Колегія Рахункової палати розглянула результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на підготовку педагогічних кадрів навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей, який засвідчив відсутність системного підходу до формування державного замовлення на підготовку таких фахівців. Потреби перевірених регіонів визначалися без урахування щорічного зменшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів та учнів шкіл.
Як наслідок, запропонований трьома університетами обсяг державного замовлення на підготовку педагогічних кадрів суттєво перевищував прогнозовану обласними управліннями освіти потребу в них, що призвело до навантаження на одне вільне робоче місце у сфері педагогічних кадрів від 2 до 4 осіб.
Зазначене, а також недосконалість чинного порядку працевлаштування випускників, який не враховує ступеневості вищої освіти, відсутність моніторингу як державного замовлення з підготовки педагогічних кадрів, так і їхнього закріплення на робочих місцях стали причиною невидачі випускникам направлень на роботу, неприбуття їх за місцем направлення, відмови у надані першого робочого місця, оскільки відсутні вакансії, звільнення молодих спеціалістів без поважних причин до завершення трирічного терміну. Таким чином, на підготовку 1545 таких кадрів з державного бюджету неефективно використано 38,5 млн. гривень.
Майже 70 % опитаних у ході аудиту випускників визнають проблему працевлаштування. Фактично у Вінницькій та Хмельницькій областях кожен другий зарахований на роботу молодий фахівець працює не на повну ставку.
Оскільки керівники ВНЗ та роботодавці не відповідають за виконання угод про працевлаштування, а студенти не хочуть працювати за направленнями в сільській місцевості, тільки половина випускників, що отримала цільові направлення, працевлаштовуються до сільських закладів освіти. Це свідчить про неефективність такого механізму забезпечення кадрами соцсфери села.
Недостатня укомплектованість вишів науково-педагогічними працівниками, що мають наукові ступені або вчені звання, створює ризики підготовки кадрів, які не відповідають вимогам роботодавців.