Варвара жила у четвертому столітті і була єдиною донькою заможного язичника Діоскора. Під час гонінь на християнство 12-річна дівчина прийняла святе хрещення. Батько, довідавшись про це розлютився, і посадив доньку під варту. Відтак Варвару кинули у в\'язницю, де жорстоко катували.
За біблійними переказами, в одну з ночей дівчині з\'явився сам Спаситель - Ісус Христос і вилікував її рани. У передсмертній молитві свята великомучениця Варвара просила Бога, щоб Він позбавляв усіх, хто звертається до неї за допомогою, від ненавмисних бід, від раптової смерті без покаяння і посилав би на них Свою благодать. У відповідь вона почула голос, який обіцяв виконати її прохання.
Непохитну та сміливу дівчину вбили, відрубавши їй голову. Батько Варвари Діоскор невдовзі теж помер - у нього влучила блискавка, перетворивши його тіло в попіл. Мощі святої великомучениці Варвари в VI столітті були перенесені до Константинополя.