Якби у Вінниці провести конкурс серед найбільш спаплюжених споруд, будинок на проспекті Коцюбинського, 30, що напроти Центрального ринку, дав би фору багатьом і, щонайменше, був би у «призерах». Нахабство і цинізм, з якими так натхненно його мешканці та комерсанти із перших поверхів обліплювали з усіх боків прибудовами і потворними балконами перетворили колись симпатичний будинок середини 20-го століття на яскравий приклад «антиархітектури».
Безумовно, усім властиве бажання жити у якомога комфортніших умовах, але коли при цьому відсутнє почуття міри і смаку – це вже занадто. І сумно, як ось на даному прикладі усі намагання архітекторів через десятки років перекреслені розширеними та обшитими «вагонкою» балконами на власний розсуд ось таких «любителів комфорту». Вкупі із розмаїттям магазинчиків, так само кожен по своєму, м’яко кажучи, неординарно оформлених це створило насправді плачевне видовище.
Прикро також, що немало з таких «архітектурних вандалів» мали змогу побувати у цивілізованих європейських країнах. І цілком ймовірно, повернувшись до Вінниці, розповідають своїм знайомим «як там гарно і не так, як у нас». Так може це якраз той випадок, коли «Європу» треба починати із себе?
Умовний метод боротьби із подібними проявами архітектурного вандалізму існує, однак на те і умовний, що результатів цієї боротьби бачимо куди рідше, аніж з’являються чергові приклади наплювательського ставлення деяких городян до вигляду міста. Процес потенційної ліквідації лишень однієї самовільної прибудови може виявитись настільки тривалим, що за цей період на світ з’являться десятки аналогічних. Елементарно, рівень культури українців не досяг того, щоб переважна їх більшість почала перейматися збереженням архітектури і смаку. Із цим погоджується і Сергій Царенко, головний архітектор області, начальник управління архітектури і містобудування ОДА. За його словами, проблема криється як у культурі людей, так і у бюрократизованості процесу та недосконалості законодавчої бази.
- Державний архітектурно-будівельний контроль, який займається такими випадками, вправі подавати до суду на власників самовільних прибудов та балконів, приймаючи скарги від відповідальних інстанцій. Рішенням суду може стати знесення прибудови, однак довести, що вона насправді може псувати вигляд, а то й бути небезпечною, на практиці зовсім нелегко і випадків, щоб їх насправді було ліквідовано зовсім мало. Саме тому в нас досі залишається таке ганебне явище, як, приміром, шестиповерховий приватний будинок на вулиці Винниченка, зведений без дозволів та узгоджень. У такому випадку є питання до судових виконавців, які не мають усіх потрібних повноважень, - каже архітектор.
Виходить, через надто гнучкі і відверто недолугі закони, Вінниця, на жаль, і надалі вимушена буде страждати від «архітектурних вандалів». А також – сподіватись на свідомість своїх же жителів. До речі, як відзначив Сергій Царенко, небайдужим до проблеми вінничанам, також є сенс долучатись до контролю за виглядом рідного міста, повідомляючи про наведені порушення, приміром на «Цілодобову варту» за номером 15-60.