Люди на візках вчилися, як заходити в громадський транспорт та зіграли у боулінг

Що не кажіть, а Вінниця – найсучасніше, найкомфортніше, найкраще, найзручніше місто… І це не просто «голі» слова, а все підтверджено фактами. Звичайно, ще є над чим працювати, але вже стільки зроблено… Громадська організація «Гармонія» проводила табір – семінар «Школа самостійного життя» для молоді на візках, які проживають в селах та районах Вінницької області. В програмі табору були тренінги по відпрацюванню навичок як на візку заходити у громадський транспорт, як пояснити перехожим, як допомогти людині на візку з’їхати з бардюра, якщо нема пандуса…

Все відбувалося, без попереднього узгодження з ТТУ. Наша група з 13 візочників та волонтерів вийшли на зупинку «600 – річчя» й чекали низькополого автобуса чи тролейбуса, пропускаючи звичайний транспорт. Більшість хлопців та дівчат – учасників табору «Школа самостійного життя» ніколи не їздили у громадському транспорті будучи на візку. Все було вперше й тому організаторів тренінгу засипали запитаннями, тамуючи страх перед виконанням практичного завдання. Тренери заспокоювали, жартували, але теж хотіли щоб перший досвід пересування громадським транспортом виявився позитивним

І ось, нарешті, під’їхав один автобус «21» маршруту, а за ним і другий з «25» маршруту. Вони наче відчували, що наша гамірка «компашка» може не поміститися в одному. Автобуси вишикувалися в ряд. Всі хвилювання змінилися захопленням, та приємними враженнями, коли з кабіни вийшов водій у ФОРМІ, привітався, спокійно відкинув пандус й запросив всіх до салону. Запитав де нас висадити. В очах учасників були радість, здивування, коли дізналися, що це все відбувалося без попередніх домовленостей і що у Вінниці – комфорт та зручності створюються для мешканців міста щоденно і це є нормою…

P.S. Я з вдячністю та гордістю за мою Вінницю їхала у автобусі й слухала розмови моїх колег про те, що вони хочуть жити у Вінниці, тому що зручно жити на візку. І мені дуже захотілось, щоб такий комфорт та врахування потреб людей на візках були по всій Вінницькій області, по всій Україні. Тому що людині потрібно створити умови, щоб вона могла навчатися, працювати, подорожувати, займатися улюбленою справою у будь якому місці не залежно від її фізичних можливостей.