Сьогодні у Вінниці відбувся круглий стіл, присвячений розвитку у місті інклюзивної освіти. У ньому взяли участь представники громадських організацій, департаменту освіти, батьки дітей з обмеженими фізичними можливостями, психологи та соціологи. Вони обговорили важливість навчання дітей з інвалідністю у загальноосвітніх школах та створення умов для цього.
У Вінниці вже кілька років діє програма «Місто Вінниця зручне для всіх». Цей документ передбачає адаптацію інфраструктури міста та приміщень різних громадських закладів і установ для потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. А також – підтримку роботи Служби перевезення людей на візках та Служби супроводу людей з інвалідністю.
У місті постійно реалізовуються і заходи, які допомагають впроваджувати інклюзивну освіту. У рамках благодійного проекту «Школа – доступна для всіх», ініціаторами якої стали БФ «Подільська громада» та Союз старшокласників «Лідер» у ЗОШ №6 створено умови для повноцінного навчання учнів з інвалідністю. Тут облаштовано пандус, спеціальну кімнату гігієни для дітей на візках та ліфт. Тож діти та молодь Вінниці, які мають особливі потреби, можуть отримувати освіту у звичайній школі, а не вдома чи в спеціалізованому закладі, та розвиватися в соціумі серед однолітків.
24 лютого у приміщенні Центру реабілітації «Гармонія» відбувся круглий стіл щодо результатів проекту «Розвиток інклюзивної освіти, як один з факторів впливу на формування міського бюджету». Цей проект відбувся за фінансової підтримки Фундації ПАУСІ, Європейського Союзу та Центральноєвропейської ініціативи. У його рамках відбулися обговорення, тренінги для вчителів та батьків.
«Дуже важливо, щоб громада усвідомила, що всі ініціативи щодо впровадження інклюзії потребують планування та залучення фінансування. І лише тісною взаємодією громади та органів місцевого самоврядування можливо досягнути успіху, – зазначила під час круглого столу голова ГО «Гармонія» Рая Панасюк. – Взагалі, розвиток інклюзивного навчання потребує підключення до цього процесу всіх – батьків, вчителів, дітей, громадські об’єднання. І це не одноразова робота, а постійний процес. Для кожної дитини повинні бути створені умови, щоб вона могла навчатися в звичайному класі і відчувати себе повноцінно на рівні з усіма учнями. У тому числі щоб могла добратися до школи, щоб могла перепочити відповідно свого стану здоров’я, тощо. Також важливо не лише адаптувати технічно приміщення шкіл, а й створити відповідну атмосферу, умови навчання. У Вінниці є чимало позитивних прикладів інклюзивної освіти, і я дуже рада, що у нашому місті для цього докладають зусилля і влада, і громадські організації, і вінничани».
Під час круглого столу відбулася презентація опитувань у фокус-групах щодо розвитку інклюзивної освіти. У опитуванні взяли участь батьки, вчителі, психологи, представники громадських організацій. На запитання: «Якщо дитина має інвалідність, де вона повинна отримувати освітні послуги?» фактично всі батьки відповіли, що у звичайному класі разом з іншими дітьми, якщо їм дозволяє стан здоров’я. Жоден вчитель, соціальний працівник та шкільний психолог не сказали, що вони не хочуть приймати таких дітей, вони готові з ними працювати. «На запитання «Що отримують або втрачають діти, спілкуючись з однолітками із особливими потребами?» відповіді були однаковими – нічого не втрачають, набувають досвіду, стають чуйнішими, добрішими. Взагалі, під час аналізу відповідей приємно здивувала загальна небайдужість всіх та хороший початковий клімат для розвитку інклюзивної освіти, а я вважаю, що це реально необхідно», – каже соціолог Андрій Мислінський.