Ігор Пелих дуже любить своє рідне місто. В юнацькі роки він з однолітками вивчив Вінницю, як свої п’ять пальців. Знав найкращі місця для відпочинку та розваг, знав і кожен закуток, де можна сховатися від дорослих і бешкетувати. Та дитячі часи давно минули. Тепер Ігор Пелих згадує про дитинство у кабіні вертольота Мі-8, і з висоти пташиного польоту милується рідним краєм.
Усе завдяки тій же дитячій мрії – стати льотчиком. Хоч у родині Ігоря ані пілотів, ані військових не було, він твердо вирішив підкорити небо. Для цього підтягнув шкільну успішність з точних дисциплін і, згодом, вступив до Харківського університету Повітряних Сил ЗС України ім. Івана Кожедуба.
.jpg)
Курсантські роки пролетіли як блискавка. Молодий чоловік, як і належить майбутньому пілоту, хапав усе на льоту, а головне – хотів якомога швидше піднятися у небо, керуючи літальним апаратом. Власне, перед вибором льотної спеціалізації курсант Пелих опинився вже на першому курсі, і, віддав перевагу гвинтокрилій машині.
Ігор довго не думав, адже вбачає у вертолітній практиці певні переваги.
– Мі-8 – найпоширеніший і один з найнадійніших вертольотів у світі, мені подобається керувати цієї машиною, – каже Ігор. – Навіть після служби в Збройних Силах України, вертолітники завжди затребувані на ринку праці. А ще, з кабіни вертольота такий краєвид… У літаку такого не побачиш! – жартує Ігор Пелих.
До того ж, молодий льотчик не виключає можливість участі у миротворчих місіях під егідою ООН, де українські вертолітні загони майже 10 років борознять екваторіальне небо, підтримуючи мир та спокій у центральній Африці. Це, на думку Ігоря, буде неоціненний досвід, величезна цікавість, а ще, можливість непогано заробити. Цілком логічні і зрозумілі аргументи.
Тож за роки навчання Ігор Пелих опанував вертоліт Мі-8. Під час курсантської льотної практики налітав лише 17 годин, але це той мінімум, який передбачений для випуску з навчального закладу.
Після третього курсу, Ігор підкорив ще одну висоту – одружився на коханій дівчині Олені, яка ще з шкільної парти була близькою подругою юнака. До того ж, усі три роки з нетерпінням чекала його на Батьківщині.
– Ми побралися у Вінниці, – розповідає Ігор Пелих, – під час моєї відпустки. Чекати до випуску забракло терпіння. А через рік, у 2010 році, уже із зірочками на погонах, я повернувся у рідне місто, де нині проходжу службу в бригаді транспортної авіації.
Про молодого льотчика тут лише хорошої думки і командири, і колеги по роботі. Командир частини полковник Олег Нечипорук та командир вертолітної ескадрильї майор Валерій Кубенко відзначають старшого лейтенанта Ігоря Пелиха, як одного з кращих молодих пілотів авіабригади.
.jpg)
Тепер наліт молодого льотчика складає близько семи десятків годин. А місяць тому він виконав свій перший політ на місці командира екіпажу. Відтак, старший лейтенант Ігор Пелих, у свої 24 – командир вертольота Мі-8. Він виконує завдання з пошуково-рятувального забезпечення, чергування з протидії тероризму (підчас навчань) та інші планові завдання, притаманні транспортній авіації.
Ще кілька років тому, молоді льотчики і мріяти не могли про подібну перспективу, адже по півроку просиджували на землі. В небо час від часу піднімався лише керівний склад авіаційних частин, який мав доступ до польотів після тривалих перерв. Ігор Пелих розуміє, що удача була на його боці, тепер її треба закріпити досвідом, терпінням, наполегливістю і любов’ю до своєї професії. А цього, схоже, у Ігоря Пелиха вистачає на двох пілотів і він доведе це у кабіні свого Мі-8!