Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України» (№1357). Головною метою документу, розробленого парламентарями із залученням експертів Реанімаційного Пакету Реформ та громадськості в рамках медіа-реформи, є перетворення державного телебачення в суспільне мовлення.
«Канали суспільного мовлення повинні відповідати, перш за все, потребам звичайного українця, який має право отримувати об’єктивну та повну інформацію з екранів телевізорів», — переконаний Тарас Шевченко, директор Інституту Медіа Права, експерт групи РПР з медіа реформи. Він нагадав, що зобов’язання про створення суспільного мовника в України зафіксовані також Коаліційною угодою та угодою з ЄС.
У рамках реформи передбачається, що кожна реформована ОДТРК матиме повноцінний телеканал регіонального мовлення, який працюватиме у форматі суспільного мовлення, а також продукуватиме контент для загальнонаціонального мовлення. Як пояснив Тарас Шевченко, такий формат залишає державне фінансування і гарантує повну редакційну свободу телеканалу. Щодо бюджету новостворених структур, то планується оптимізувати систему розподілу витрат усередині компанії.
Керівництво суспільного мовника розташовуватиметься в столиці, а в регіоні буде призначений за довіреністю керуючий відповідною філією. Основна відмінність від державного мовника — керівництво координуватиме роботу колективу відповідно до суспільних потреб, а не на замовлення місцевої влади. «Ми плануємо нарешті усунути диктат не лише місцевої влади, але і Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення у роботі обласного телебачення. Останній мав повноваження щохвилинно розписувати програми та втручатися в редакційну політику, що не припустимо з точки зору демократичних принципів», – переконаний пан Шевченко. До сьогодні обласні та районні ЗМІ залишаються «рупорами» місцевої влади та в переважній більшості поширюють інформацію, яка задовольняє чиновників, а не звичайних громадян. Особливо це відчувається в період виборів, коли місцева преса перетворюється на агітки провладних кандидатів.
Відповідно до нового закону, можливість обласного керівництва впливати на зміст матеріалів місцевого телебачення, радіо чи газет буде суттєво обмежена. На базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної ТРК «Культура» та всіх обласних державних ТРК буде утворено єдине акціонерне товариство Національне суспільне телебачення України. Органом правління стає сформована громадськістю та представниками політичних фракцій Наглядова рада. «Депутати делегують до Наглядової ради не своїх колег чи державних службовців, а представників експертних організацій у сфері медіа. Це обов’язкова умова побудови телебачення нового формату», – пояснює Тарас Шевченко. – Відтворити Бі-Бі-Сі в Україні за декілька років неможливо, але перші кроки на шляху до забезпечення українців якісним інформаційним продуктом у форматі суспільного телебачення вже зроблено». Нещодавно ліквідовано Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, найближчим часом планується ліквідувати і Державний комітет із питань телебачення та радіомовлення. Експерти переконані, що застарілі рудименти радянської системи телебачення та радіомовлення стануть непотрібними в умовах розвитку нового суспільного мовлення.
Серед наступних кроків у рамках медіа реформи – ухвалення закону про реформу державної та комунальної преси (роздержавлення). Відповідно до розробленого законопроекту, який сьогодні перебуває на стадії обговорення, державні органи будуть позбавлені такого привілею, як власний журнал чи газета. «Органи влади можуть випускати власні вісники для оприлюднення законів, постанов чи розпоряджень, а також купувати певний обсяг шпальт у місцевих комерційних виданнях. Звітувати про свої досягнення вони можуть у загальнонаціональній пресі, а не витрачати державні кошти на утримання роздутих штатів редакцій власних ЗМІ», – коментує Тарас Шевченко. Реформування державних друкованих ЗМІ має усунути несправедливу конкуренцію на ринку преси та стимулювати поширення якісних видань у кожному регіоні.
Крім того, експерти планують законодавчо закріпити обов’язкове оприлюднення інформації про власників недержавних ЗМІ. «Усі читачі, глядачі та слухачі мають право знати, кому належать ті чи інші телеканали, радіостанції, газети та інтернет-ресурси. Це допоможе українцям зробити правильні висновки про об’єктивність та цінність отриманої інформації», – говорить Тарас Шевченко. «Ні для кого не секрет, – продовжує експерт, – що справжні власники каналів чи газет нерідко ховаються за офшорними фірмами. Ми повинні припинити таку практику».
За оприлюднення актуальної інформації про власників ЗМІ відповідатиме Національна суспільна телерадіокомпанія. Тарас Шевченко припускає, що в питанні висвітлення інформації про власників ЗМІ корисним також був би досвід Македонії. «У цій країні телеканали періодично оприлюднюють в ефірі заставки з інформацією про свого власника. Можливість застосування такої практики в Україні поки що дискутується», – повідомив експерт. Дуже важливо, на його думку, аби до такої бази даних мали доступ журналісти та експерти, які б і поширювали таку інформацію у місцевій пресі.
«Якісні перетворення в сфері медіа – справа не одного дня. Але в результаті українці нарешті отримають якісний медіа продукт, що на сьогодні є не менш важливим, ніж здорове харчування та чисте повітря», – резюмував Тарас Шевченко.