Ксенія Куца: танцюю трайбл і розробляю... дизайн комп'ютерних ігор

 Її запрошують виступати на різноманітних фестивалях і міських концертах. Вона знімається у кліпах і телешоу. Її танці заворожують глядачів і дивують колег по сцені. Але не додають зайвих зіркових гордощів. Ксенія Куца залишається усе такою ж скромною, старанною та працелюбною, якою прийшла колись у свою першу танцювальну студію. Такою, якою її люблять віннничани...

- Звідки прийшло захоплення танцями?

- Не претендую на екстраоригінальність, а тому зізнаюся, що, як і належить усім хронічним особистісним штукам - танець у мені з дитинства. Навіть і не знаю, звідки це взялося - мабуть, просто завше було у мені. Ніколи особливо не прагнула до сцени. Пам\'ятаю лише, що у п\'ять років сказала мамі, що хочу на балет. А ви ж розумієте, якими феями видаються усі балерини, коли тобі п\'ять?! Тому, коли мама відвела мене до танцювального гуртка, страшенно з того тішилися.  Трохи згодом виявилося, що віддали мене зовсім не до балетної студії, бо не було такої можливості, а до ансамблю народного танцю.

- Це тебе засмутило?

- Насправді, коли я це усвідомила, було вже запізно. Вісім безцінних років було подаровано танцювальному напрямку, який, хоч і не надихав мене, проте точно загартував як особисть. За що я безмежно вдячна кармі...

- Коли ти вже могла сама зробити вибір, він припав на східні танці. Чому?

- Не обирала жодного напрямку навмисне. Танець, то для мене особливий спосіб трансляції внутрішніх вібрацій. Так склалося, що процесс оцих внутрішніх токів для мене значно цікавіший і захопливіший, ніж зовнішнє вираження ліній. Все залежить від відчуттів. Якшо говорити про трайбл - то люблю його за характер. Відвертий, містичний, чуттєвий і не манірний. Круто, що тут не має жодних рамок - можна сплітати між собою різні настрої і напрямки, додавати дивацтва і, на перший погляд, зовсім несумістні між собою деталі. Втім, знову ж, напрямок для мене не такий важливий як сам внутрішній танок і його природа.

- Які твої найбільші досягнення?

- Я, можна сказати, "неправильний" артист. Не прагну до жодних інших досягнень, крім як в черговий раз переступити через саму себе. Не прагну до регалій, не хочу вз\'яку медалей і кажу це абсолютно щиро. Не люблю конкурси. Не люблю комусь щось доводити. Люблю, коли танцюється просто в кайф - тому з радістю приймаю участь у різноманітних фестах та некомерційних арт-проектах. Танець для мене - не кар\'єра, професія, чи спосіб заробітку. Це - пізнання і ейфорія.

- Хто твій головний критик, для кого танцюєш?

- Головний критик - глядач. Головний критерій - щирість. Якщо ти виходиш на сцену і глядачі у залі припиняють шепотітися, розмовляти, гиготіти, чи жувати - все склалося. А от танцюю, як не дивно, для себе. Коли ти стовідсотково відвертий сам із собою, не намагаєшся комусь щось доводити, тоді тобі вірять, тоді, як-то кажуть - є контакт.

- А якщо говорити про авторитети, для тебе у танці такі існують?

- Безперечно. У напрямку трайбл це Рейчел Брайс - космічна жінка! Справжня діва. Вперше побачила відео з її участю п\'ять років тому. Для мене Рейчел це і є трайбл, його обличчя, тіло та душа. Ще один феномен - Іллан Рівьєр. Це єдиний чоловік, який виконує досить жіночний вид танцю і при цьому не викликає двозначних відчуттів! Справжній шаман із обличчям юного грецького бога і неземним відчуттям ритму!

- Що може завадити твоєму танцю? Знаю, що колись танцювала навіть із травмою - розкажи...

- Моєму танцю найчастіше заважають зайві емоції. Є така тонка межа між відвертістю і легкою внутрішньою істерикою, коли твоя емоція трансформується у хвилювання. До речі, завжди відчуваю легкий холодок перед виходом на сцену. Досі не можу визначитись чи приємне мені це відчуття. Історія про танець із травмою звучить моторошно. Проте, насправді - жодного героїзму чи глобальних жертв на користь мистецтва. Просто, саме через хвилювання і надмірну експресію, під час виступу я отримала невеличку травму, а оскільки, через ті самі емоції, не могла збагнути, що ж трапилося - просто продовжила танцювати, доки виступ не зупинили. Ох, і весела ж видалася історія, скажу я вам. Чого тільки були варті перелякані очі глядачів!

- В якому стані вінницька сцена східних танців?

