.jpg)
Протягом одинадцяти років жінка прожила у Вінниці в двокімнатній квартирі на вулиці Тарногродского. Виховувала дітей, дружила з сусідами, робила ремонт, сплачувала комунальні послуги. Аж поки попередня власниця не зажадала судом відібрати житло назад.
- У 2000 році на заводі, де ми з чоловіком працювали у Миколаєві, почались масові скорочення, - розповідає Лариса Гончарук. - Продали квартиру і на запрошення сестри переїхали у Вінницю. Вона знайшла оголошення, за яким жінка продавали квартиру в ще не добудованому будинку.
Житло споруджував Вінницький підшипниковий завод. Працюючі там вінничани робили внески і розраховували на нові квартири. Одна з майбутніх власниць Б. і вирішила продати житло, яке ще тільки розраховувала отримати.
- Зрозуміло, що ніяких документів вона на руках не мала, - згадує Лариса Гончарук. - В будинку на той час лише стіни зведені були. Зійшлись на ціні в 3700 долларів.
Покупці дали завдаток в тисячу і вирішили зачекати поки будівництво не завершиться.
- Але Б. весь час казала, що дуже потрібні гроші, бо треба їхати на заробітки в Грецію і син хворий, - розповідає Лариса Гончарук. - В мене теж троє дітей, я її зрозуміла. Віддали решту грошей. Написали розписку, завірили її підписами. Навіть були до нотаріуса пішли, щоб завірив. А той сказав, нащо вам зайві гроші витрачати. Мовляв, і підписів достатньо.
Довіритись такій пораді, звичайно, було помилкою. Але Лариса Гончарук зрозуміла це лише через чотири роки.
– Коли Галина повернулася з своїх заробітків, ціни на такі квартири у Вінниці виросли до 15 тисяч долларів, - розповідає Лариса Гончарук. - Тож сказала, або купуй ще моєму сину однокімнатну квартиру, або я в тебе цю квартиру заберу.
Відтоді Лариса Гончарук намагалась у суді довести, що вона справжні власниця квартири. - У суді головним аргументом проти мне стало те, що Б. отримали документи на цю квариру і прописались там. Ніби я весь цей час квартиру в них просто винаймала, - жаліється жінка. – Хоча сусіди засвідчили, що ми купили квартиру і живемо як повноцінні хазяї.
Достовірність розписки врешті довела й графологічна експертиза. Але надалі для суду став головним інший факт - на момент продажу квартира не знаходилась у власності Б. Відповідно за логікою суддів і продати вона цю тоді не могла.
Справа з перемінним успіхом переходила з суду в суд. Аж поки Верховний Суд не відхилив чергову апеляцію і не виніс остаточне судове рішення на користь першої власниці квартири.
- Нас виселили, - зі сльозами на очах згадує Лариса Гончарук. - Не зважили ні на трьох дітей, ні на невістку-сироту. Я працюю в лікарні операційною сестрою, чоловік в охороні, де нам взяти гроші на нову квартиру?
Ще одна неприємність - жінка та її чоловік залишилась без прописки. А це фактично унеможливлює проживання у Вінниці та працевлаштування.
- Поки знімаємо квартиру у сусідки, - каже Лариса Гончарук. - А як далі буде не знаю. Вона скоро цю квартиру продавати буде. Залишиться тільки бомжувати..