Народився Степан Бессолов 8 червня 1974 року.
– Степане Андрійовичу, вас уже втретє обирають депутатом місьради. Порівняйте, будь ласка, роботу депутатського корпусу різних скликань.
.jpg)
– Депутатське скликання 2002 року було досить «різношерстим», складалося з багатьох груп впливу. Не дивно, що бурхливі дискусії виникали під час розгляду будь-якого питання, а робота була малопродуктивною. Тодішнім керівникам міста, які не мали більшості в міськраді, було вкрай важко. В тій каденції я був чи не єдиним незалежним депутатом, що не входив до жодної групи (фракції почали формуватися лише наприкінці скликання) і голосував так, як мені підказувала совість.
Починаючи з 2007 року, коли секретарем міськради обрали Володимира Гройсмана, робота почала налагоджуватися. Перші рік-півтора після цього ще було непросто ухвалювати конструктивні рішення, оскільки кількість депутатів, які підтримували секретаря міськради, а згодом і мера Володимира Гройсмана, була граничною (26–28 осіб). Нагадаю, що для ухвалення рішень його мають підтримати хоча б 26 з 51. Тому кожен голос був тоді «на вагу золота».
Ситуація кардинально змінилася після того, як Володимир Борисович довів ефективність своєї роботи. Наведу один приклад. Взимку 2007 року комунальні служби не могли повною мірою впоратися з розчищанням міста від снігу і льоду: вважали, що дешевше буде почекати, коли він сам розтане… Володимир Гройсман поставив завдання навести лад у цьому питанні. І, наскільки мені відомо, навіть доплачував комунальникам... зі своєї кишені, адже бюджетних коштів бракувало. У Володимира Борисовича боліла душа за місто, він бачив перспективи його подальшого розвитку. Побачивши таке завзяття і активну та плідну роботу на користь громади, навколо Гройсмана почала формуватися стійка депутатська більшість.
У нинішній міській раді (з 2010 року) діє сформована команда міського голови, усередині якої немає очевидних протиріч. Іноді виникають невеликі дискусії і навіть серйозні розбіжності, які не виносяться на суд громадськості, адже ми завжди приходимо до спільного знаменника.
– Засідання сесії міськради вінничани мають можливість подивитися по місцевому ТБ. І вони звертають увагу на майже повний «одобрямс», адже левова частина рішень ухвалюється навіть без голосів «проти».
– Спірні питання ми вирішуємо під час роботи депутатських комісій. Причому багато з них є досить складними. Наприклад, приблизно два роки тому було запропоновано змінити положення щодо надання матеріальної допомоги вінничанам. Тоді за нею до міськради зверталися і заможні громадяни, і аферисти. Міський бюджет уже не міг впоратися з напливом охочих.
Нагадаю, ці кошти вінничани отримують двома шляхами: з фонду депутатів і звернувшись безпосередньо до міського голови, але рішення все одно ухвалюється на засіданні виконкому. Допомога виділяється у разі серйозних захворювань, травм, складних життєвих умов. При цьому в проекті зміненого положення громадянам пропонували звертатися не тільки до свого депутата, але й до департаменту праці і соцзахисту населення: там треба було заповнювати величезну анкету, після чого чекати візиту інспектора, який перевірятиме стан житлових умов. Для багатьох малозабезпечених вінничан це було б сильним стресом, і вони почали б масово відмовлятися від оформлення матеріальної допомоги і клясти владу.
На комісії міськради із законності, депутатської етики і моралі я запропонував, щоб кожен депутат міг на свій розсуд у межах певної суми виділяти матеріальну допомогу без складних процедур. Мене підтримали, комісія не проголосувала за пропозиції представників виконавчої влади, після чого нас запросив для бесіди Володимир Гройсман. Після гарячої дискусії він погодився з нашими аргументами. І нині для отримання матеріальної допомоги від депутата потрібні лише заява, копії паспорта та ідентифікаційного коду.
Водночас у силі залишилася й друга схема. Якщо депутат не впевнений, що прохач є малозабезпеченим громадянином, той вимушений проходити повну процедуру оформлення документів.
– Що ви обіцяли виборцям перед початком нинішньої каденції?
– У більшості людей абсолютно неправильне уявлення про функції і завдання депутатів місцевих рад, які, до речі, не отримують за свою роботу ані зарплати, ані жодних привілеїв. Тут спрацьовує асоціація – забезпечення депутатів Верховної Ради. Єдина пільга місцевих депутатів – це безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Але вінницькі депутати міськради нею не користуються. Ми вирішили не укладати угоди з ТТУ.