- Це така олюблена усіма штука, виносити вердикти. Я, насправді, не знаю в якому стані вінницька сцена східного танцю, оскільки трайбл - то відмінний від класичного орієнтального стилю напрямок. Знаю лише, що у нашому місті є багато прекрасних, яскравих танцівниць, які досконало роблять свою справу і здобувають безліч нагород і титулів не лише за межами рідного міста, але і країни. Судячи з цього, зі сценою східного танцю у нас все більш, ніж в порядку.

- Нещодавно тебе запросили зніматись у новому кліпі групи "ТІК". Часто надходять такі пропозиції?

- Вистачає - арт-фести, міські заходи, телевізійні передачі... До речі, щодо арт-фестів. Класно, що останнім часом безліч яскравих людей - вільних і сміливих, втілюють свої ідеї у творчі проекти і намагаються залучити до цього якомога більше однодумців. Як от, наприклад, абсолютно некомерційний "Зелений контрабас", чи локальні трайбл-фести. Добре й те, що останнім часом знаходяться охочі підтримати життя у подібних проектах не лише з допомогою такого тендітного поняття як ентузіазм.

Завжди з радістю приймаю участь у різноманітних заходах, проте відмовляюсь від виступів на банкетах чи корпоративах - не люблю танцювати перед публікою, що жує і прагне видовищ. Навіть, якщо за це пропонують непогану винагороду.

Щодо зйомок кліпу, то це був чистий експеримент і несподіванка! Як-то кажуть - місце і час. За три дні до зйомок мені зателефонували із пропозицією прийняти участь. Жодного кастингу, окрім перегляду світлин у соціальній межі. Чиста випадковість і жодної моєї особливої заслуги.
Чудовий досвід! Звичайно ж, хотілося б ще...

- Але танці не єдине, в чому маєш чудовий досвід. Розкажи про те, чим ще доводиться займатись у житті?

- Ніколи не ставилася до танцю як до професії. Не знаю, чому так склалося. Стереотипи? Можливо. 

Зараз мене цілком влаштовую мій ритм. Маю роботу, що завжди тримає у тонусі мій внутрішній генератор ідей і колись здобуті лінгвістичні навики. А ввечері, одразу по завершенні робочого дня, біжу до танцювальної зали, щоб провести вечірній клас, де на мене чекає моя танцююча "банда".
Хочеться все стигнути.

Графік досить напружений, проте змінювати його я б не хотіла. Основний рід моїх занятть - дизайн комп\'ютерних ігр. Робота, що тримає в тонусі мізки і не дає висохнути уяві. Дуже люблю те, чим займаюся. Додайте до цього ще й неймовірно крутий творчий колектив і отримаєте прекрасну мотивацію щоранку підніматись і йти на роботу.

- Чим би займалась, якби не танці?

- Малювання! Обожнюю його! Стільки кольору і мислеобразів у голові, але не вистачає академічних навиків, щоб надати їм об\'єму. Малюю як тільки з\'являється вільна хвилина. Завжди мріяла ілюструвати дитячі книжки!

Досьє:

Улюблена музика: та, яка викликає "внутрішні міграції".

Книги: ціную книги, які поглинаєш і які поглинають тебе. Такі, які змінюють, змушують рухатись, мислити. Книги-шрами, книги-ліки, книги-музи, книги-пересмішники... Улюблені автори - Набоков, Ремарк, Достоєвський, Литвинова.

Фільми: якшо обирати між легкою комерційною комедією чи похмурим фільмом із, на перший погляд, нудним сюжетом і психоделічними репліками та локаціями - виберу останнє. До речі, майже не відвідую кінотеатрів, якшо лише це не "Родина" зі своїми кіносеансами фестивального кіно.

Домашні тварини: чорна кішка Чача

Улюблені місця відпочинку: найкращий відпочинок - дороги, музика і емоційний екстримізм. Коли обираєш черговий маршрут і не маєш жодного конкретного плану.
Страви: абсолютно невибаглива у цьому питанні. Люблю грузинську кухню. Запросто можу провести день без їжі.

Напої: кава, абсент і бабусин чай із мелісою.

Косметичні бренди/парфуми/одяг: не парюся брендами і, сподіваюся, що і надалі не буду. Надаю перевагу хенд-мейдовим штукам і власноруч створеним або трансформованим речам. Мені здається, що варто, все ж клопотатися не про футляр а те, що ти в нього загорнеш. Ні в якому разі не стану лукавити - я люблю гарні речі! Але ставитися до них вважаю за потрібне як до, всього навсього, барвистого, дуже привабливого, дуже комфортного... мотлоху.

Плани на майбутнє: працюю над фольковим танцем на музику гурту "Даха-Браха". Але автентичні штучки і фішки майбутнього номеру поки що залишу при собі.