Бойове мистецтво спас було досить поширено серед запорізьких козаків. А точніше, серед козацьких розвідників – пластунів. Його ударна техніка передбачає максимально швидку нейтралізацію супротивника.
В 2017 році Верховна Рада України узаконила український рукопашний бій «Спас» (разом із бойовим гопаком, хортингом, українською боротьбою на поясах). Його визнали національним видом спорту. У Вінниці це єдиноборство розвивають лише два роки. Цим займається засновник обласної федерації бойового спасу Євген Дмитрієв.
На початку заняття пройшла розминка, загальнофізична підготовка. Це віджимання, прес, присідання, рухи для розігріву суглобів, кувирки і акробатичні вправи. Під час основної частини тренування учні відпрацьовували техніку в парах. Зокрема, виконували удари, кидки, утримання. Працювали в партері та в стійці.
Євген Дмитрієв 15 років викладав східні бойові мистецтва – айкідо (має чорний пояс), джиу-джитсу тощо.
–Спасом у нас займається приблизно 70 учнів. Це діти, починаючи з семи років, та підлітки 16-17 років, – каже Євген Дмитрієв.
Свою школу тренер називає експериментальною. Пояснює чому:
–Ми намагаємося відроджувати українські традиції і вбирати все саме найкраще, що є в інших стилях бойових мистецтв. Розвиваємо кілька автентичних напрямків: фольклорно-мистецький, робота із шаблею, фехтування, бойовий танок гопак тощо.
Зрозуміло, що основою бойового мистецтва є саме елементи самозахисту та нападу на супротивника. За словами наставника, юних спортсменів навчають використовувати ударну і борцівську техніки, працювати в партері. Також робити бойові заломи (на руки), опрацьовувати техніку близького і штурмового бою тощо.
У cпасі немає спортивних розрядів чи поясів, як в інших єдиноборствах. Натомість існує п’ять рівнів майстерності. Вони названі на український лад і є зрозумілими для юних вихованців. Перший рівень – «боротьба». Далі йдуть «пластування», «характерник», «воїн-патріот» і «тренер-інструктор». Батьки задоволені результатами роботи тренера Євгена Дмитрієва.
–Мій син займається спасом два місяці. За цей період він став більш впевненим в собі. Тренування йому подобаються, – каже Вадим Ковальчук. – Тренер знаходить підхід до кожної дитини. Якщо учень щось робить невірно, він підкаже, підкоректує.
Для контактних поєдинків у спасі використовують амуніцію – шоломи, рукавички, щитки, «ракушки». Причому цією боротьбою дівчата займаються нарівні із хлопцями.
13-річна Діана Нікуліна тренується вже сім років. Раніше опанувала техніки айкідо, дзюдо, мікс-файту тощо.
– Мені більш подобається ударна техніка. На тренуваннях спарингую і з дівчатами, і з хлопцями. Займаюся спасом з кількох причин: для здоров`я, щоб вміти захищатися і задля духовного розвитку, – ділиться Діана Нікуліна.
11-річній Олені Петренко подобається спарингувати з хлопцями. Бо вони сильніші, ніж дівчата.
–З хлопцями боротися не боюся. Часто-густо їх перемагаю. Використовую підсічки і зацепи, іноді підніжки. При ударі суперників роблю блоки, але частіше всього відбиваю. Для дівчини взагалі важливо вміти себе захистити, – наголошує Олена Петренко.
12-річний Євген Панченко боротьбу українських козаків опановує два роки.
– Мені подобається займатися цим українським видом спорту тому, що тут можна фізично і духовно розвиватися. Разом з одноклубниками і відпочиваємо – щороку їздимо до спортивного табору. Цього року побуваємо в Карпатах, – розповів Євген Панченко.
17-річний Віктор Глухенький спасом займається чотири роки. Каже, що багато чого вміє, але ще є до чого прагнути.
– Бойовий спас – це нова школа. По суті, ми разом розвиваємо цю систему, – каже Віктор Глухенький. – Для того, щоб стати справжнім козаком, треба не тільки займатися спасом і мати зачіску з чубом. А ще пам’ятати свою історію та коріння, мати сильний дух, знати традиції свого народу і прагнути дістатися нових вершин.
Тренування з бойового спасу у Вінниці відбуваються в двох залах: СК «Нокаут» та спортклубі по вул. Стельмаха, 25. Також спортсменів навчають у школах села Некрасове (Вінницький район) і Тиврова. Довідки за телефоном: 067-399-33-08 (тренер і засновник федерації бойового спасу Вінницької області Євген Дмитрієв).