Згідно із законом про місцеве самоврядування, основні завдання депутатів – створення програм розвитку міста (соціально-економічних, житлово-комунальних тощо), пошук можливостей наповнення бюджету і його розподіл. На жаль, багато хто вважає, що депутат зобов’язаний вирішувати всі питання мешканців, включаючи... ремонт крана, що вийшов з ладу в квартирі. І багато депутатів, у тому числі і я намагаються вирішувати всі проблеми, які турбують виборця, хоча це вкрай важко. Я ж при цьому прагну діяти системно. Зокрема, визначаю напрями, які принесуть користь не лише жителям окремої квартири, але й будинку, вулиці чи всього мікрорайону. Перед останніми виборами я запланував вирішити кілька важливих питань, і дещо вже реалізовано.
Обіцяна мною реконструкція частини вул. 50-річчя Перемоги також уже виконана: поклали тротуарну плитку, поставили ліхтарі й лавки, вулицю розчистили від яток тощо. Міськрада зуміла домовитися з власником ринку «Світанок» Василем Откидачем, який в обмін на право довгострокової оренди землі виділив левову частину коштів на ці роботи.
У дворі багатоповерхівок № 33 і № 35 на вул. Короленка (біля пункту розрахунку за електроенергію) «Вінницяобленерго» свого часу захопило понад 200 кв. м землі. Там встановили металеву огорожу, плануючи облаштувати автостоянку. Таким чином у півтисячі вінничан відібрали місце для відпочинку у дворі. «Війна» з цього питання тривала декілька років, і через кілька місяців після останніх виборів ми змусили «Вінницяобленерго» зрізати огорожу і встановили там дитячий майданчик!
Торік було відремонтовано асфальтове покриття вул. Лебединського. Вирішується проблема підтоплення вул. Могильчака під час злив. Але там ще дуже багато проблем. На 30–40 % виконана комплексна реконструкція зливових каналізацій (із подальшим асфальтуванням) низки вулиць: Шмідта, Ленінградської, Тимірязєва... А вул. Коцюбинського і Островського відремонтували кілька років тому під час реалізації міської програми реконструкції магістралей. Цього року планується закінчення ремонту вулиць Верхарної, Ленінградської і Короленка, але все залежатиме від бюджетного фінансування. У міському бюджеті цього року закладені кошти на ремонт вулиць, але, на жаль, там не вказано, яких конкретно. У випадку, якщо за підсумками першого кварталу не переглянуть показники Держбюджету і не будуть скоректовані субвенції і дотації Вінниці, кошти спрямовуватимуть лише на виплату зарплат бюджетникам і виконання життєво необхідних робіт, а ось на ремонт вулиць їх бракуватиме.
– Чи були перешкоди в реалізації ваших планів?
– Головна перешкода – це хронічно складна економічна ситуація в країні. Візьмемо, наприклад, медичну реформу, якою вінничани дуже незадоволені – через проблеми з отриманням медичних послуг, появою черг тощо. Багато хто сприймає реформу як ініціативу міської влади, але це не так. Насправді й нам це, м’яко кажучи, не подобається. Володимир Гройсман з цього приводу навіть регулярно їздив до Києва, до Верховної Ради і Кабінету Міністрів з проханням не запроваджувати всі положення цієї реформи у Вінниці, а надати можливість місту самому контролювати і фінансувати лікарні й поліклініки, вдосконалювати їх технічне забезпечення... Однак все марно.
У 2011 році внесли зміни до Бюджетного кодексу. У них, зокрема, йдеться про те, що обласні центри чотирьох пілотних регіонів, де реалізується проект реформування системи охорони здоров’я, залишатимуть собі не 75 % прибуткового податку (як інші області), а лише 50 %. Через це у 2011 році наше місто недоотримало 145 мільйонів гривень. А на лікарні, які раніше фінансувалися з міського бюджету, ми витрачали близько 130 мільйонів. Тобто через це Вінниця втратила 15 мільйонів гривень. Аналогічна ситуація повторилася й торік. Ми недотримали кошти, які міська влада могла б, наприклад, спрямувати на ремонт вулиць і прибудинкових територій, облаштування дитячих майданчиків тощо.
