Саме під такою назвою був реалізований соціальний проект в рамках ініціативи ГО «Розвиток- розвиток», Тихонової Дарії та Калугаряну Тетяни.
Проект має на митті донести до населення важливість сили духу людського життя та водночас надихнути рухатись далі не залежно від фізичних або інших вад, даруючи посмішку і реалізовуючи ідеї, що спрямовані на розвиток та віру у можливості кожної особистості.
Складна політична та економічна ситуація в країні, останні доленосні події в історії держави та людські втрати призвели до того, що люди з однієї сторони отримали перемогу, а з іншої «опустили руки». Завданням проекту стало підняти дух населення, показати іншу сторону медалі життя.
Учасниками проекту стали героїчно сильні і в свою чергу такі ж, як ми мешканці Вінницької області у кожного із яких власна доля, власна історія і власні мрії. Але їх об’єднує одне – бажання рухатись і жити, тим самим мотивуючи інших.
В рамках проекту учасники поділились власною історією життя та написали мотиваційні заклики для інших. Також було проведено професійну фотосесію і виготовлено дизайнерські брошури, які згодом були розміщені в соціальних мережах. За сприяння журналістів був знятий соціальний відеоролик. Продовженням проекту стане знайомство з новими учасниками - сильними людьми, запис інтерв’ю на радіо та телебаченні. Люди, мають розуміти, що з кожним кроком, іноді фізично важко дающимся вони доводять, що у кожної людини необмежені можливості.
Учасники проекту:
Андрій Щербацький: «Всі люди прагнуть стати успішними, але насправді такими стають одиниці, які озброєні наполегливістю, перебороли зневіру та зуміли дійти до кінцевої мети. Дорога до успіху вимагає багато зусиль, та праці над собою і якщо людина не готова до цього, то всі мрії про успіх так і залишаться мріями. Моя особиста мотивація це золоті слова: Я все зможу, я впораюся, я цього доб\'юся, мені це потрібно».
Василишина Анна: «Я не любила і не люблю бути без діла .. постійно намагаюсь і дуже стараюся і хочу довести собі і всім іншим людям і своїм знайомим , друзям що , я така як всі фізично здорові люди , я можу цінити , любити , творити , віддавати і просто жити і радіти життю!Головне бути впевненим у своїх цілях , дивитися вперед не озираючись назад , чітко знати чого я хочу від життя і мати оптимістичний настрій , навіть просто знаючи те що , ти живеш і тебе просто люблять і цінують твої рідні , близькі люди таким яким ти є. Роби, що можеш з тим, що маєш там де ти є!»
Дар’я Мудрик: «Внаслідок ДТП, яка сталася у 2005 році, Даринка залишилась круглою сиротою, прикованою до інвалідного візка. Навчаюсь у школі на «відмінно» , неодноразово ставала призером творчих конкурсів загальношкільного районного та обласного рівнів. Зокрема за «Кращий відгук твір сучасної української прози. Мій девіз- Іти вперед і ніколи не здаватись».
Дарія Воєдилова: «Те, що ми маємо - ми не цінуємо, до поки не втратимо. Ерік Марія Ремарк писав : «В клинике как в монастыре, - заново учишься ценить самые простые вещи. Начинаешь понимать, что это значит - ходить, дышать, видеть…
Переломний момент життя у кожного свій, але між страшною безоднею пустоти та початком нового життєвого шляху головне не втратити себе! Не боятися бути тим, ким ти хочеш бути, не боятися мріяти, зробити крок вперед собі на зустріч… «Кожна людина приречена померти, але не кожна людина по справжньому живе».
Людмила Нецкіна: «28 червня 2008 року моє життя поділилось на «до» і «після». Я отримала травму, після якої сіла в інвалідний візок. На даний час я працюю в центрі реабілітації «Гармонія» і допомагаю повірити у власні сили та можливості людей, які опинились в подібній ситуації. Хто хоче, шукає можливості, хто не хоче, - причини»
Марущак Тетяна: «Я усвідомила, що я не є ідеальною і ніколи такою не буду, тому я почала вивчати себе. Зрозуміла, що душа болить, коли очищається від болю, образ, претензій до себе і світу і від почуття відокремленості. Завжди робила кроки назустріч людям, не принижуючи своєї гідності. Головне бути чесною перед собою і Богом. Допомагаючи іншому піднятися на гору, я сама наближаюся до вершини».
Участь у реалізації проекту взяли: Валерій Шиленко- фотограф, Микола Кмітович - дизайнер, Наталя Ксенчина та Володимир Черніков - журналістка та оператор телеканалу ВДТ 6, Дарія Тихонова, Тетяна Калугаряну, Ірина Борзова, Наталя Заболотна - організатори та координатори проекту.