля альпійських вершин.
- Виглядало незвично, таке відчуття, що там будуються, де заманеться. А скільки там замків! Щоб заїхати в кожен, довелося б змінити мету поїздки, - посміхається Олександр. - Зате в деяких німецьких замках ми побували.
В Австрії господиня готелю винесла їм мапу СРСР і попросила показати, звідки вони приїхали.
Власне, на велозльоті червоно-біла форма вінницької команди "VinTEAM" ефектно вирізняла вінничан серед решти. Щоправда, їх плутали з поляками, тож наші хлопці, озброївшись українськими прапорцями, пояснювали, хто вони. Шість днів - стільки тривав європейський велозліт - на своїх залізних конях вінничани підкорювали місцеві підйоми.
- Було важко, підйомів дуже багато. Загалом асфальт - ідеально рівний, пейзажі одноманітні, поля під лінійку, скрізь тихо й спокійно, - згадує вінничанин. - Бачив я і тамтешні велодоріжки, скажу, що дарма на наші нарікають. Там нерідко їдеш, і доріжка раптом закінчилася. Більшість найпростіші, як наші, але на дорозі, на тротуарах немає.
Визначені організаторами маршрути були продумані таким чином, аби їх учасники побачили побільше місцевих цікавинок, визначних місць, архітектурних будівель тощо. Наші туристи побачили і Монблан, найвищу точку Західної Європи.
- Це не перша моя поїздка у Європу, тривалий час я жив за кордоном, але нинішній велозліт надовго запам\'ятаю: за короткий період стільки всього побачив, спостерігав, як інші живуть, познайомився з цікавими людьми, - підсумовує Олександр. - Та насправді і у нас є цікаві місця, тільки треба до них доїхати.