Позитивне мислення було однією із тем, які Анжела Володимирівна представляла на міському конкурсі "Вчитель року-2012" . Утім, такої номінації, як етика, на конкурсі відтепер більше не буде. Нинішній рік стане останнім, коли у школах викладають цей предмет.
- Анжело Володимирівно, під час конкурсу конкуренція відчувалася?
- У міському турі було небагато учасників, оскільки предмет етики відносно новий, його ввели у шкільну програму тільки сім років тому. А от в обласному турі було 24 вчителя з різних районів області. Надзвичайно цікаво було на республіканському конкурсі, у досить серйозних конкурентів можна було багато чого навчитися.
Серед представлених тем у мене було "Саногенне мислення", яке ще називають оздоровчим і позитивним. Я взагалі вважаю, що дітей на уроках зараз, як ніколи, треба вчити мислити позитивно, сприймати позитивно себе і світ. Навіть якщо виникають проблеми, треба зробити відповідні висновки, не зациклюватися і жити далі.
- Етика у шкільну програму введена сім років тому, але незабаром її збираються виключати зі шкільної програми...
.jpg)
- Так, на конкурсі нам так і сказали - то був перший і останній конкурс у номінації з цього предмету, і наступного року його вже не буде. Якщо чесно, то дуже шкода, і не тільки тому, що я дуже люблю етику. Цей предмет навчає дітей жити, поводити себе у різних ситуаціях. Вони вчаться доброти, співчуття, милосердя. Виховуємо їх моральними людьми. На уроках розігруємо різні ситуації: як поводитися в гостях, на виставці, в бібліотеці... Розбираємо проблеми, з яких діти намагаються знайти шляхи виходу. Сьогодні вони навчаються, граючись, а завтра, у реальному житті, будуть підготовленими. Але чомусь у Міністерстві освіти вважають, що такий предмет не потрібен. Чому так - усі вчителі дивуються, але не нам про це судити. Етику ввели несподівано, і так само неочікувано забирають.
Я ще викладаю російську мову і світову літературу, та етику діти люблять найбільше. Саме у цьому предметі вони почувають себе найспритнішими, бо нема таких, які зовсім не розбираються в житті, кожен робить висновок зі своєї практики. Навіть слабкі учні показують хороші результати.
- Чим захоплюються сучасні діти, що їх турбує?
- Мабуть, у більшості дітей проблеми й переживання однакові. У підлітковому віці починається період дружби, закоханості. Дівчатка краще слідкують за собою, змінюють зачіски, макіяж починають робити - і це у шостому класі (посміхається. - Авт.). Ну і, звісно ж, оцінки дітей турбують. Адже батьки почали по-іншому ставитися до навчання. Хочуть, аби діти знання добрі мали, адже ЗНО усе покаже.
Знаєте, у мене такий веселий клас, що навряд чи він чимось стурбований. Діти добродушні, активні, живуть сьогоденням.
- Наскільки діти довіряють учителю?
- Вони нерідко підходять з проханням допомогти вирішити якусь ситуацію. Наприклад, коли хтось щось погане сказав чи образив - питають, як вчинити так, щоб залишитися друзями, й таке інше. Подібне й на уроках обговорюємо. Але ті, хто соромляться, підходять порадитися особисто.
- Чому обрали професію вчителя?
- Ним у дитинстві, мабуть, усі мріють стати, особливо дівчатка. Я молодшу сестру навчала писати і читати, напевно, тоді й виникло таке бажання. Уже 10 років працюю у нашій школі. Колись журналістом дуже хотіла бути, але на той час у вінницьких освітніх закладах не було відповідних факультетів. Завжди з людьми мріяла працювати.
- Що подобається у роботі?
- Мабуть, те, що ми постійно з молоддю спілкуємося. Діти спонукають і нас залишатися молодими в душі, не стояти на місці, постійно розвиватися, вчитися і йти вперед.
Звісно, є й інші моменти, менш позитивні, як і в кожній роботі, коли втомлюєшся зошити перевіряти, коли постійно готуєшся до уроків. Але завжди пам\'ятаю, що роблю це не для себе. До речі, за 10 років ще жодного разу не була на лікарняному.
- Ви згадували про позитивне мислення. Чи маєте власні методи навчання?
- Прийомі будь-які, головне, щоб все закінчувалося на позитивному моменті. Позитив шукаємо у будь-якій ситуації, навіть у вчинках негативних героїв. От, скажімо, Маленька розбійниця у "Сніговій королеві" спочатку негативний персонаж, але коли Герда допомагає їй зрозуміти помилки, вона стає позитивною героїнею. Подобається "Єралаш" на уроках використовувати, де у ненав\'язливому тоні навчають дітей поведінки, там можна на себе з боку поглянути.
Позитивне мислення - це мислення оптиміста. Головне - не розчаровуватися в житті, вчасно зупинятися, намагатися зрозуміти проблему і жити далі.
- Як застосовуєте позитивне мислення у своєму житті?
- Постійно над цим працюю, бо така специфіка професії - весь час вдосконалюватися. Намагаюся не зациклюватися на негативних моментах. Життя таке, як ми його сприймаємо: одні бачать калюжі, а інші - яскраве небо, яке у них віддзеркалюється. Та якби все завжди було добре, нецікаво б жилося. Та й люди звикли жити з надією на краще, бо знають, що після темної смуги обов\'язково прийде світла.
- Розкажіть, будь ласка, про свою родину.
- Я заміжня, у нас є донька Ірина 16 років. Вона навчається у медичному коледжі на фармацевта. Мріє стати медиком. Чоловік Леонід працює перевізником на маршруті - теж з людьми працює. Ми ось статистику найстресовіших професій переглядали, так учителі і водії у списку лідирують (посміхається. - Авт.). Тож доводиться й у собі виховувати позитивне мислення.
- Як відпочиваєте від роботи?
- Люблю займатися облаштуванням домашнього побуту, прибирати. Займаюся спортом, коли є час - в\'язанням. Вдома ми усе по черзі робимо. З учнями вибираємося на екскурсії до інших міст.
- Донька не захотіла вчителем стати, як мама?
- Сказала, що "зігнута спина за зошитами і комп\'ютером" їй не подобається (сміється. - Авт.).