Мешканці багатоповерхівки на Свердлова з любов'ю та боями зробили двір на заздрість іншим: з парком скульптур і газонною травичкою

Призами та конкурсами мерія Вінниці намагається зацікавити городян в тому, щоб вони самі дбали про благоустрій своїх будинків. Але стимули допоможуть, тільки коли люди хочуть щось робити. Бажання одних мешканців перетворити свій двір у «лялечку» і лінощі інших розділили жителів будинку на Свердловському масиві на дві групи. У підсумку на одну частину прибудинкової території можна водити екскурсії для того щоб перейняти досвід, а другий окупували бур\'яни. Більш того, дисонанс практично посварив сусідів.

Якщо багатоповерхівка знаходиться в «прохідному» місці, боротися за чистоту марно. Спростувати цю, здавалося б, аксіому вдалося мешканцям будинку № 127 по вулиці Свердлова. Повз п\'ятиповерхівку люди десятиліттями ходять на пляж «Спартак», а крім цього ще з 1990-х поряд зі «стежкою» - поблизу берега Південного Бугу - утворилася стихійне звалище.

«Ще п\'ять років тому там лежало все - від будівельних відходів та старого лінолеуму до неробочих мікрохвильовок та іржавої рушниці, - згадує мешканка першого під\'їзду Любов Кошелева. - За 2 роки ми позбулися звалища. Трактором вивезли не менше 10 причепів сміття. У ЖЕКу довго обурювалися, що сваволили, але ж нам тут жити. Коли прибрали сміття, на його місці утворилася велика яма - довелося завезти дві машини землі».

Ініціативу Любові Олексіївни спочатку підтримали сусіди. Люди зібрали гроші, найняли транспорт, а потім на місці звалища посадили газонну траву. І вже третє літо садять, щоб вона прижилася. Крім цього, вони розчистили чагарники перед двома під\'їздами, прикрасили куточок двору скульптурами зі старих дерев. У них поселилися «ведмідь», «сова», «кішка», «кінь», розмістилася віз із козаками. І вирізали їх своїми руками. В результаті вийшов симбіоз дитячого майданчика і місця для відпочинку мешканців.

«Перш ніж зрізати старі дерева, брали дозвіл, - розповідає старша по будинку Тетяна Рябухина. - На їх місці посадили молоденькі берізки, розбили клумбу, обладнали куточок для діток, а міська влада потім встановили дитячі гірки. Не всі сусіди розуміли наш ентузіазм. Деякі відверто заважали, але наша наполегливість перемогла».

Насамперед, дворова «реорганізація» призвела до того, що місцеві активісти, а це переважно жінки, перенесли «стежку» до пляжу подалі від будинку, а територію, за якої взялися доглядати, огородили стилізованим парканом.

«Перший «тин» зламали в першу ж ніч. Огорожа з дощок - протягом першого тижня. Ставили нові паркани ... І так протягом двох років. Тільки цього року стало легше - люди змогли звикнути до чистоти і порядку у дворі, і вже не смітять, як раніше. Спочатку ж, коли забороняли кидати лушпиння від насіння, деякі сусіди ображалися, говорили, мовляв, поставте замок і нікого не пускайте. Але це вже в минулому», - розповідає Любов Олексіївна.

Торік будинок навіть брав участь у міському конкурсі. Комісія оцінила благоустрій прибудинкової території, але порадила «зайнятися» другою половиною двору. А вона-то незаймана ... За словами Тетяни Рябухіної, раз на рік на благоустрій двору і будинку вона збирає по 50 гривень.

«Всі пенсіонерки, у яких онуки живуть в інших містах, акуратно здають гроші. Наші два під\'їзди в цьому плані дуже дисципліновані. А молоді сім\'ї з дітьми намагаються ігнорувати здачу «внесків». На цьому тлі у нас навіть виникли розбіжності між під\'їздами. Сусіди з тих під\'їздів намагаються нас уникати, а якщо в розмові торкаємося теми двору, то вони не розуміють, «кому це треба», - зазначає Тетяна Василівна.

Що стосується розбіжностей, то вони дійсно незвичайні. Одні з тих, хто не хоче ні гривнею, ні руками щось змінити, цікавляться, коли ж місцеві активістки візьмуться за другу половину двору... Другі демонстративно йдуть з дітьми в сусідній двір. З\'ясувавши у кількох молодих мешканців другої половини будинку причину їх байдужості, зрозуміти їх було складно. Люди говорили, що у них немає грошей, часу, а одного чоловіка «і так все влаштовує».

За великим рахунком, насильно милим не будеш. Жінки пишаються тим, що змогли зробити настільки багато, і тим, що подали приклад іншим.

«До нас молоді мами з інших будинків приходять і пропонують нам гроші. Вони кажуть, що частенько бувають тут з діточками, їм дуже подобається, тому хочуть внести свою частку. В останні роки намагаються облагородити територію і наші сусіди з деяких сусідніх будинків. До нас звертаються за порадою, запитують, як краще робити? Якщо сьогодні пройтися по мікрорайону, вже можна помітити, що двори почали змінюватися», - запевняє Любов Олексіївна.

Без перебільшення можна сказати, що пенсіонерки створили у своєму дворі справжній сквер, причому ще й з «парком дерев\'яних скульптур», який гармонійно вписується в екстер\'єр, і фактично став «візиткою» двору. Такий двір не єдиний, але якщо їх - різних, але по-своєму неповторних, доглянутих і привабливих - буде більше, не тільки місто стане красивішим, а й життя повеселішає. Адже жінки не сидять у дворі щодня. У всіх робота, дача та інші клопоти. Але вони кажуть, що коли вранці виходять на вулицю і бачать створену ними красу, настрій відразу поліпшується...