Згідно з новим Бюджетним кодексом, місцеві бюджети перестали поповнюватися за рахунок надходжень від альтернативи дорожнього збору, як відсоток з податку за паливо, що продавалося в країні. Мова йде також про мільйони гривень на рік.
– Плідно співпрацюєте зі службами виконкому, спонсорами?
– У мене склалися хороші робочі стосунки зі всіма керівниками міських департаментів. Відмов з їхнього боку після моїх звернень не було. А ось до спонсорів (підприємців свого округу) за 11 років депутатства жодного разу не звертався. Вважаю, що це неприйнятно.
– Як на вашому окрузі вирішуються соціальні питання?
– Єдиний законний шлях допомогти вінничанам, які приходять на прийом, – надання коштів з депутатського фонду. Але в кожного депутата є свої зв’язки і знайомства. Якщо, наприклад, до мене приходить людина з хворою спиною, я можу порекомендувати йому гарного лікаря і попросити його оглянути мого виборця. Було таке, що допомагав працевлаштуватися, отримати консультації юристів тощо.
Решту питань вирішує міський департамент праці і соціального захисту населення, який останнім часом працює чудово. Коли я звертаюся до його директора Лариси Попової, вона завжди йде назустріч – направляє на квартиру до знедоленої людини інспектора і шукає можливість надати їй допомогу.
– Із дозвіллям дітей на вашому окрузі все гаразд?
– «Все гаразд» в Україні не буває в принципі... Але торік за мого сприяння збудували дитячі майданчики біля будинків № 62 і № 70 на вул. Островського і будинків № 33 і № 35 на вул. Короленка. За підтримки міськвідділу у справах сім’ї, молоді і туризму ми реанімували спортклуб на вул. Привокзальній, 2.
На вул. Шмідта, 69 ми реставрували і обгородили сіткою спортивний майданчик, який не ремонтували ще з радянських часів. До його відкриття старший будинку (за допомогою спонсорів і частково моєю) організував чудове свято з костюмованою виставою та солодощами для дітей. У рамках цього заходу за моєї участі і за підтримки міського спорткомітету провели футбольний матч між командами міськради і жителями будинку.
– Як взаємодієте з ЖЕКом і старшими будинків?
– З деякими старшими будинків спілкуватися доводиться мало не щотижня, і вони постійно пропонують шляхи вирішення проблем. Інші ж хочуть, щоб до них прийшли і зробили «рай на Землі», не пропонуючи натомість навіть ідей. Все залежить від конкретної людини.
У Вінниці триває реформування мережі ЖЕКів. Але результат поки не відповідає тому, що хотіли б бачити Володимир Гройсман, депутати міськради і мешканці. ЖЕКівська система повна спокус. І єдина можливість досягти того, щоб ЖЕК тебе не обрахував і якісно виконав свою роботу, – контроль з боку мешканців (і насамперед – старших будинків). Там, де він є, проблем майже не виникає. Якщо хтось із мешканців підписує акт виконаних робіт, яких не було, то потім зазвичай неможливо довести протилежне. Люди повинні навчитися захищати свої інтереси, і тоді влада зможе їм у цьому ефективно допомагати.
Роботу депутата оцінюють
Мешканець будинку № 69 на вул. Шмідта Роман Попатенко:
– Минулого року завдяки сприянню Степана Бессолова нашу вулицю чудово реконструювали. Степан Андрійович завжди допомагає тим, хто до нього звертається, шукає шляхи вирішення проблем. Тому, на думку більшості мешканців нашого мікрорайону, він якраз той депутат, який нам потрібен.
Мешканка будинку № 15 у провулку Перемоги Ганна Дяченко:
– Степан Андрійович щороку надає мені вкрай потрібну матеріальну допомогу на лікування (зі свого депутатського фонду). Але водночас пан Бессолов дбає про потреби всіх мешканців округу. Зокрема, за його сприяння у нашому дворі відремонтували дитячий майданчик, а в сусідньому будинку полагодили дах. І взагалі Степан Бессолов – це приємна у спілкуванні, доброзичлива і чуйна людина.
Мешканка будинку № 31 Оксана Зель:
– Я сама виховую дитину-інваліда. Тому потребую допомоги, яку мені регулярно надає депутат Бессолов. Але Степан Андрійович цим не обмежується. Він завжди уважно вислуховує людей, які приходять на прийом, і підказує, як вирішити їхні проблеми. У разі необхідності він не лише зателефонує тому чи іншому чиновнику, але й приводить до нього свого виборця.