.gif)
Наближається День Конституції. 28 червня ми святкуємо чергову річницю утворення найвищого закону нашої країни, яке відбулося 1996 року. Однак постійно точаться розмови про її недосконалість, нещодавно утворено Конституційну Асамблею для реформування Основного закону. Про це - у розмові з Головою правління Благодійного фонду «Батьківська земля», членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Заслуженим юристом України Оксаною Калетник.
- Оксано Миколаївно, Ви - фаховий юрист, скажіть, як будемо святкувати те, що маємо ще вдосконалювати?
- Так, якщо формально підходити до ситуації, то можна поставити таке питання, однак Ви розумієте, що немає нічого у світі, що не потребувало б вдосконалення. На мою думку, проблема полягає взагалі у самому характері розуміння законів взагалі та Конституції зокрема у нашій країні. Історія нашого народу складалася так, що Конституція людьми сприймається як продукт чиєїсь діяльності, як документ, що має значення невідомо для кого, а не для особисто кожного українця. Нажаль, практика життя показує, що ми не використовуємо ті можливості, які надає Конституція навіть у її сучасному варіанті. У сучасному світі найбільш сильні та успішні держави – ті, де розвинута правова культура населення, де люди розбираються у законах та використовують їх у повсякденному житті. Добре живуть там, де суспільство спирається на закони. Подивіться на ту ж Америку – її багато критикують за роль у сучасному світі. Однак давайте подумаємо - чому вона завжди досягає поставлених цілей, чому ця країна така сильна та успішна? Тому, що народ об’єднаний основним законом, якого не змінювали понад 200 років, в людей є чіткі та зрозумілі правила спільного життя, які кожен громадянин розглядає як власні життєві умови та можливості.
- То чи може бути американська або яка інша, наприклад, європейська конституція для нас прикладом?
- Прикладом результативності – так, однак взірцем – навряд-чи. «В своїй хаті – своя правда» - заповів геній українського народу Тарас Григорович Шевченко, наша Конституція має відповідати потребам нашого народу, бути втіленням саме нашого, українського спільного інтересу. Діючу нині Конституцію створювали беручи за взірець Францію, місцеве самоврядування – орієнтувалися на Польщу. Нічого доброго з того не вийшло. Життя показує, що ефективність спроб перенести досвід інших країн на нашу землю ілюзорна. Будь-яка конституція відображає рівень розвитку суспільства, життя якого вона регулює.
Конституційний процес має полягати у тому, щоби подивитися на те, що відбувається у країні спільними очима, адже лише таким чином можна виробити стратегічне бачення нашого майбутнього. Без спільних інтересів ми будемо лише жителями території під назвою Україна, будемо очікувати якихось змін замість того, щоб бути активними творцями власного майбутнього. Слід навчитися ставати громадою, формувати спільні інтереси самостійно та добиватися з допомогою законів їх реалізації – як це роблять усі розвинені народи світу.
- То ж яким шляхом має відбуватися реформування Конституції?
- Перш за все слід думати чому, для чого її слід реформувати, а тоді вже як це робити. Там, де 200 років не мінявся Основний закон, не мінявся принципово сам уклад життя. Повторюю, що зараз ми дивимось на Конституцію як на віддалений від життя документ, у якому можна записати будь-які найкращі побажання. Колись ми жили за конституцією СРСР, де було записано, наприклад, про безкоштовну медицину та безкоштовне навчання. 20 років тому у нас змінилися суспільні умови – виникла приватна власність, нові суспільні групи, ми живемо давно в іншій країні. Конституція має відбивати потреби життя а не мрії чи доброчесні побажання. Слід подивитися, що ми реально можемо зробити наступні, наприклад, 20 років, обговорити це з точки зору інтересів більшості, інтересів меншості, виразити і закріпити їх у формі законів. Оновлена Конституція має відображати реальні зв’язки між людьми у реальному, а не вигаданому суспільстві.
- Що має бути, на вашу думку, головним у реформуванні діючої Конституції? Які основні напрямки її вдосконалення?
- Пекучою проблемою є те, що місцеві громади не мають достатніх можливостей для впорядкування і розвитку свого життя. Вони не впливають ефективно на державну політику, оскільки всі повноваження зосереджені «наверху», у Києві. Центральна влада заради забезпечення власної підтримки дуже довільно, часто виходячи з суб’єктивних поглядів і персональних потреб окремих політиків та посадових осіб, розподіляє зібрані податки.
Вважаю, що головним напрямком конституційної реформи має стати перегляд відносин між державою та місцевим врядуванням, надання більших повноважень місцевим громадам, забезпечення дієвого контролю за діями влади.
Основою політичної моделі України, на мою думку, мають стати розвинуті місцеві громади, які, об’єднуючись між собою на районному та обласному рівнях, зможуть вирішувати питання інвестування у розвиток власної інфраструктури – транспортної, соціальної, інженерних мереж і таке інше. Для цього обов’язково слід закріпити принцип формування бюджету «з низу до верху», надати можливість регіонам самостійно формувати не лише представницьку, а й виконавчу владу.
Судові органи слід формувати на вибірній основі, особливої уваги приділити розвитку інституції суду присяжних.
Нагадавши слова Вольтера, який казав, що свобода полягає у тому, щоби залежати лише від законів, хочу поздоровити вінничан з Днем Конституції та побажати бути вільними людьми на вільній землі.